Як підняти сільську бібліотеку: приклад фаната своєї справи

Як підняти сільську бібліотеку: приклад фаната своєї справи

фото Інни Пирлик

Коли жінка стала працювати у сільській бібліотеці, там нарешті з’явився краєзнавчий куточок, комп’ютери з Інтернетом.

 

У сорок чотири кар’єра тільки починається
Мешканка села Сомівка Зачепилівського району Ольга Кравцова реалізувати себе у професії змогла аж у 44 роки. Уперше маленьку Олечку тато привів до бібліотеки, коли їй було шість років. Уже тоді дівчинка уміла читати − любов до книги з раннього дитинства привив батько-книгоман. Відтоді бібліотека стала її улюбленим місцем.
Навчалася дівчина у Дніпропетровському культурно-освітньому училищі, після закінчення якого рік пропрацювала в Перещипиному, а потім переїхала до Зачепилівки. Але й там професійний шлях виявився не довгим − жінка вийшла заміж та повернулася до рідного села Сомівка. А далі − сім’я, господарство і 20-річна перерва у професії. Та коли в Ольги Василівни з’явилася можливість повернутися до улюбленої роботи (на той час їй було 44 роки), вона з неймовірним завзяттям та ентузіазмом взялася за свою рідну бібліотеку.
− Буквально через рік, як я почала працювати, в районі мені дали звання «Жінка року», − ділиться бібліотекар.
Пані Ольга з першого дня почала наводити порядок у «книжковій оселі». Жінка намагалася залучити більше відвідувачів, а тому взялася за естетику − почала робити всілякі виставки та прикрашати бібліотеку.
− Тільки прийшла на роботу, відразу ж узялася за інтер’єр. Оформила приміщення як світлицю в українському стилі. Принесла і прядку, і вишиті рушники, і ляльки-мотанки, які, до речі, сама виготовляю. Хотілося, щоб було затишно і краєзнавчий куточок був, − розповідає пані Ольга. − Ще зробила альбоми про історію села та його мешканців. Прагнула, щоб люди з задоволенням приходили до мене.
Бібліотекар каже, що селяни, коли заходять до бібліотеки, починають навіть роззуватися − адже у приміщенні завжди до блиску натерта підлога.
− Одного разу до мене завітала жінка і на вході зняла валянки з галошами та зайшла босоніж. Я їй кажу «Михайлівна, ну що ви, взуйтеся!», а вона мені відповіла, що їй совість не дозволяє, − говорить Ольга Василівна. − Це ж заклад культури, а яка культура може бути, якщо брудно. Треба поважати себе і свою професію. Бо якщо не поважатимеш себе, хто ж тебе шануватиме в селі.

Клопоталася за Інтернет для бідних та засуджених
Як розповіла Ольга Кравцова, до недавнього часу у бібліотеці не було комп'ютерів, а тепер аж три і всі підключені до Інтернету. Два роки тому завзята жінка виграла у програмі «Бібліоміст». Тоді з-поміж трьох сільських бібліотек та дитячої районної перевагу надали саме Сомівській.
− Для того, щоб перемогти, необхідно було виконати колосальну роботу: спочатку вибрати групи населення, для якої потрібний Інтернет, та обґрунтувати, в яких цілях використовуватимуть Світову мережу відвідувачі бібліотеки, − пояснює Ольга Василівна. − У нашій сільській бібліотеці Інтернет потрібний, перше за все, бідним дітям, чиї батьки не можуть собі дозволити придбати комп'ютер. Я ходила до цих діток, аби вони самі написали, для чого їм вихід у Світову мережу. Їм же також хочеться мати доступ до інформації, шукати матеріали для навчання чи навіть просто послухати музику. Також у нас є люди, що були засуджені. Їм необхідно знайти роботу, реабілітуватися в суспільстві. Вони теж повинні мати можливість подивитися новини, знайти собі якесь хобі чи працевлаштуватися.
Ольга Кравцова розповіла, що коли брала участь у конкурсі, кожного дня протягом місяця їздила до Зачепилівки, аби відвозити необхідні матеріали та документи.
− Комп’ютера у мене не було, тому не мала можливості надсилати електронною поштою, − згадує бібліотекар.

Бібліотека стала центром культурного життя

Тож, Ольга Кравцова зуміла довести, що комп'ютери, підключені до Інтернету, у Сомівці необхідні для малозабезпечених, багатодітних сімей та людей, що відбували покарання. Останнім бібліотекар приділяє стільки уваги, скільки й іншим односельчанам.

На абонементі у сомівській бібліотеці знаходиться 400 чоловік. Щодня, за словами Ольги Кравцової, храм книги відвідує близько 15 селян. Та жінка навіть сама приносить книги читачам.

У бібліотеці відвідувачі не лише читають і працюють за комп’ютерами, але й відзначають свята.
− Ми проводимо різні заходи у бібліотеці, свята. А на Різдво, наприклад, завжди печу пиріжки, готую виставку і ми з дітьми збираємося у бібліотеці, − каже Ольга Кравцова. Влаштовуємо застілля, діти розповідають вірші, співають щедрівки та колядки, а я готую для них цікаві вікторини з призами.

Інна Пирлик, матеріал з газети "Слобідський край", № 117 від 29 вересня 2012 року.

За матеріалами:СЛОБIДСЬКИЙ КРАЙ