Медіаатака на наші мізки. Як знайти правдиві новини
Як не попастися на гачок вигаданої сенсації та не хапатися за серце після чергового випуску новин?
Ситуація з великою кількістю неправдивої та необ’єктивної інформації в міжнародних масштабах для українців нова й незнайома. У потоці шокуючих новин іноді важко розібратися, а тим більше – тверезо оцінити ситуацію. Старший викладач кафедри журналістики Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, колишній керівник Харківського відділення національного інформаційного агентства України «Укрінформ», фахівець з інформаційних воєн і кризового піару Володимир Фоменко розповів, з чого слід починати фільтрувати інформацію.
– Багато фахівців вважають, що зараз відбувається інформаційна війна небувалого раніше рівня. У ній задіяно зарубіжні медіа та використовуються різні маніпуляційні технології, – каже фахівець. – Читачам потрібно звернути увагу вже на те, що людей, які формально вчиняють одні й ті ж дії, у різних медіа називають термінами полярного забарвлення. Наприклад, бандит – він же патріот, герой – він же тітушка.
Володимир Фоменко радить будь-яку інформацію у пресі, на телебаченні, у соцмережах сприймати спокійно і виважено й завжди ставити собі питання: а кому вигідно поширювати таку інформацію?
– Наприклад, коли екс-міністри оборони та екс-генерали заявляють, що, за їх даними, уночі танкова колона з Росії прорве український кордон, а насправді це брехня, слід розуміти, що це вигідно самому спікеру, який хоче нагадати владі, що є такий призабутий генерал. А ще тим, хто підкидає дрова в багаття війни, – пояснює експерт.
Щоб фільтрувати неправдиву інформацію, потрібно також бути обізнаним на політику видань – вона напряму залежить від того, кому інформресурс належить. Так, ЗМІ може поливати брудом конкурента свого власника. Але звичайна людина, яка не знає, кому належить канал чи сайт, може не помітити цих цілей. Тому іноді виникає потреба дізнатися, чим, власне, дихає саме видання, яке поширює таку сенсаційну інформацію.
Фахівці виділяють кілька моментів, за якими можна відрізнити справжню новину від так званого фейку, тобто брехні. По-перше, новина має базуватися на офіційній заяві або офіційній інформації.
– Якщо громадський активіст заявляє, що, на його думку, завтра почнеться війна, то це провокація, фейк, – каже Володимир Фоменко.
Також, якщо у статті стоїть посилання на сайт з незнайомою, новою назвою, швидше за все, вона неправдива.
– Наприклад, за інформацією прес-служби міністра МВС Арсена Авакова, неодноразово робилися копії його профілю на Фейсбуці, щоб через них поширювати фейки, – розповів експерт. – Також будь-яка новина повинна містити посилання на джерело інформації. Якщо журналіст пише, що йому повідомило про щось анонімне джерело чи бабуся на автобусній зупинці, – це скоріш за все брехня, провокація.
Володимир Фоменко радить звертати увагу на компетентність людини, яка коментує ті чи інші події. Наприклад, про бої за місто компетентно може розповісти тільки командир батальйону, який воював тут. А от боєць може розповісти якісь окремі подробиці, але він не знає повної картини. Так само житель міста може додати свої відчуття, але він теж не здатен описати повністю ситуацію. Експерт радить звертати увагу й на авторство, адже іноді автори фейків проколюються навіть на підписах до статей, використовуючи досить дивні, нереальні прізвища.
Інна Пирлик, матеріал з газети "Слобідський край" №86 від 19.07.2014