Харківська журналістка щодня варить сім літрів супу для вісьмох чужих дітей (ФОТО)

Харківська журналістка щодня варить сім літрів супу для вісьмох чужих дітей (ФОТО)

фото Віктора Кочетова

Самотня журналістка з Чугуєва усиновила вісьмох дітей і мріє народити ще двох.

Минулого року Тетяна Старченко стала матір’ю десятьох дітей. Маючи рідних сина і дочку, 33-річна жінка сама, без чоловіка, взяла на виховання спочатку двох хлопчиків-братів, а потім ще шістьох дітей із інтернату.

Рідна донька не одразу погодилася на нових братів

А почалася багатодітна родина з того, що Тетяна Старченко познайомилася із хлопчиками-братами у своєму рідному Чугуївському районі. Вони тоді перебували у реабілітаційному центрі, і вже незабаром їх мали перевести до інтернату.

– Раніше я працювала журналістом, і у силу роботи мені доводилося бувати у різних реабілітаційних центрах. Я бачила, як живуть діти-сироти, діти, позбавлені батьківської опіки. Так я познайомилася із двома братами – Максимом і Павлом.
Ми подружилися, почали спілкуватися. Я вже стала їздити до них не по роботі, а просто так. Коли ж я поставила одному з хлопчиків запитання про те, яка його заповітна мрія, він опустив очі і сказав, що хоче, щоб у нього і його брата була родина. У мене тоді все у душі перевернулося, і я зрозуміла, що маю їх забрати. Із цією думкою я щодня засинала і просиналася, – розповіла Тетяна Старченко. – Проте, перш ніж узяти хлопчиків, я запитала у своєї старшої дочки Ані, як вона до цього поставиться. Спочатку вона не відповіла позитивно, думала, зважувала це рішення. А за деякий час Аня запитала мене, чому ми не їдемо за хлопчиками і не забираємо їх. Я так зраділа, і того ж дня почала збирати документи.


Так у сім’ї стало четверо дітей – донька і троє синів. Ще шестеро дітей з’явилися у родині за рік. Тоді багатодітна мати вже переїхала до Отрадного і познайомилася із вихованцями сусіднього з ними інтернату. Тетяна подружилася з дітьми й запропонувала увійти в її родину.


– Один хлопчик, щоправда, відмовився. У нього є рідний батько, і чомусь він не дозволив сину залишити інтернат. Потім чоловік передумав, та було вже пізно, – сказала Тетяна Старченко. – У мене вже десять дітей, і більше я взяти не можу, хоча й хочу. Будинок сімейного типу передбачає максимум десятьох дітей.

Щодня готує семилітрову каструлю супу

Дитяче містечко Отрадне, в якому проживає ця багатодітна родина, розташоване у мальовничому куточку харківського Лісопарку. Усього в містечку три будинки. В одному розташувався інтернат, у двох же інших живуть родини із прийомними дітьми. Територія хоч і невеличка, але комфортна для проживання: тут вам і спортивний майданчик, і зона для відпочинку з піччю-барбекю. Самі будиночки як намальовані: двоповерхові, із червоною черепицею, дерев’яними балконами та віконницями.


У будинку сімейного типу Тетяни Старченко на першому поверсі кухня та їдальня, комора і санвузол з двома сучасними душовими кабінками, спальня та вітальня із величезним, на всю стіну, телевізором. На другому – ще три спальні і санвузол із ванною. Діти живуть по двоє-троє у кімнаті, у кожній – нові меблі, комп’ютер і телевізор. У будинку багато іграшок. У вітальні ми побачили гірку та мотоцикл, м’які й пластмасові іграшки. А по стінах розвішано дитячі фотографії. До речі, рамки до них малеча прикрашала власними руками.

ЯК УЖИВАЮТЬСЯ ЧУЖІ ДІТИ У ПРИЙОМНІЙ РОДИНІ. БІЛЬШЕ ФОТО ТУТ

Додому зі школи дітей щодня привозить автобус. Оскільки діти у Тетяни різного віку, то їздити треба у дві зміни: спочатку за молодшими, потім за старшокласниками. Після занять обід. Тетяна щодня готує семилітрову каструлю супу чи борщу.

Тричі на тиждень дітей возять на різноманітні гуртки до Харкова: циркове мистецтво, танці, театральна студія, гурток авіамоделювання, малювання тощо. Приїздять до Отрадного й приватні викладачі, які допомагають школярам із уроками.


– Я, наприклад, хімію та фізику не дуже знаю, тому з цих предметів є репетитори. А з російської мови чи літератури у мене завжди були добрі оцінки, і я допомагаю дітям сама, – розповідала Тетяна Старченко. – Викладачі займаються з дітьми з усіх трьох будинків. Приїздять щодня із понеділка по п’ятницю, а у вихідні до нас ще приходять спортивні тренери. Хлопці, наприклад, полюбляють футбол і баскетбол.

Ірина Гудзь, матеріал з газети "Слобідський край" №18 від 09.02.2013

За матеріалами:СЛОБIДСЬКИЙ КРАЙ