Своїх героїв знають у обличчя

Своїх героїв знають у обличчя

фото: Марина Проценко

Уже не один рік у Красноградському краєзнавчому музеї ім. П. Д. Мартиновича збирають світлини місцевих бійців, які захищали рідну землю або ж сьогодні несуть службу в зоні АТО.

Проте з часом ця, на перший погляд, проста ініціатива – зібрати в музеї клаптик сучасної історії – вилилася в те, що заклад став для воїнів другою домівкою.

Кожна світлина – окрема історія

Історія  комунального закладу «Красноградський  крає­знавчий музей ім. П. Д. Мартиновича»  нерозривно пов’язана з життям і творчістю видатних красноградців. Проте сьогодні стіни музею поповнюють нові експозиції, які зв’язують історію і сучасність. Це особисті речі бійців антитерористичної операції в Донецькій і Луганській областях та їх світлини, які сьогодні складають основу музейного залу «Герої не вмирають».

Його облаштували ще з початком збройного конфлікту на Сході. Із часом світлин ставало більше, а серед них з’явилися зображення тих, кого забрала війна. Таких у районі троє. Один з них – Сергій Дейнега із села Кобзівка, якого призвали за мобілізацією у 2014 році. Служив боєць у Луганському прикордонному загоні, 26 жовтня 2014 року мав повернутися додому у відпустку, але не встиг. 23 жовтня під час виконання завдання в зоні бойових дій боєць загинув.

Ще один місцевий боєць, якого вже немає серед живих, – Сергій Глєбов, він народився
в Берестовеньці. 11 вересня 2014-го його мобілізували, а 12 січня 2016 року Сергій загинув унаслідок наскрізного вогнепального поранення в серце. Така ж доля спіткала і Григорія Калашника, який потрапив на війну 5 листопада 2015 року з Миколо-Комишуватої. Минулого року атовець загинув.

Іншу частину фотовиставки складають фотографії тих бійців, які вже повернулися додому, та тих, які сьогодні захищають нашу країну.
– Ми спілкуємося з нашими земляками, – розповіла директорка музею Наталія Швець. – Просимо висилати нам фото для виставки. Вже назбирали не один десяток.

Тож  у залі розмістилися світлини Олександра Ткаченка, Віталія Сіладі, В’ячеслава Кропивки, Олександра Невякіна, Владислава Зінченка, Сергія Міщенка та Олександра Лашуні. Є і світлини Віктора Абрамова із с. Кирилівка, якого було тяжко поранено, але його вдалося врятувати, Олександра Шалдуги, який воював за Донецький аеропорт, Сергія Сливки, який зараз очолює районну громадську організацію «Спілка учасників АТО», а також  Віталія Буйленка, який теж проходив службу в гарячій точці на Луганщині у селищі Кримське.

Те, що гріє душу

Окрім фото героїв, у музеї є колекція бойових стягів, фрагменти ворожих мін і снарядів.
Як і фотографії, ці речі передають до закладу особисто бійці. Приміром, бойовий стяг з підписами бійців військового угрупування «Північ», який майорів на блокпості Камишино, передав боєць АТО Віталій Сіладі.

Ще особливе місце в музеї займає інтерактивна дошка, де діти, які відвідують музей, пишуть записки бійцям.


– Потім ці записки-побажання вкладаємо в посилки бійцям і відправляємо, – розповіла директорка музею. – Ось нещодавно хлопці телефонували і попросили вислати браслетики, зроблені дитячими руками, та малюнки. Кажуть, що ніщо так душу не зігріває, як такі речі.
До речі, красноградці підтримали корисну ініціативу і часто збирають необхідні речі для земляків, які зараз перебувають у зоні антитерористичної операції. Зараз їх кількість сягає близько 120 чоловік.

Тож хліб та інші продукти харчування, одяг та засоби особистої гігієни – все це ГО «Ми молоді», головою якої є Марина Ханберова, разом з головою райдержадміністрації Євгеном Третяковим, місцевою районною радою, сільгоспвиробниками та місцевими підприємцями збирають і відправляють на передову. В організації благодійних ярмарків допомагає начальник відділу освіти РДА Антоніна Турова і директори навчальних закладів району – Сергій Рябокінь, Олександра Мужевська та Валентин Кіяшко, а в лікуванні – завіду­вач поліклінічного відділення Красноградської центральної районної лікарні Алла Глоба. За словами Наталії Швець, сьогодні й інших бійців АТО підтримують усім районом.
– Допомагаємо кожний на тому рівні, на якому можемо, – додала директорка музею.

Рятівник Гєра

На почесному місці в музеї розміщено військову форму, на якій світяться пробиті кулями отвори. Це військова форма Олександра Ткаченка. Цьому бійцю, якого було тяжко поранено під час боїв за Щастя Луганської області, кошти на лікування збирали всім районом, і навіть організували благодійний  ярмарок.

 

У 92-й окремій механізованій бригаді, де служив Олександр, він був кулеметником. Мобілізовано бійця у серпні 2015-го, а вже 1 жовтня його зрешетили осколки ворожої міни.
Бійця викинуло з окопу, і, пролетівши п’ять метрів, він опинився під плитою. Атовець міг там і залишитися, якби не його пес, який почав рити землю, аби врятувати свого господаря. Це побачили побратими, вони й допомогли вибратися із завалу. До речі, через рік після цієї події побратими привезли до Чугуєва рятівницю – вівчарку Гєру, яку Олександр забрав до себе.

Хенд-мейд для порятунку

Проте цьому щасливому дню передувала важка реабілітація. Після госпіталю, де Олександр пролежав місяць, бійцю потрібна була не одна операція.
– На той час у нього не було коштів на реабілітацію. До того ж удома чекали двоє дітей, – додала Наталія Швець. – Тоді ми організували благодійний ярмарок, участь у якому взяли всі школи відділу освіти Красноградської РДА, ГО «Ми молоді» при голові райдержадміністрації Євгенові Третякову.

Учні і викладачі шкіл та  місцевих вишів, майстри  декоративно-ужиткового мистецт­ва, художники виставили на продаж свої  роботи: картини, вишивки, кондитерські вироби й солодощі. Діти дошкільних навчальних закладів району підготували малюнки та сплели синьо-жовті  браслети і продавали їх на благодійному ярмарку.  

– Коштували вироби 2–3 гривні, але тоді за один день вдалося назбирати 15 тис. грн на допомогу Олександру, – розповіла директорка музею.

Чотири рази бійця оперували в Україні, але рука, яка постраждала від поранення, все одно залишалася під загрозою ампутації. Тож на допомогу пораненому викликали лікаря з Німеччини, який перебував у відпустці в м. Харкові. Сьогодні боєць  одружився, нещодавно в  нього народилася ще одна донька –  Вероніка. Усього разом із жінкою АТОвець виховує  п’ятьох дітей.

Марина Проценко, спеціальний кореспондент

За матеріалами:СЛОБIДСЬКИЙ КРАЙ