Півроку у крові. Трагедія країни, що повстала

Півроку у крові. Трагедія країни, що повстала

http://censor.net.ua/

Ще шість місяців тому українці і подумати не могли, що у травні оберуть нового Президента.

 Віддані життя в Києві, втрачений Крим і війна на Сході... Період кризи, стресів, заворушень і смертей продовжується. Країна досі проливає кров у боротьбі за своє майбутнє.

Колись протести були мирними

Ніч з 29 на 30 листопада (з п’ятниці на суботу) 2013 року стала фатальною точкою відліку початку насильства, масових заворушень і глибокої політичної кризи в Україні.

Тоді близько четвертої ранку між бійцями спезпідрозділу «Беркут» і мітингуючими на Майдані Незалежності в Києві вперше зав’язалася сутичка – із застосуванням біт, шумових гранат та сльозогінного газу. Міліція намагалася звільнити Майдан, за офіційною версією, щоб комунальники могли готувати центр столиці до Нового року. Люди, які вже з тиждень протестували, йти не збиралися. За офіційними даними, тільки цієї ночі до лікарні звернулося 35 осіб, які постраждали під час першого заворушення. Усього ж після тих буремних вихідних до швидкої з хімічними опіками очей, черепно-мозковими травмами та тілесними ушкодженнями звернулося близько півтори сотні травмованих протестувальників і ще 120 правоохоронців. Ялинки тут, до речі, так і не поставлять...

Чинний тоді Президент Віктор Янукович офіційно засудив застосування сили до мирних громадян та обіцяв покарати винних. А людей уже було не заспокоїти. Зібрання перестало бути мирним, і риторика стала жорсткішою. Активісти почали вимагати відставки Президента, Уряду та розпуску Парламенту. На безстроковій акції протесту у столиці на вулиці Грушевського щодня збиралися сотні тисяч людей.

Січневі протистояння

У ніч з 19 на 20 січня у центрі Києва, на вулиці Грушевського, з новою силою розгорілося протистояння. Зіткнення між мітингувальниками та правоохоронцями точилися всю ніч. У спецпризначенців з боку демонстрантів летіли камені і піротехніка, в мітингувальників – світло-шумові гранати і гумові кулі. Крім того, міліція використовувала водомет. Тоді на Майдані постраждало близько 200 активістів, 42 госпіталізували. У людей були черепно-мозкові травми, травми очей, кінцівок, рвані рани тощо. З травмами, переломами та отруєнням газом до лікарні потрапив 61 міліціонер. Усього ж у сутичках постраждало 100 правоохоронців. Причиною нового витка протистоянь стало прийняття народними депутатами антидемократичних законів 16 січня.

21, 22 січня Україну сколихнула звістка про перші смерті на Майдані. 21 січня з колонади стадіону «Динамо» упав 22-річний активіст і помер уже в лікарні. А вранці наступного дня застрелили активіста з Дніпропетровщини Сергія Нігояна. Після таких подій у столиці країни протистояння перекинулися на регіони – одну за одною активісти в обласних центрах почали захоплювати обласні адміністрації та приміщення силових структур.

Чорні вівторок і четвер

18 лютого, яке українці охрестили чорним вівторком, стало найкривавішим днем за всі 2,5 місяці протистоянь. Напередодні, у понеділок, активісти залишили вулицю Грушевського, бо такою була умова набуття чинності Закону про амністію затриманих протестувальників. А вже наступного дня євромайданівці вирушили до Верховної Ради для пікету у разі неповернення Конституції 2004 року. Між активістами та правоохоронцями знову виникла сутичка, яка переросла у масштабне протистояння. За офіційними даними, після цього дня по допомогу звернулася 361 людина. Госпіталізували 241 постраждалого, у тому числі 79 правоохоронців.
Усього в зіткненнях того дня померло 25 людей, у тому тому числі й журналіст газети «Вести» та чотири правоохоронці. Більшість з них загинула від вогнепальних поранень.

20 лютого, після подій вівторка, в Україні оголосили днем жалоби. Та й цей день приніс нову трагедію. З новою силою розгорілося протистояння – обидві сторони кидали одна в одну вибухові пакети та світло-шумові гранати. Цього дня ще більше українців поклали своє життя на майбутнє України – і мітингувальники, і правоохоронці гинули від снайперських куль. За добу померло 52 людини, до лікарень звернулося 577 постраждалих, 369 з них госпіталізували. Проте, це не остаточна кількість загиблих у протистояннях, адже люди й далі помирали в лікарнях. Усього в масових заворушеннях з листопада по березень загинуло 103 людини. Відтоді їх називатимуть «Небесною сотнею».

Крим пішов

26 березня, після призначення 21 лютого в. о. Президента Олександра Турчинова і зникнення Віктора Януковича відбувся перший мітинг у Сімферополі. Частина кримчан скандувала за приєднання півострова до складу Росії, частина – за півострів у складі України. У результаті зіткнень у лікарні померли двоє людей. Усього постраждало 30 мітингувальників, шістьох госпіталізували.

Після цього у Криму почалися масові мітинги, з’явилися нова самопроголошена влада та військові без розпізнавальних знаків, які стверджували, що захищали російськомовних громадян. 18 березня, під час штурму військового об’єкта в Сімферополі, було вбито українського військовослужбовця. Ще одного поранили. Доля Криму вирішилася 16 березня на референдумі про статус автономії. За даними самопроголошеної влади Криму, понад 90 % кримчан, які прийшли на референдум, проголосували за входження автономії до складу РФ на правах суб’єкта. Північна сусідка приєднала собі півострів, проте ні Україна, ні міжнародна спільнота не визнали результати цього плебісциту легітимними.

Тривожний Донбас. Початок

13 березня відбулися заворушення на мітингу в Донецьку. У результаті сутичок мітингувальників з різними поглядами на майбутнє країни постраждало 26 осіб. 22-річний чоловік помер.

14 березня у Харкові стався конфлікт між активістами з георгіївськими стрічками та невідомими, який переріс у стрілянину на вулиці Римарській. Двоє молодих людей загинули, ще п’ятеро, у тому числі і правоохоронець, отримали поранення. А рівно через місяць, 13 квітня, у новій сутичці між харків’янами постраждало 50 чоловік.
13 квітня в Україні оголосили про початок антитерористичної операції на сході. Уже 16 квітня люди з георгіївськими стрічками атакували військову частину у Маріуполі. Бійці Національної гвардії України відбили напад, у результаті чого двоє загинули, 14 отримали поранення. А в ніч з 19 на 20 квітня на блокпосту біля Слов’янська виник конфлікт між прибічниками самопроголошеної Донецької народної республіки та невідомими людьми, який переріс у стрілянину. Троє людей загинуло і ще стільки ж отримали поранення.

У ніч з 1 на 2 травня у Слов’янську в результаті зіткнення українських війсковослужбовців з людьми, яких українські силовики називають терористами, загинули два пілоти та два десантники. 5 травня збройна сутичка повторилася: четверо українських силовиків загинули, ще 30 були поранені. І з іншої сторони під час операції убито близько 30 осіб.

Страшні травневі в Одесі

2 травня між євромайданівськими активістами та проросійськими активістами виникла сутичка. У хід пішли зброя, тротуарна плитка, коктейлі молотова. Міліція так і не змогла загасити конфлікт. Після кількох годин зіткнень проросійські активісти забарикадувалися в Домі профспілок, де загадковим чином почалася пожежа. У результаті масових заворушень цього дня в Одесі загинуло 46 осіб. Більшість згоріли живцем або задихнулися в Будинку профспілок, частина від пострілів, а ще – вистрибуючи з вікон палаючого будинку.

Жертв із кожним днем більшає

9 травня у Маріуполі загинули троє українських силовиків, 25 потрапили до лікарень. Як повідомляють у ГУМВС, сталося це під час спроби захоплення терористами міського управління міліції. 13 травня невідомі напали на українських десантників під Краматорськом. Під час бою загинули шестеро військовослужбовців, ще восьмеро були поранені.

А через два дні було обстріляно військовослужбовців, які несли службу на блокпосту на в’їзді в Ізюм. У результаті обстрілу двоє військових отримали вогнепальні поранення.

22 травня в бою під Донецьком біля міста Волноваха загинули 16 українських силовиків. Ще 32 потрапили до лікарень із пораненнями. 26 травня в Донецьку з ранку понеділка і до пізнього вечора йшов бій між бойовиками і українськими військовими. Прихильники Донецької народної республіки повідомили про понад 100 загиблих, з боку українських військових – 36 загиблих.

29 травня було збито український вертоліт у Слов’янську. Шестеро бійців Нацгвардії та стільки ж бійців спецпідрозділу МВС загинули. Вижив лише один боєць Нацгвардії, зараз він у тяжкому стані. У відповідь силами АТО було здійснено артилерійський та авіаційний обстріл території, з якої велася стрільба по українському вертольотові. У результаті групу, яка вела вогонь, ліквідували. Цього ж дня в кількох кілометрах від Ізюма стався напад на колону силовиків у Харківській області. У результаті загинув один військовослужбовець і троє поранені. Колона перевозила гармати, а вели стрілянину по автомобілях, які замикали колону.

Точна кількість жертв протистоянь з обох сторін на сьогодні не відома. Але нині смертельна стрілянина на сході країни триває...

Інна Пирлик, матеріал з газети "Слобідський край" №65 від 31.05.2014

За матеріалами:СЛОБIДСЬКИЙ КРАЙ