Навчання без мільйонів. Як зі скромним бюджетом потрапили у кращі виші світу

17.02.2014 08:58 Суспільство
http://www.studentland.ua/ http://www.studentland.ua/
«Освіта за кордоном» – звучить, як прекрасна мрія, доступна або дуже розумним. або дуже багатим.

Насправді ж двері до провідних вишів Європи та США відчиняються перед наполегливими і цілеспрямованими.

Захотіла – і вступила

Катерина Боженко чотири роки навчалась у Харківському гуманітарному університеті «Народна українська академія». Там вона успішно отримала диплом бакалавра. Студентку чекали в академії і на п’ятий рік навчання. Проте закінчити магістратуру дівчина мріяла в європейському університеті. І не просто мріяла, а активно моніторила Інтернет у пошуках можливостей. Урешті зупинила свій вибір на австрійському виші. Швидко зібрала всі необхідні документи й відправила до віденського університету на спеціальність «соціологія» (цей фах дівчина здобувала й у харківському виші).

– Щоб вступати до будь-якого австрійського вищого навчального закладу, треба хоча б два роки провчитися у виші в себе на Батьківщині. Обрати можна лише ту спеціальність, яку здобувала в Україні, – розповідає Катерина.

Дівчина з нетерпінням чекала на результати й таки дочекалася хорошої звістки. Її зарахували. І далі – робочі будні.

Катерина розповіла, що перш ніж розпочати навчання, іноземні студенти, у тому числі й українці, займаються на підготовчих курсах – вивчають німецьку, на опанування якої може піти до 2,5 років. Адже потім їм доведеться засвоювати весь матеріал саме на цій мові. І лише після того, як здадуть фінішний екзамен з німецької, розпочинають основні заняття.

На рівні собаки

Вирушаючи навчатись за кордон, студенти свідомо йдуть на труднощі, пов’язані з недосконалим знанням мови. Інколи доводиться вливатися в навчальний процес уже через кілька місяців з моменту, як почав учити мову.

Як розповіла кореспондентові «СК» студентка празького університету Анна Шумейко (отримавши диплом бакалавра журналістики в Харкові, вирішила вступити на магістратуру до чеського вишу), знання державної мови мала продемонструвати на вступному іспиті.

– Спочатку було важко зрозуміти, що саме від тебе вимагається в універі. Перші лекції були незабутні – відчуваєш себе, як на Марсі. Нічого не зрозуміло! До кінця семестру доростаєш до рівня собаки: ніби все розумієш, а сказати не можеш, – ділиться спогадами про перший рік навчання за кордоном Анна Шумейко.

Також на різних форумах, присвячених темі навчання за кордоном, студенти пишуть, що складнощі в них виникали з винайманням житла, адже не всі університети надають гуртожиток. Дістатися до необхідного місця – теж іноді ціла проблема.

Проте студенти знають, заради чого долають труднощі. Своє прагнення отримати європейський диплом Катерина Боженко пояснює просто: це якісна освіта, можливість вивчити ще одну мову, а головне – отримати диплом, який котується у країнах ЄС. Подобається і те, як організовано навчальний процес. Студенти мають можливість самі його моделювати – обирати викладачів, час занять тощо.

Підробіток без проблем

Навчання у віденському виші не безкоштовне. Катерина Боженко платить 440 євро за семестр (до речі, для громадян різних країни ціни на навчання неоднакові). Це близько 5 200 грн. Для прикладу, вартість семестру навчання на соціологічному факультеті Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна у 2013/14 навчальному році залежно від спеціальності складала від 3 835 до 6 325 грн за семестр (бакалавр). У Київському національному університеті імені Тараса Шевченка вартість навчання на спеціальності «соціологія» цього навчального року коштує 10 500 грн за семестр.

За гуртожиток Катерині теж треба віддавати немало. В Австрії вони комерційні. За словами дівчини, умови проживання – як у хорошому готелі. Проживання обходиться студентці із Харкова у 250 євро на місяць. Вона ділить кімнату із сусідкою. Туалет і ванна – також на двох. Кухня в коридорі.

Крім того, Катерина щомісяця платить 50 євро за страхування та 30 – за телефон. На харчування витрачає близько 120 євро на місяць. Якщо підрахувати, сума виходить чималенька. Загалом 450 євро – це близько 5 300 грн. Проте, як розповіла студентка, тут може дозволити собі навчання як молодь із заможних родин, так і студенти із середнім достатком.

Адже, вивчивши німецьку, можна знайти добрий підробіток. Так, наприклад, якщо підробляти касиром у супермаркеті на вихідні, можна заробляти близько 650 євро на місяць (близько 7 700 грн). До того ж, роботу знайти нескладно, якщо маєш багато друзів. Катерина каже, що більш досвідчені студенти завжди підкажуть, де і як підзаробити.

Звісно, підробіток значно покращує матеріальне становище іноземного студента, але не всім цих грошей вистачає. Тож можна скоротити витрати і спробувати вступити на бюджет. Безкоштовно українці можуть навчатися в багатьох вишах Німеччини, причому в деяких студентам викладають і англійською також. Для вступу зазвичай потрібний атестат, кілька курсів або закінчена вища освіта та знання німецької чи англійської. Після закінчення вишу випускник може залишатися в Німеччині рік, аби знайти роботу.

Безкоштовно зараховують на факультети державних вишів і в Греції. Для цього необхідно пройти конкурс атестатів. Окрім навчання, тут безкоштовно дають гуртожиток, якщо він є у вишу. Перший рік перебування в Південній Європі студент вивчає грецьку, а вже потім стає до решти занять.

У державні виші Чехії також можна пробитися на бюджет. Але слід бути готовим до того, що серед вступних екзаменів – чеська мова. І лекції тут читають чеською, а не англійською.

Програма-лотерея

Послухати кращих лекторів Європи та посидіти за партами легендарних вишів можна також, скориставшись програмами обміну для студентів, які практикують більшість вишів. Зокрема, ми поспілкувались з відповідними фахівцями Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. В університеті працює Центр міжнародного співробітництва, фахівці якого займаються пошуком грантових і стипендіальних програм та допомагають студентам скористатися ними.

– Можливостей дуже багато. Найчастіше наші студенти їдуть навчатися до Польщі, Німеччини, Франції, – розповіла кореспондентові «СК» начальник відділу міжнародних програм і академічної мобільності Центру Юлія Маханьова.

Для того щоб поїхати навчатися за кордон за програмою обміну, необхідно обов’язково закінчити перший курс в Україні, оскільки в пакеті документів має бути залікова книжка, що демонструватиме високу успішність студента. Друга обов’язкова вимога – це наявність сертифіката, який підтверджує знання мови. Обов’язково – англійської; бажане знання мови держави, до якої студент їде навчатися. Наприклад, у Франції є англомовні програми, але їх значно менше, ніж французьких. Також студент має написати мотиваційного листа, у якому повинен довести, чому саме він має туди поїхати, та надіслати рекомендаційний лист від університету. Після цього на конкурсній основі відбирають щасливчиків. Як розповіла директор Центру міжнародного співробітництва університету Олена Шаповалова, великий плюс для студента – наявність наукових публікацій, участь у різних науково-практичних конференціях.

Також безпрограшний варіант – якщо запрошення на навчання студенту надішле професор того чи іншого закордонного вишу або безпосередньо університет. Але для цього студент сам має зв’язатися з фахівцями закордонного вишу й довести, що йому необхідно поглибити свої знання пілд керівництвом саме цього іноземного професора або працюючи в лабораторіях конкретного закордонного вишу.

Складнощі виникають з грантовими програмами, коли необхідна складна мовна підготовка. Зокрема, із програмою «Фулбрайт», за якою молодь їде вчитися до США.

– Але навіть програми, які фінансуються урядами закордонних країн, як-то «Фулбрайт», роблять виключення для студентів, які мають великі досягнення в Україні, тобто активно публікуються, виступають на студентських конференціях, мають власні розробки тощо. Вони можуть дати можливість студентові кілька разів здавати ТOEFl (тест на знання англійської), щоб пройти по цьому гранту. Все залежить від людини та її бажання, – каже Олена Шаповалова.
До речі, коли студент їде на навчання у США, він до останнього не знає, у який саме виш потрапить. Конкурсна комісія направляє його в той університет, який, на їхню думку, найбільше підходить.

На жаль, поки можливість поїхати вчитися за кордон за програмою обміну доступна не всім цілеспрямованим студентів. Серед пріоритетних спеціальностей – економіка, математика, хімія і соціологія.

«Ол інклюзив» для пробивних

Сьогодні вивчення англійської чи французької з нуля не стає перепоною для амбітного студента. За словами фахівців, наполегливі студенти із маленьких сіл і міст, які не мали можливості стати поліглотами у школі, досить успішно надолужують згаяне в університеті.
Більше того, експерти кажуть, у студентів із провінції бажання і прагнення кудись поїхати набагато більше, аніж, наприклад, у корінних харків’ян.

– Більшість охочих – саме з маленьких міст. Адже вони розуміють, що це може бути їхній єдиний шанс отримати освіту за кордоном, виїхати хоча б не на довгий термін і ознайомитися з якою-небудь сферою науки за кордоном, – розповідає Олена Шаповалова.

До того ж, дозволити собі це може кожен студент. Адже грантові програми передбачають не лише безкоштовне навчання, а й безкоштовний переліт та стипендію в розмірі близько 1 500 євро. Тобто, усі витрати покриваються. Більше того, студенти умудряються зекономити й повертаються додому зі збереженими грошима чи купленою літературою.

За деякими програми оплачують навіть поїздку студента до Києва для здачі вступних екзаменів, якщо це потрібно Адже є сім’ї, для яких і ці витрати відчутні.

Залежно від того, якою програмою скористався студент, він може отримати подвійний диплом (українського та зарубіжного вишу), може закінчити там магістратуру, але з обов’язковою умовою, що він її закінчить і в українському університеті, або ж просто провчитися там деякий час і поповнити свій багаж знань і коло знайомств.

– Наприклад, студент, який навчався на бакалавріаті й на деякий час поїхав за кордон, повертається вже з напрацьованими зв’язками. Тобто професор закордонного вишу може потім його запросити навчатися ще й на магістратурі, – розповіла Юлія Маханьова.

Але працювати студент має вже в Україні. Обов’язкова умова більшості грантових програм – застосувати свої знання на Батьківщині і відпрацювати тут два роки.

Інна Пирлик, матеріал з газети “Слобідський край” № 17 від 8.02.2014

Джерело: SLK
Автор: Администратор сайта