Швидка допомога пошкодженим деревам: поради садівникам

25.04.2017 10:30 Корисно
Фото: http://wiki.agro-sales.ru Фото: http://wiki.agro-sales.ru
Погода внесла свої корективи у плани садівників. Здавалося б, стан дерев уже перевірили й визначилися, чи потрібно щось робити з гілками та корою. Аж раптом випав сніг, накоїв у саду лиха, і доводиться переглядати всі наміри.

Збережемо чи ампутуємо?

Якщо зламалися гілки у верхньому ярусі дерева, це ще не катастрофа - поверхня ран у цій ділянці зазвичай не дуже велика. Проте спроби «зробити як було» (зафіксувати на колишньому місці, накласти шини) рідко дають позитивний ефект. Навіть щільний контакт на місці свіжих ран, на жаль, не забезпечує зрощення частин, а тим більше - колишньої міцності рослини. У розколину все одно потраплятиме вода, а з нею і грибна інфекція, та й комахи дорогу знайдуть. Тому краще екстренна «ампутація» за всіма правилами обрізання, особливо якщо є гілка на заміну. Якщо вирізати пошкоджену частину над нею, то за 2–4 роки з молодих гілок можна буде відновити крону.

А от якщо гілка відчахнулася в найнижчому ярусі, тоді справа набагато гірша. Адже знизу залишається тільки штамб, тому доводиться зберігати те, що залишилося. У кожному конкретному випадку рішення залежатиме від віку дерева, стану стовбура і його товщини, площі поверхні рани. У будь-якому разі гілки, що відокремилися і лягли на землю, піднімати недоцільно. Їх потрібно зрізати зі стовбура в місці, де закінчується розщеплення деревних волокон, поверхню рани максимально зарівняти стамескою і після нетривалого просушування замазати садовим варом. Часткові надломи краще стягнути дротом або тросом, обов’язково прокладаючи бандаж з дощечок у місцях контакту їх з корою. Такий «корсет» на стовбурі залишиться вже назавжди, але дерево з ним може успішно плодоносити - за умови правильного приглядання. Потрібно вживати заходів, щоб на місці пошкодження не сформувалося дупло: замазати його садовим варом, накрити листовим пластиком або залізом.
Якщо дерево значно понівечене, до того ж є ще багато інших дефектів (морозобоїн, дупел тощо), то його доцільно прибрати, замінивши новим, перспективним.

Хірургічні операції

Щоб дерево подолало наслідки травмування, потрібно правильно його лікувати - обробити свіжі рани, приділити увагу «хронічним» старим болячкам. І робити це слід правильно.
Свіжі рани, щоб унеможливити потрапляння інфекції і випаровування вологи з деревини, потрібно змазати садовою замазкою. Якщо вони великі - обгорнути це місце спеціальним садовим бинтом або мішковиною і залишити до наступної весни. А тоді вже вчинити так, як з іншими старими ранами.
Маленький екскурс у теорію. Загоєння ран відбувається за рахунок посиленого ділення клітин камбіального шару. Навколо рани утворюється наплив, так званий калюс. Через огрубіння кори на старих ранах утворення калюсу припиняється, і пошкоджені місця не гояться. Тоді доводиться вдаватися до борознування ран - садовим ножем підрізати кору навколо рани у вигляді вузької смужки, не пошкоджуючи деревини. Робити це потрібно у травні. Внаслідок таких дій посилиться приплив поживних речовин до ураженого місця, виникає посилене утворення калюсу, який до осені розшириться до 0,5-1 см і напливом затягне рану. Такі «післяопераційні місця» обов’язково потрібно замазати садовою замазкою (не одразу, а через 3–4 дні), а великі - обгорнути.
Ще уваги потребують пеньки, які утворилися на деревах через неправильне обрізання і ніяк не заростуть. Їх слід зрізати на кільце, рану зачистити ножем до здорової деревини і обов’язково замазати садовою замазкою. Найбільш часто вживану мастику готують з коров’яку, старого гашеного вапна (або крейди), деревної золи і річкового піску (16:8:8:1). Можна взяти також мастику, зроблену з рівних частин глини і коров’яку з додаванням вовни для більшої зв’язності.

Планова терапія

Необхідний, але не надто радикальний захід у весняному саду - дезінфекція кори дерев. Вона потрібна, щоб знищити мохи, лишайники і шкідників, які зачаїлися в тріщинах кори. Для її проведення стовбур обмивають зольно-мильним розчином. Корисно також одночасно обприскати таким самим розчином, тільки розведеним водою у 2–3 рази, і всю крону.
Обмивати кору можна і водним розчином мідного купоросу (100–200 г на відро води). Розвилки між стовбуром і гілками слід обробити особливо ретельно і розчином більшої концентрації (200–300 г купоросу на відро води). Можна також застосовувати для дезінфекції водний розчин залізного купоросу (600–800 г на відро води). А дехто використовує і листя щавлю, що містять щавлеву кислоту. До речі, щавель використовують і для обробки свіжих ран.
Після дезінфекції кори все тріщини слід замазати садовим варом або глиняно-вапняною сумішшю, а то і просто гашеним вапном. В одному з номерів нашої газети ми вже давали рецепти садового вару, виготовленого вдома. Пропонуємо ще кілька. 
Взяти в віск, каніфоль і тавот у рівних пропорціях. Розтопити каніфоль на малому вогні, додати віск, а потім тавот. Усе ретельно перемішати до отримання однорідної маси, після чого зняти з вогню.
Можна приготувати садовий вар із соснової або ялинової смоли і лляної або соняшникової олії (8:3), змішаних у підігрітому стані.

Руйнуємо стереотипи

А от від фарбування мертвої деревини ран олійними фарбами для захисту їх від проникнення спор патогенних грибів краще відмовитися. Насамперед, натуральні олійні фарби зараз застосовуються тільки в живопису і коштують дуже дорого. А головне - замість них, під цією назвою, у господарських магазинах зазвичай продають різні фарби із синтетичних барвників, створені на основі різних хімічних розчинників. Вплив цих речовин на живі тканини дерев передбачити дуже складно. Часто в результаті застосування таких фарб кора отримує опік і, як наслідок, - значне збільшення площі ураженої ділянки.

 

Данило Мигай

Джерело: SLK
Автор: Данило Мигай