Харків'янка, перебравшись до Росії, стала дворазовою призеркою олімпіад

Харків'янка, перебравшись до Росії, стала дворазовою призеркою олімпіад

http://www.trial4you.ru/

Народившись у невеличкому селищі в Балаклійському районі Харківської області, легендарна Ольга Слюсарева протягом десятка років була королевою світового велоспорту.

Ольга була унікальною спортсменкою, яка з легкістю поєднувала виступи у двох зовсім різних дисциплінах велоспорту – трекових гонках і гонках на шосе. Будучи шестиразовою чемпіонкою світу, п’ятиразовою чемпіонкою Європи, олімпійською чемпіонкою 2004 року і бронзовою призеркою Олімпіади 2000 року в індивідуальній гонці за очками на треку, вона досягла чималих успіхів і на шосейних велосипедах. Неодноразово перемагаючи на етапах жіночих супербагатоденок «Тур де Франс» і «Джиро д’Італія», Ольга Слюсарева також стала бронзовою призеркою Олімпійських ігор в Афінах 2004 року у груповій гонці на шосе.

Дуже прикро, але всі свої найгучніші перемоги спортсменка здобула, уже переїхавши до Тули й виступаючи (з 1989 року) у складі збірної Росії. Тула давно стала для Ольги другою домівкою, а для місцевих жителів вона справжній національний герой. Та мало хто знає, що свої ази велосипедного спорту майбутня чемпіонка опановувала на харківській землі.

Ольга Слюсарева народилася 28 квітня 1969 року в селищі П’ятигірському Балаклійського району Харківської області. Як і для більшості дітей, знайомство з велосипедом відбулося змалечку. Але навряд чи в той час навіть рідні знали, що маленька дівчинка, яка роз’їжджала вулицями селища на своєму триколісному велосипеді, у майбутньому стане олімпійською чемпіонкою.

У велоспорт привела доля

Мати Ольги працювала на знаменитій тоді ледь не на весь СРСР Курганській птахофабриці, керівництво якої чимало уваги приділяло спортивному вихованню своїх працівників та їхніх дітей. Існувало кілька секцій. в основному з ігрових видів спорту, а новинкою на той час була дитяча секція велоспорту, для якої керівництвом фабрики було закуплено з десяток новеньких велосипедів. Ледве почавши працювати, секція зацікавила багатьох жителів П’ятигірського, у тому числі й Ольги, якій на той момент було 12 років.

Інструктором фізкультури в колективі працював Микола Блудов, який фактично і став першим тренером Слюсаревої. Як зазначив Микола Якович, талант Ольги був помітний із самого початку. Уже через деякий час юна спортсменка була на голову вище від усієї команди і легко обганяла навіть старших за неї хлопців. Крім того, велике значення в її успіхах, на думку Миколи Блудова, мала величезна працьовитість, якою завжди вирізнялася Ольга.

Зрештою настав той день, коли тренеру вже нічого було дати своїй юній вихованці, і Ольга Слюсарева перейшла в невелику спортивну школу в Червоному Дінці, потім був спортінтернат у Києві, після чого Ольга знову повернулася на Харківщину, перейшовши у спортивну школу в селищі Сніжків Валківського району. Саме тут талант юної спортсменки було помічено відомим тренером Віталієм Мельниковим, який запропонував дівчині перейти до себе в Харківську обласну середню школу-інтернат спортивного профілю (нині Харківське державне вище училище фізичної культури).

Після досить тривалих умовлянь Ольга все ж переїхала до Харкова, де Віталію Мельнику вдалося розкрити її талант повною мірою. Згадуючи в одному з інтерв’ю свого тренера, чемпіонка зазначила, що він зміг вкласти дуже багато нюансів велоспорту буквально на клітинному рівні, цього вистачило їй на всю спортивну кар’єру.

Тульська українка

Під час навчання в харківському спортінтернаті прийшли й перші її гучні успіхи. У восьмому класі Ольга перемогла на Всесоюзних юнацьких, а незабаром – і на молодіжних іграх. Потім було завойовано золото ІХ Спартакіади народів СРСР. А в тому ж 1986 році Ольга стала третьою на дорослому чемпіонаті країни в командній шосейній гонці та завоювала «срібло» в індивідуальній гонці переслідування.

Завершивши навчання, Ольга переїхала до Росії. Розпад Радянського Союзу застав спортсменку в Тулі, куди вона переїхала до свого тренера й чоловіка Михайла Ростовцева. З цього часу почався новий виток її спортивних успіхів, який привів харків’янку до самої вершини спортивного Олімпу, але вже як велогонщиці російської команди.

Кілька років тому, після народження другого сина, Ольга вирішила завершити кар’єру спортсменки. Але зі спортом, який став невід’ємною частиною її життя, повністю розлучатися не стала. Зараз Ольга успішно поєднує тренерську кар’єру з посадою чиновника. Спочатку вона була помічницею губернатора Тульської області, а з 2012 року Ольга Слюсарева є головою комітету Тульської області зі спорту та молодіжної політики.

Незважаючи на те, що вже більше ніж 20 років Ольга живе далеко від батьківщини, де залишилась її рідня, вона й далі вважає себе справжньою українкою. А перша медаль, завойована ще тоді, коли майбутня олімпійська чемпіонка жила на Харківщині, займає центральне місце в її чималій колекції трофеїв. Але найбільшою нагородою в житті Ольга вважає своїх трьох синів, старший з яких, Сергій, пішов по стопах матері і вже також показує добрі результати у велоспорті.

Валерій Несенов, матеріал з газети "Слобідський край" №125 від 19.10.2013

За матеріалами:СЛОБIДСЬКИЙ КРАЙ