Жіночі назви населених пунтів Харківщини. Скільки їх та звідки назва
Три най-най
Скажемо відразу: назви, пов’язані з жіночими іменами, зустрічаються набагато рідше, ніж назви, пов’язані з чоловічими. Наприклад, якщо серед «чоловічих» назв на Харківщині перше місце міцно тримає Миколаївка (їх у нас 11 ???), то серед «жіночих» є аж два претенденти: Мар’ївка та Катеринівка, але кожна з них існує в кількості лише п’яти штук. Пояснення цьому факту є: по-перше, слобожани набагато більше довіряли покровителю мандрівників і всіх, хто терпить лихо – Миколі Чудотворцю, і найчастіше будували храми на його честь. Крім того, власниками сіл чи ватажками переселенців були, як правило, чоловіки – от і отримували нові населені пункти «чоловічі імена». Але в будь-якому правилі завжди є винятки.
Мар’ївка – назва, поширена в Росії набагато більше, ніж в Україні: навіть сьогодні там їх 46 проти наших 25. Цікава особливість наших харківських Мар’ївок полягає в тому, що всі вони засновані відносно пізно – в період з 1825 по 1920 рік, і всі – дуже невеликі. У найбільшій Мар’ївці (Сахновщинський район) за переписом 2001 року жило 338 чоловік, у найменшій (Барвінківський район) – 31 особа. Швидше за все, назва вказує або на ім’я власниці (можливо, дочки або дружини власника – такі випадки були досить поширені), або на те, що це село «відбрунькувалося» від російського села з такою ж назвою: переселенці досить часто зберігали стару назву як згадку про свою першу батьківщину.
Перше місце з Мар’ївками розділяють Катеринівки, і тут ситуація дещо інша. У наших сусідів – Росії та Білорусі – такої назви не зустрічається, у той час як Екатеріновок – повнісінько. Виняток становить тільки Молдова – там є одне-єдине село з такою самою, як в Україні, назвою, а у нас їх 45. Найбільше Катеріновок у Дніпропетровській області – 10, друге місце – з шістьма Катеринівками посідає Донецька область, на третьому місці – наша Харківщина з п’ятьма Катеринівками на карті. Щоправда, слід зробити застереження: одну з Катеринівок (Кегічівського району) в 1997 році було приєднано до села Гадяч. На відміну від Мар’ївок, Катеринівки значно більші, причому дві з них з населенням понад 1000 чоловік (у Сахновщинському і Лозівському районах) є центрами сільських рад. Причини походження назви Катеринівок теж будуть дещо відрізнятися.
По-перше, на честь Катерини Другої населені пункти називалися досить часто – але це більше характерно для Дніпропетровської та Донецької областей. Крім того, Свята Катерина Олександрійська була досить популярною в православ’ї, і на її честь досить часто будували храми, а населені пункти потім отримували назву на честь храму. Так, у Катеринівці Лозівського району, заснованій у 1859 році, діє Свято-Катеринінський храм, присвячений святій, яка є покровителькою і носителькам цього імені, і всім дівчатам старшим 25 років, які бажають вийти заміж. От тільки зовсім незрозуміло, на честь якої Катерини було названо Катеринівку Близнюківського району, засновану в 1925 році, і Катеринівку Великобурлуцького району, засновану в 1918 році. Якщо хтось із читачів може про це розповісти – ласкаво просимо: може, за всім цим криється якась дивовижна історія чи неординарна жінка!
Вар-вар-вар-вар-вара!
Пам’ятаєте, саме так вигукував підводний цар у фільмі «Варвара-краса – длинная коса». Святою покровителькою поширеного у старовину імені була Варвара-великомучениця – надзвичайно популярна в Україні і зокрема в Києві, свята.
Причина популярності була проста: її мощі перебували в Києві з 1108 року, коли грецька царівна Варвара, наречена князя Святополка-Михайла, привезла їх з собою як придане. Це була єдина реліквія такого плану з давнього християнського сходу, а тому шанувалася особливо. У Михайлівський монастир, де зберігалася рака з мощами святої Варвари, йшов нескінченний потік прочан, а кільця з її руки (або просто з раки) ставали справжніми талісманами. Паломники закуповували ці колечка дюжинами і розвозили по всіх містах імперії. Для багатих прочан і мандрівників робили масивні золоті кільця, для бідних – синенькі фініфтяні. Кажуть, що цариці Анна Іоанівна і Єлизавета обміняли свої дорогоцінні персні на простенькі срібні кільця від святої Варвари. Ймовірно, що саме святій Варварі Україна зобов’язана 25-ю Варварівкою (до речі, у всій величезній Росії їх 24). «Чемпіоном» по Варварівках є Харківська область – у нас їх цілих чотири; щоправда, на сьогодні в Харківській єпархії немає жодного храму на честь цієї святої.
Між нашими харківськими Варварівками теж можна провести свій рейтинг: кожна з чотирьох у чомусь най-най. Титул найпівденнішої дістанеться Варварівці Близнюківського району. Чітко навпроти по лінії північ – південь на карті лежить найпівнічніша Варварівка Рубіжненської сільради Вовчанського району. Її ж сміливо можна нагородити титулом найменшої – її населення за даними перепису 2001 року склало всього 23 особи. Найстарішою з чотирьох є ще одна Варварівка Вовчанського району, але цього разу вона належить до Жовтневої Другої сільської ради: її було засновано в 1695 році. Ну а титул наймолодшої належить Варварівці Красноградського району: офіційна дата її заснування – 1905.
Ірина Мнішек, матеріал з газети "Слобідський край" №106 від 04.09.2014