Топ археологічних знахідок Харківщини за п’ять років: амазонка та севський чех

Топ археологічних знахідок Харківщини за п’ять років: амазонка та севський чех

фото надане Слобожанською археологічною службою

Тільки їм битий посуд приносить щастя, їх називають «детективами минулого» або шукачами чорних плям історії.

15 серпня вони відзначають своє професійне свято – День археолога, що був заснований у 2008 році. Археологічні знахідки на Харківщині за останні п’ять років ще раз підтверджують унікальність нашого регіону.

Місто часів Золотої орди

Ще зі шкільних підручників ми знаємо, що до моменту появи перших поселень у середині XVII ст. на території Харківщини було Дике поле. Однак нещодавно археологи знайшли докази того, що поселення на місці Харкова було ще у XIV ст., за часів Золотої орди.

– До цього археологи тільки припускали вірогідність наявності на території Харківщини пам’яток доби Золотої орди, – розповідає директор Слобожанської археологічної служби Ірина Голубєва. – Були тільки одиничні випадки знаходження скарбів тієї доби, але скарби скарбами, а поселенських комплексів не було.

У 2006 році поселення доби Золотої орди виявили у селі Олешки Харківського району, але, за словами археологів, мешканці цього поселення не встигли сформувати тут так званого «культурного шару». Інша річ – поселення, яке у 2008 році несподівано знайшли у центрі Першої столиці. На одному з будівельних майданчиків Харкова проводилася звичайна науково-технічна експертиза, що традиційно передує забудові будь-якої земельної ділянки. Здійснюючи її, археологи знайшли шар із залишками козацької доби. У ході подальших археологічних розкопок було виявлено шар з артефактами XII–XIV ст. Було знайдено фрагменти кераміки, посуд, кістки тварин, а також одне житло ординського періоду і декілька господарських споруд, у тому числі і спеціальні ями, в яких здійснювалися жертовні поховання.

– У деяких господарчих ямах було знайдено поховання собак. Що цікаво: один із собак на шиї мав амулет з іклом ведмедя, – ділиться інформацією Ірина Володимирівна. – Ще у двох господарчих ямах було знайдено поховання дітей – хлопчика та дівчинки разом знов ж таки із собаками та козами.

Поки фахівці Слобожанської археологічної служби намагаються розгадати загадки тих дивних поховань і взагалі системи вірувань тієї доби, а паралельно планують зайнятися третім золотоординським поселенням на території села Зауддя Чугуївського району. Нещодавно там знайшли цілий скарб із срібних монет тієї доби.

Секрети Верхнього Салтова

До останнього часу кількість кремаційних могильників Салтівської археологічної культури можна було полічити на пальцях однієї руки. У липні цього року на двох з таких могильників – Верхньосалтівському катакомбному та Метайлівському ґрунтовому – працювала об’єднана експедиція співробітників Харківського історичного музею, а також студентів Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна та Харківської державної академії культури. Керував експедицією завідувач відділом археології Харківського історичного музею Віктор Аксьонов. Ніхто не очікував, що розкопки польового сезону 2013 року стануть сенсаційними на знахідки, адже нещодавно там уже «попрацювали» чорні археологи.

У Метайлівському могильнику знайшли два воїнські поховання з конем та збройним набором воїна-кочівника.

– Цікавою тут є пояс воїна, на якому була бронзова бляшка візантійського типу, – розповідає Віктор Аксьонов. – Такі бляшки у невеликій кількості на той час можна було знайти тільки у Криму, тому ми можемо визначити, звідки на нашу територію прийшли ці кочівники.

У залишених чорними археологами розкопах Верхньосалтівського могильника харківська експедиція натрапила на поховальну камеру, розкопану ще в давнину. «Слобідський край» детально писав про цю сенсаційну знахідку у № 87 від 23 липня.

Зброя та прикраси – «слабості» скіфської жінки

Серед цьогорічних робочих об’єктів харківських археологів були два скіфські кургани на території села Кусторівка Краснокутського району. Тут уже «попрацювали» чорні археологи, але те, що вони, на щастя, «залишили» справжнім спеціалістам, дуже вразило останніх. Кургани являють собою декілька могильників. Могила, де мав покоїтися представник тодішньої знаті, була зруйнована, але зовсім поряд з нею бувла інша, у якій було поховано, швидше за все, охоронця зі зброєю: колчаном зі стрілами та наконечниками, а також списом. У другому кургані було знайдено поховання войовничої жінки. Таких археологи між собою називають «амазонками». Намисто та наконечники стріл, а ще бронзове люстерко та залізний ніж із ручкою з кістки – такими речами володіла жінка дві з половиною тисячі років тому.

– Зважаючи на те, що курган було пограбовано, намисто було упереміж із наконечниками та не лежало біля кістяку, – розповідає Ірина Голубєва. – У результаті пограбувань кургану частина камери завалилася, і саме під завалами ми і знайшли майно жінки.

Самі кістяні останки жінки було розкидано по похоронній камері, але і знайденого вистачило, аби визначити статево-вікову приналежність похованої людини. Поховання можна впевнено віднести до пам’ятників средньодонської культури. Крім усього іншого, у могильнику з останками «амазонки» археологи знайшли унікальну курильницю у вигляді керамічного кубка з отворами для підвішування. Саме ця знахідка, за словами Ірини Голубєвої, дозволяє віднести всі знайдені «скарби» з курганів до середньодонської культурної групи. На це вказує орнамент курильниці та сіра глина, з якої її вироблено.

Мрія нумізматів – севський чех

Працівники Слобожанської археологічної служби вже понад десять років досліджують територію Цареборисівської фортеці. Перше місто Слобідської України – Цареборисів – було зведено за наказом царя Бориса Годунова в 1599 році на місці нинішнього села Червоний Оскіл та з перервами проіснувало трохи більше сторіччя. Кожного року археологи приїжджають із фортеці зі знахідками. Поступово вченим відкривається планування забудови фортеці, а знайдені предмети розповідають про те, як жили її мешканці 400 років тому. Польовий сезон 2010 року теж не став виключенням.

Традиційні в побуті козаків предметів: ґудзики, пряжки, натільні хрести, а також чимало монет Московського царства – срібні копійки і гроші Івана IV Грозного, монети царів Федора Івановича і Олексія Михайловича – у цих місцях, за словами археологів, є традиційними. Але у 2010 роцібула й найбільш унікальна знахідка – севський чех.

У кінці XVII ст. розпочалося активне заселення південних околиць Московської держави переселенцями з Речі Посполитої, де в обігу була красива західноєвропейська кругла срібна монета. Звичайно, ці люди не хотіли приймати московські монети, які були маленькими і непрезентабельними. Задуману царем Олексієм Михайловичем грошову реформу щодо випуску для української та білоруської територій нової монети на зразок грошових знаків Речі Посполитої почала впроваджувати в життя його дочка, царівна Соф’я. Монету карбували в місті Севськ протягом лише одного – 1686-го – року. Але через категоричну відмову населення користуватися новими монетами ці гроші доволі швидко було вилучено з обігу.

– Коли ми отримали цю знахідку, то почали через Інтернет шукати згадки про наявність таких монет, – показує унікальну монету із зображенням двоголового орла та ініціалами спадкоємців російського престолу, якої практично не торкнувся час, Ірина Голубєва. – Спочатку взагалі знайшли чотири такі монети – зокрема, в Ермітажі та приватних колекціях.

За словами фахівця, ціна аналогів, наявних у приватних колекціях, якщо вони виставляються на продаж в Інтернеті, стартує від 1000 доларів.

Найбільший скарб знайшли в амбарі

Нещодавно повернулася з археологічної експедиції у Зміївському районі – розкопок давнього городища – експедиція під керівництвом відомого харківського археолога, завідувача науково-дослідницької археологічної лабораторії Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди Володимира Колоди. Городище виникло близько двох з половиною тисяч років тому. Зараз біля давнього поселення розташовано селище Мохнач.

У 1999 році у Мохнач вперше прийшла археологічна експедиція педагогічного університету. За три сезони розкопок удалося зробити дивні знахідки: археологи виявили декілька комплексів різних епох, серед яких були й залишки слов’янського житла тисячорічної давнини, в якому був жертовник.

Цьогорічний скарб датується IХ ст. Він є однією з найбільших знахідок на Слобожанщині цього року. Археологічна знахідка налічує понад 150 предметів: кришталеві й сердолікові намиста, велике орнаментоване дзеркало, срібна каповушка (прилад для чистки вух), амулети й різні жіночі прикраси. Дослідники розповідають: амулети давні люди використовували для краси і для захисту. Застосування деяких з артефактів узагалі не піддаються поясненню. Так, важко здогадатися, навіщо наші предки загорнули клаптик кінської гриви у бронзову оболонку.

Керівник експедиції каже, що все це було заховано в невеликому тайнику в нижній частині комори для зберігання зерна, неподалік від житла. Знахідку побачили на глибині трохи більше метра. Предмети, які пролежали під землею понад 1000 років і лише частково потемніли, належали небідним людям.

Катерина Терещенко, матеріал з газети "Слобідський край" №97 від 15.08.2013

За матеріалами:СЛОБIДСЬКИЙ КРАЙ