Свій серед усіх Кузьма Скрябін. Харків’яни згадують музиканта

16.02.2015 09:44 Культура
фото з соцмереж фото з соцмереж
Страшно, безглуздо, несподівано обірвала аварія життя 46-річного музиканта Кузьми Скрябіна.

Сьогодні тексти його пісень шанувальники розбирають на цитати, а ті, кому пощастило бути з ним знайомим особисто, згадують «живі» історії видатного українця. Частина з тих спогадів зберігається в Харкові.

Місто, що запам’яталося

На початку грудня Кузьма Скрябін востаннє приїздив до Харкова. Презентація альбому «Балади» мала відбутися в одному з нічних клубів міста. На той виступ потрапили харків’яни Олена та Ігор Недвиги. 53-річні подружжя вирішили «ознайомитися» з творчістю Скрябіна. Проте цього вечора на них чекало знайомство не з репертуаром співака, а з ним самим.

– Вийшов ведучий і сповістив нам, що в Кузьми висока температура та хворе горло, – згадує пані Недвига. – І от на сцену виходить сам співак і ледве чутним голосом каже, що співати він не зможе, проте має до нас дві пропозиції: повернути гроші за концерт і всім розійтися або залишитися та самим співати його пісні. І що ви думаєте? Ніхто не пішов, усі залишилися.

За словами Олени Недвиги, того вечора найбільш сміливі прихильники вийшли на сцену та під акомпанемент музикантів заспівали, сам же Кузьма роздавав автографи та фотографувався з усіма охочими.

– Нас із чоловіком тоді вразило те, що він нікого не лишив без уваги, навіть до хлопця із хворими ногами, що стояв поодаль від сцени, співак персонально підійшов, обійняв та сфотографувався, – додає Олена. – Тоді навіть без пісень відчувалась шалена енергія, що виходила від Скрябіна.

Під цими словами, мабуть, могли б підписатися більшість відвідувачів того концерту. Співак любив Першу столицю, любив її людей.

– Коли приїжджаєш з концертом, то міста практично не бачиш, а тільки готель і сцену. Тому, насамперед, місто асоціюється з людьми, яких ти тут бачиш, – розповідав Кузьма. – У Харкові мешкають чудові люди. Але тут у мене є й улюблені місця: маленький театр, назви якого я не пам’ятаю, де ми грали найдовший квартирник – три з половиною години...

«Зелений» гурт

Кузьма Скрябін (справжнє ім’я – Андрій Кузьменко) народився досить далеко від Харкова, у невеличкому містечку на Львівщині. Саме тут за велінням батька та матері – інженера та викладача музики – закінчив музичну школу по класу фортепіано, потім вступив до Львівського медичного інституту. Саме на Львівщині Андрій із друзями зібрав свій перший музичний колектив, прототип сучасного гурту «Скрябін». У 1991 році ще досить «свіжий» аматорський гурт посідає третє місце на Всеукраїнському пісенному конкурсі «Червона рута». Після цього популярність гурту починає набирати обертів.


– Ви не уявляєте, з якою мармизою я слухав у 1997 році свій перший виступ на радіо, – розповідав якось Андрій Кузьменко. – Тоді взагалі було рідкість – почути себе. А я тоді вдома сиджу і слухаю, як мене оголошують: «Зараз в ефірі – Скрябін з піснею «Птахи». – Відкриваю записник і телефоную матусі: «Мамо, включай радіо, мене крутять!» Поки пісня йде, я всіх обдзвонюю.

Уже популярними музиканти співпрацювали з Партією Зелених, за допомогою якої у 1998-му їм удається організувати з’їзд представників чи не всіх своїх українських фан-клубів і провести так званий «зелений тур».

– Уперше я побачив Кузьму Скрябіна в Харкові, коли тільки закінчував школу, – згадує музиканта харківський режисер Артур Капінус. – У рамках свого «зеленого туру» він завітав до студентів Харківського аерокосмічного університету. Приладнав до дерева шпаківню, а потім дав концерт. Тоді на сцені він запам’ятався мені патлатим, веселим і прямолінійним. Тобто, таким, яким ми його знаємо й по сьогодні.

На початку 2000-х років гурт повністю змінює свій формат: музиканти відмовляються від свого фірмового електронного звучання та починають грати поп-рок. Харків був одним з перших міст, де Скрябін презентував свої оновлені гурт і репертуар. Про концерт «реінкарнованого» «Скрябіна» у 2003 році згадує харків’янка Тетяна Омельченко. Дівчина тоді вчилася на першому курсі, мріяла стати журналістом. Тож після концерту, не роздумуючи, попрямувала за лаштунки, інтерв’ювати Кузьму.

– Він, звичайно ж, розкусив мене тоді одразу, що я ніяка не журналістка, але інтерв’ю дав, – сміється Тетяна. – Ми тоді проговорили близько півгодини, і для мене це була справжня перемога. Мені тоді запам’яталися такі його слова щодо оновлення свого гурту: «Настає момент, коли в житті треба все змінювати».
Це інтерв’ю стало пророчим – як для харків’янки, так і для музиканта. Тетяна згодом справді стала журналістом, а Кузьма ще неодноразово кардинально змінював свій творчий шлях і експериментував.

Пісні хулігана під звуки оркестру

У пам’яті більшості українців Андрій Кузьменко залишився не тільки талановитим музикантом, а й не менш талановитим шоуменом. Іскрометний гумор, кумедна говірка та купа жартів – такими атрибутами супроводжував ефір кожного випуску програм «Шанс» та «Шейканемо!» їх беззмінний ведучий лідер гурту «Скрябін». Своє знайомство з музикантом з теплими почуттями згадує харківська співачка Марина Шуть. Після перемоги у 2005 році на конкурсі «Караоке на Майдані» Марина автоматично потрапила на «Шанс».

– Я не знаю, чи виступав Кузьма в юнацтві у КВК, але, думаю, там би він зробив собі ім’я, адже жарт у нього на кожному кроці, – ділиться Марина Шуть. – Усі ці його звороти мовленнєві, жарти мене як професійного філолога не тільки не дратували, а навпаки, забавляли. І все це він робив не на камеру, а щиро, як у житті.

Той знімальний день на проекті, за словами харків’янки, був схожим за насиченістю подій на маленьке життя.

– Я переодягаюся в роздягальні магазину одягу, ми підбираємо мені сукню для виступу, – згадує Марина. – І тут я чую, що за шторкою стоїть Кузьма та промовляє в камеру: «Зараз ми вам покажемо те, що хоче побачити більшість наших глядачів», – і я розумію, що пропала, адже стою зовсім без одягу. На команду «один, два, три» Кузьма відкриває ширму, я миттєво хапаю сукню та прикриваюся нею. Цю сцену в ефір, звичайно, поставили (сміється).

Через кілька років доля знову зведе Марину Шуть з музикантом. Кузьма Скрябін презентував у Харкові свій літературний дебют, книгу «Я, «Побєда» і Берлін». На творчу зустріч з автором потрапила й Марина. Дівчина і не сподівалася, що Скрябін згадає її – стільки вихованців «Шансу» він випустив за всі роки існування проекту.

– Я поставила якесь йому питання, а він на мене дивиться й каже: «Я вас пам’ятаю, ви Марина з «Шансу», – згадує харківська співачка. – Мені було дуже приємно, що я залишилася в його пам’яті.

До речі, на рахунку невиправного базіки та жартівника три книги, одну з яких, «Місто, в якому не ходять гроші», названо критиками філософським твором. Музикант узагалі був з книгами на «ти». За спогадами колег, у вільний час він завжди читав.

– На моїй пам’яті це був перший музикант, який у перервах між репетиціями брав книжку в руки, – згадує роботу над спільним проектом зі Скрябіним директор і диригент Харківської обласної філармонії Юрій Янко. – Він дуже освічена та начитана людина, з ним було дуже легко працювати, ми розуміли один одного з півслова.

У 2010 році саме в Першій столиці лідер «Скрябіна» разом з Академічним симфонічним оркестром харківської філармонії організували соціальний концерт для талановитих дітей області та міста. Репетиція поп-гурту та оркестру тривала три години, тому пан Кузьменко дуже хвилювався перед початком концерту.

– Подивимось, або інтелігентні учасники оркестру облагородять вид нашої групи своїм виглядом, або ми своїм виглядом зіпсуємо їх, – шуткував перед концертом музикант.
Побоювання Кузьми тоді не ствердилися. Звучання навіть таких пісень, як «Шмата», «Гламур» під акомпанемент оркестру філармонії виявилося відмінним, а історії з хуліганської юності співака доповнювали той чарівний вечір.

Але на цьому експерименти гурту «Скрябін» з його незмінним лідером не закінчилися. У 2011 році «у пошуках нового звучання» Скрябін сходиться з харківським джаз-гуртом «Acoustic Quartet». Далекому від джазу Кузьмі вдалося не тільки органічно поєднати свій репертуар з музикою харківського джаз-бенду, а й об’їздити з концертами всю Україну, давши близько десятка концертів.

– Ми його полюбили і як справжнього друга, і як професіонала своєї справи, – ділиться спогадами лідер гурту «Acoustic Quartet» Юхим Чупахін. – Він цілком довіряв нам у питаннях аранжування і всіляких шалених соло, проте завжди прагнув підкоригувати те, що, на його думку, було дуже складним для аудиторії.


Під кінець одного зі своїх останніх концертів Кузьма Скрябін звернувся до публіки: «Я не знаю, ким ви всі працюєте, але ви вмієте лікувати душу». Виходу на біс гурту харків’яни тоді не дочекалися – музикант пообіцяв повернутися найближчим часом. 2 лютого музикант уплив від нас, наче той корабель з його відомої пісні «Люди, як кораблі». Але багатомільйонна армія його шанувальників досі чекає його виходу на біс.

Катерина Терещенко, матеріал з газети "Слобідський край" №16 від 07.02.2015

Джерело: SLK
Автор: Администратор сайта