Вода жива і мертва. Секрети назв Мерчик та Мерефа
Дійсно, течія, особливо в Нетечі й Лопані, була слабкою. Зараз Нетечу в центрі міста сховали під землю, і залишилася Нетеченська набережна без річки. Але не тільки Нетеча не текла на Харківщині.
Мерла і Мерчик
Назва «Старий Мерчик» відома кожному, хто цікавиться харківською старовиною. Саме в Старому Мерчику ще наприкінці XVIII ст. було побудовано заміський палац харківських аристократів Шидловських. Він зберігся до наших днів і, попри плачевний стан, досі привертає увагу туристів: у самому Харкові будівлі XVIII ст. можна перерахувати на пальцях однієї руки, що вже казати про область. Завдяки цьому палацу назва «Старий Мерчик» увійшла в довідники та путівники. Однак про те, звідки взялася сама назва, путівники зазвичай замовчують. Максимум, що там можна прочитати – це те, що населений пункт отримав свою назву від назви річки. Дійсно, така практика була дуже поширеною, але от запитання – чому так називалася річка? Мерчик – притока річки Мерли – невеликої, типово рівнинної річки, притоки Ворскли, яка тече дуже повільно. Вочевидь, саме це дало підставу назвати річку «Мерло», тобто «Мертва» – від давньоруського «мереті» – вмирати. А Мерчики – Мокрий, Сухий і просто Мерчик – відповідно зменшувальна похідна від назви «Мерла».
Мерефа і Мурафа
А от з цими двома назвами абсолютно інша історія. Про їх співзвучність неможливо не здогадатися – вони відрізняються тільки двома голосними. Хоча насправді в Україні дві Мурафи: одна з них, старіша, заснована в 1432 році, – у Вінницькій області. Цілком логічно припустити, що переселенці звідти заснували на Слобожанщині нове поселення і назвали його на честь старого – таких випадків досить багато. У свою чергу, назва тієї, вінницької Мурафи, походить від однойменної річки, що знову ж таки досить поширене явище. А от єдиної думки щодо походження самого слова «Мурафа» немає. Деякі дослідники запевняють, що назва «Мурафа» пішла від мура (укріпленої стіни) якогось полководця на ім’я Афа, який командував цією фортецею, або від трави-мурави, або споришу, яку ще називають «горець пташиний». Але насправді все набагато складніше і набагато цікавіше. Частина дослідників бачить у походженні назв Мурафи і Мерефи іранські корені: «мер» – мертва, «афа» – гадюка. Дійсно, невелика річка, що плавно звивається, з повільною течією, може нагадати мертву гадюку, але звідки у нас, як, утім, і на Вінниччині, іранські племена? Ще одна – індоєвропейська версія – розшифровує ці назви як «дути» і «болотний запах», але от невдача: ні долина вінницької Мурафи, ні долина нашої Мерефи не є суцільно заболоченими, так що навряд чи це могло стати приводом.
Мабуть, найоригінальнішу версію наводить дослідник Сергій Колібаба. Він стверджує, що назви населених пунктів і річок запозичені з івриту: «маї» (змінилося на «ме») – води, «рафа» – лікувати; тобто лікувальні води. Лікувальна, тобто «жива» вода справді наявна в окрузі – верхів’я річки Мерефа – за 3-4 кілометри від знаменитого курорту «Березівські мінеральні води».
У селі Мурафа Харківської області також є джерело сірководневої води, відоме ще з 1866 року (там ще в ХІХ ст. було відкрито невелику водолікарню). У 1970 році було проведено аналіз, який показав, що Мурафська вода близька за складом і лікувальними якостями до «Березівської» і Кисловодського «Нарзану». Сергій Колібаба вважає, що стародавні жителі цього регіону – болгари, хазари, слов’яни – виділили дослідним шляхом мінеральні джерела, що впадають в річки. Велика їх кількість на зазначених річках дозволила узагальнити це гідрологічне явище і дати річкам назву «Лікувальна вода». Щодо «єврейського» походження назв, то в Мурафі Вінницької області в XVI–XVII ст. жило досить багато євреїв; крім того, там також біля річки було кілька джерел з особливо смачною водою, а в одному місці – навіть лікувальною, яка за властивостями не поступається знаменитій вінницькій воді «Регіна». Відомий такий факт: воду в джерелі біля річки Мурафа набирали і везли в Петроград на прохання хворого поета Семена Надсона. Звичайно, усі ці версії ще потребують детальних перевірок. Але факт залишається фактом: казкова «жива» і «мертва» вода є на мапі Харківської області.
Інна Ряполова, матеріал з газети "Слобідський край" №91 від 31.07.2014