Валізу Леніна колекціонер знайшов на смітнику

Перше, що показав перед розмовою кореспонденту «СК» Володимир Миколайович, була дерев’яна валіза, знайдена на смітнику неподалік від дому.

Каже, поки роздивлявся, багато знайомих проїхало повз на авто, кепкуючи: «Дожилися! Дожилися!» Колекціонер знахідкою гордиться – жартома називає її «валізою Леніна». Каже, що Ілліч з нею до Фінляндії їздив.

Про Володимира Лінивого – завзятого харківського колекціонера – місцеві жителі чули багато. Найдопитливіші вже відвідали його скляну майстерню, де чоловік влаштував справжній «червоний куточок». Побачити колекцію на власні очі та дізнатися про найцікавіші екземпляри вирішив і кореспондент «СК».   

Продав Ілліча заради Єгипту

– Я більше збирач-Плюшкін, аніж колекціонер, – каже про себе Володимир Лінивий, який що тільки вже не збирав протягом усього життя. Окрім радянських вождів, в арсеналі його скарбів сірникові коробки та наклейки, книги пошани з радянських заводів, кубки, патефони та багато іншого.

ФОТОРЕПОРТАЖ ДИВІТЬС ТУТ

Сьогодні увесь двір майстерні колекціонера всіяний погруддями та пам’ятниками. Першого свого Леніна Володимир Лінивий знайшов на смітнику близько 10 років тому – і з того часу збирає погруддя всіх вождів, героїв Радянського Союзу та письменників.

Для Володимира Лінивого пам’ятники мають особливу цінність, він називає їх витворами мистецтва, що відбивають історію. Зацікавлені харків’яни час від часу відвідують майстерню, аби познайомитися з його колекцією. Та найцінніший екземпляр так і залишився поза увагою. Кілька років Володимир Лінивий ховав від чужих очей гордість своєї колекції – бронзове погруддя Леніна 1926 року, вилите в Петербурзі. Каже, що нікому не розповідав, аби не просили перепродати. Іноді до чоловіка приїжджають поважні люди та наполегливо пропонують викупити якийсь пам’ятник. Відмовити їм практично неможливо.

Тому цього разу твердо вирішив не спокушати колекціонерів. Купити унікальну скульптуру Леніна Володимиру Лінивому запропонували невчасно. Чоловік робив капітальний ремонт у квартирі – продав гараж, автомобіль, навіть заліз у борги, а тому погодитися на ще одну «іграшку» не міг.

– Я відчував, що треба брати, але відмовився, – згадує Володимир Миколайович. – Проте номер телефона власника погруддя взяв. Після безсонної ночі переживань колекціонер таки зателефонував продавцю-спокуснику і погодився купити ще одного Ілліча. Як сказали потім Володимиру Лінивому  експерти, погруддя насправді коштувало набагато дорожче. Виявилося, що над ним працювали три художники та один скульптор. Митці тиждень провели у кабінеті з вождем, аби з натури зробити ескізи, а потім створити скульптуру.

– Якби ви бачили те погруддя, то помітили б, що від нього віє старістю і натуральністю, – натхненно ділиться Володимир Лінивий. За його словами, ця бронзова пам’ятка помітно відрізняється від інших.

– Ленін косив на одне око. І на цьому погрудді воно примружене, на відміну від тих, що робилися після смерті вождя, – розповів чоловік. Зараз скульптура у київського колекціонера. Кілька років тому Володимир Лінивий продав погруддя Леніна через фінансові труднощі. На виручені гроші разом з жінкою поїхав на день народження до Єгипту.

До речі, аби купити хоча б одне скульптурне зображення вождя, до Володимира Лінивого приїздили прихильники Ілліча з Полтавської області. А військовий у відставці із Сумщини п’ять разів навідувався до колекціонера з проханням придбати скульптуру Леніна. Річ у тому, що після виходу на пенсію чоловік вирішив повернутися до рідного села. А на площі, де колись стояв пам’ятник Іллічу, була порожнеча. Тож Володимир Лінивий не встояв і допоміг відставнику повернути дитячі спогади.

Сірниковий «музей» – єдиний в Україні

Харківський колекціонер розповідає, що все своє свідоме життя щось збирав. Пріоритет надавав речам цікавим і дешевим. Так, скажімо, наклейки для сірників почав колекціонувати ще в 70-х.  Свою колекцію, що налічує близько 22 тисяч екземплярів, називає повною, оскільки всі наклейки вже зібрав, а нових давно не випускають. Нещодавно знову повернувся до цього захоплення. Тільки тепер збирає картонні сірникові коробки – їх має уже близько трьох тисяч. Своїм зібранням пишається. Каже, що це перший і єдиний подібний «музей» в Україні.

У колекції кубків Володимира Лінивого є навіть австралійський. За його словами,  нагороду вручали фермеру, чия курка знесла найважче яйце. На жаль, найбільшою дурістю серед своїх захоплень Володимир Лінивий називає книги.

– Вони нікому зараз непотрібні. Це мертвий багаж, повернення до якого уже неможливе, – з сумом каже колекціонер.

Колекціонування для Володимира Лінивого – захоплення, що допомагає  відійти від буденності. Тому любов до такого роду хобі Володимир Лінивий намагається прищепити своїм онукам. Старший уже збирає монети, а дідусь допомагає.

Інна Пирлик, матеріал з газети "Слобідський край" №96 від 11.08.2012