Екстрим по-харківськи: як стрибають з висоти три тисячі метрів

Екстрим по-харківськи: як стрибають з висоти три тисячі метрів

Про те, як відбувається стрибок і як можна стати парашутистом, нам розповіли в Харківському аероклубі ім. В. С. Гризодубової, який існує з 1925 року.

Рівно 82 роки виповнилося цього тижня вітчизняному парашутному спорту.

Сьогодні у парашутизму відкрилося друге дихання, адже цей вид спорту вважається елітарним, і є хобі багатьох українців. Екстрим і гострі відчуття нині в моді й у харків’ян. Стрибок з парашутом дає можливість перевірити себе та хоч на мить відчути «птахом у небі».

Але як перебороти себе, свій страх? Адже навіть найвідважніших і найрішучіших може налякати висота 800–3000 метрів над землею.

«Не боїться лише дурень! У всіх є страх, але ми долаємо його навчанням, – запевняє інструктор парашутно-десантної підготовки Харківського аероклубу Олександр Медведєв. – Поступове ознайомлення з усіма аспектами парашутного стрибка, технікою безпеки заспокоює. Людина знає, що з нею відбуватиметься майже щохвилинно, тому тваринний страх зникає, а залишається тільки інтерес».

Хоча, якщо страх залишається, можна стрибнути з інструктором. Такий стрибок називається «тандем». Інструктор керує польотом аж до самого приземлення.

Парашутний спорт приваблює жінок

Щоб стрибнути з парашутом, необхідно мати не тільки величезне бажання. Людина має бути старшою 15 років, її вага має перевищувати 50 кілограмів, і, звісно, важливим пунктом є фізичне та емоційне здоров’я. Цікавим є те, що парашутні стрибки популярні як у чоловіків, так і у жінок. Серед студентів Харківського аероклубу ім. В. С. Гризодубової чимало представниць слабкої статі.

Стереотипною стала думка, що здійснюють парашутні стрибки тільки екстремали.
«Екстремалів у нашій практиці слід боятися, адже це люди без інстинкту самозахисту. У нашій справі безпека на першому місці. Тому людина, яка хоче стрибнути, має бути розважливою. Будь-кого ми не пускаємо на аеродром», – запевняє інструктор парашутно-десантної підготовки Олександр Медведєв.

«Першоразник» (на жаргоні парашутистів – це людина, що стрибає з парашутом уперше) має пройти 6-годинний інструктаж. Тобто три дні по дві години людина засвоює правила безпеки, вивчає техніку стрибка. Інструктаж включає теоретичну та практичну частини, що завершуються суворою перевіркою. Поки особа не отримає твердих навичок, до стрибка її не допустять.

Курйозних ситуацій тут немає, адже все під контролем інструктора. «Ми робимо все, щоб уникнути надзвичайних випадків, техніка безпеки для нас передусім»,  – наголошує Олександр Іванович, тренер з двадцятирічним стажем.
 
Не стрибай, бо сподобається!

Навіщо ж люди стрибають з парашутом? Для когось це перевірка себе, хтось хоче втілити свою мрію у життя, а Микола Сильченко, парашутист зі стажем два роки, уперше стрибнув заради інтересу.

«Ми з друзями вирішили стрибнути, але в результаті це зробив тільки я, – розповідає він. – Інструктор на аеродромі сказав мені: «Не стрибай, сподобається». Я не послухався, і ось вже два роки парашутизм – моє хобі. Незабутніми є секунди вільного падіння, коли час тягнеться довше, а все навкруги завмирає».

За словами Миколи, вперше стрибати зовсім не страшно. Усе незрозуміло та невідомо. Три хвилини польоту – і ти герой. Сумніви й доля остраху з’являються з четвертим-п’ятим стрибком. Саме тоді вже повністю опановано техніку, а процедура до болю знайома.

«Коли я стрибав уп’яте, то засумнівався. Заходячи до літака, я твердо вирішив, що цей стрибок останній. Але в повітрі відчуття свободи змусило мене змінити своє рішення. Це неможливо передати словами, це треба пережити»,  – розповідає Микола.

Незабутнім для чоловіка став один день, коли він перед вильотом ненароком розкрив свій парашут. І смішно, і грішно, як кажуть у народі. Але Миколі пощастило, процедура укладання парашута займає за нормативом 30–40 хвилин. Тому він встиг здійснити запланований стрибок. «Інших форс-мажорів у нас і бути не може, тут все серйозно», –  коментує чоловік.

І все абсолютно безпечно. Ремені кріплення витримують вагу в півтори тонни. Здавалося б, нема чого боятися. Але всі, хто стрибав, кажуть, що дивитися на небо без остраху можна лише на землі. Мабуть тому адреналіну від одного парашутного стрибка вистачає ще на декілька днів, протягом яких людина розуміє, що більше не зможе обійтися без відчуття польоту.

Марія Кулик, матеріал з газети "Слобідський край" №90 від 28.07.2012

За матеріалами:СЛОБIДСЬКИЙ КРАЙ