Зірка із «Солоницівського синдікату»

Зірка із «Солоницівського синдікату»

Фото із архіву героя

Його життя – реп. Його зброя – гостре слово. Його війна – боротьба з кривдою. Він вірить в любов і добро, проте останнє повинно бути з кулаками. еР.Чуль – хлопець з великим серцем, волею та прагненням творити.

Хіп-хоп «хрещення»

Кілька альбомів, із десяток кліпів, співпраця та дружба з відомими реперами – такий еР.Чуль сьогодні. А декілька років тому це був Рома Чуль – хлопець із Солоницівки (Дергачівський район), із дитинства прикутий до візка, але люблячій життя й талановитий. У 16 років він захопився репом. Зараз йому 30, і еР.Чуль – відома особистість у хіп-хоп тусовці.

Мій старший брат слухав «Мальчишник», і я захопився цим напрямом музики. Згодом мене дуже зачепив Куліо і його «Gangsta’s Paradise», – згадує, з чого все починалося, музикант. – Так мене затягнуло в реп, мені сподобався речитатив. Я почав потроху сам «читати». Сьогодні реп – це справа мого життя.

Разом із сусідом Рома сколотив перший гурт. Друг грав на гітарі, а Чуль писав тексти. Відточувати свій репертуар хлопці починали на дворових «концертах» – на лавочці в компанії друзів. А першим гонораром за виступ на великій публіці стала шоколадка.

У Солоницівці відзначали Масляну. Був концерт, на якому виступали діти, різні колективи самодіяльності, нас також запросили. Мені тоді років 18 було. А після виступу нас навіть шоколадками нагородили, це було так мило і кумедно водночас, – з посмішкою розповідає Роман.


Та справжнім дебютом на великій сцені хлопець вважає виступ у харківському клубі, бо там була справжня реперська тусовка.

У 2006 році я разом з другом Сашком на прізвисько Бродяга вперше виступив на справжній реп-вечірці. Серед групи підтримки, яка приїхала зі мною до Харкова, був мій старший брат зі своєю дружиною. Перед виступом я, звісна річ, хвилювався, але потім відчуття були неймовірні. Зал нас дуже добре сприйняв.

А в рідному селищі еР.Чуль вже справжня зірка. Пісні його та інших музикантів із «Солоницівського синдікату» (об’єднаний колектив друзів-реперів) розривають танцпол місцевих дискотек. До речі, нещодавно один з учасників «синдикату» Єгор Реммер (він же Люка Бразі) взяв участь у запису аранжування (тромбон) до нової пісні Сергія Бабкіна «ГГГ». Хлопець також знявся й у відеокліпі на цю композицію. Зйомки відбувалися у парку Горького у Харкові.

Єгор мені як брат. У нас є і спільний альбом. Ми дуже часто разом відпочиваємо, – розповідає про друга еР.Чуль.

Велика реперська родина

Окрім сольної творчості та виступів із «Солоницівським синдікатом» еР.Чуль товаришує з багатьма відомими представниками хіп-хоп культури.

Доводилося спілкуватися з багатьма музикантами, чиї пісні зараз у ротації. У мене є спільна пісня з Артемом Лоїком. Саня Ярмак теж мій товариш, я виступав на його великому концерті в Києві. З «Троєточиєм» також є спільний трек. З багатьма музикантами обговорювали можливі проекти, у тому числі й з «Кастой». Але всьому свій час, – розповідає про свою співпрацю солоницівський музикант.


Серед друзів еР.Чуля й Потап (Олексій Потапенко). З ним хлопець познайомився під час хіп-хоп фестивалю «Снікерс Урбанія», ведучим якого був відомий репер (щоправда, у той час Потап ще не працював з Настею Каменських).

Льоша подарував мені свій диск, ми обмінялися телефонами. Періодично зідзвонювалися. А потім він мене запросив знятися в його кліпі на пісню «Поднимите руки вверх». Цього року ми обговорювали запис нашої спільної композиції. Щоправда, поки що незрозуміло, чи це буде сам Потап або ж його команда «Мозги», – каже еР.Чуль.

Наразі у Романа чотири сольні альбоми, два – з іншими виконавцями, та з десяток кліпів.

Є кліпи, які мені друзі знімали. Є кліпи, які я знімав на власні кошти. Відкладав заощадження (соціальні виплати), щось на музиці заробляв. Деякі відео я сам монтував. Ще я пісні на замовлення пишу. Цю тему хочу далі більше розвинути, – ділиться репер.

Серед планів на найближче майбутнє у хлопця запис двох альбомів. Один вийде в цьому році, а другий – у наступному і буде експериментальним. А ще попереду зйомка кліпів і підготовка до сольника в Харкові, він запланований на листопад.

Тигр, фан й меломан

«Хто за Лобана скаже «а»?» (з пісні гурту «Вхід у змінному взутті»). Серед шанувальників великого тренера – й еР.Чуль. Хлопець з дитинства дуже любить футбол, а Лобановський – його улюблений коуч. Тож музикант уже багато років вболіває за києвське «Динамо», а також за збірну України й харківський «Металіст».

Футбол дивлюся і по телевізору, і на стадіоні. Після матчів «Металіста» часто спілкувався з кимось із гравців. Дуже шкода, що команди більше немає, – переймається репер.


Ще одне захопленя хлопця – татуювання. Перше тату він зробив у 16 років, а відвезли в салон його батьки. Сьогодні на тілі репера близько 10 тату, і це не межа.

– Перше моє татуювання – голова тигра. Проте зараз це швидше тигреня, буду підправляти його, – з посмішкою розповідає музикант. – Мені імпонує ця тварина. За східним гороскопом я народився в рік Тигра. Кожне тату для мене щось означає. Пам’ятаю, коли повідомив батькам про своє рішення зробити тату, вони посміялися, а батько взагалі сказав, що я «дурник». Але після моїх аргументів тато й мама прийняли моє рішення. Взагалі, у мене чудові батьки, у нас з ними дуже довірливі відносини. Я вважаю, що з сім’єю та близьким оточенням мені дуже пощастило.

А ще еР.Чуль – справжній меломан. У його плей-листі можно почути найрізноманітнішу музику: і реп, і рок, і панк, і бардівські пісні. Улюблений інструмент у солоницівського репера – гітара, хоча сам і не грає.

– Музика вона одна, просто в неї різні форми вираження. Я висловлюю її в репі, хтось в року або в іншому жанрі, – переконаний музикант. – Натхнення для творчості можна черпати з різних джерел. Прочитав книгу або подивився фільм – і прийшло натхнення. Найчастіше мене надихають близькі люди. Моя муза – моя дівчина Маргарита, її віра в мене і підтримка дуже надихають.

До речі, познайомилися закохані завдяки соцмережам. Маргарита – обов’язковий глядач на всіх виступах еР.Чуля. Репер вірить у Бога, в себе, в добро та в світлі ідеали людства.

– Досить часто у мене буває невеселий настрій. Складнощі в житті, звичайно, присутні. Але розкисати через це або посипати голову попелом – остання справа. Порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих. Якщо бачиш, що тонеш, дай сам собі руку, витягни себе. Часто Бог простягає нам руку. Щастя може бути і в дрібницях. Усі проблеми вирішуються, абсолютно всі, – поділився з «СК» філософією свого життя еР.Чуль.

Довідка «СК»

еР.Чуль (Роман Чуль) народився 30 травня 1986 року.

Любить тварин та історичні романи.

Серед улюблених письменників – Вальтер Скотт та Пауло Коельо.


Юлія Шматченко, спеціальний кореспондент