В очікуванні вирішальної битви. Як українці плей-оф намагалися подолати

В очікуванні вирішальної битви. Як українці плей-оф намагалися подолати

Фото: m.dozor.kharkov.ua

Сьогодні вирішиться доля однієї з двох останніх путівок на Євро-2016, на яку предентуют збірні України і Словенії. У зв'язку з цим, згадаймо всі спроби українців пробитися на міжнародний турнір через стикові матчі.

Педерсен засмутив українців

За час своєї незалежності Україна п’ять разів упритул наближалася до міжнародного турніру. Спершу – у відборі до Євро-1996, коли українці у своїй групі виступили не надто вдало і в підсумку посіли четверту сходинку. А от у відбірковому турнірі до ЧС-1998 українці посіли у своєму секстеті друге місце, яке дозволило битися за путівку до Франції в раунді плей-оф. Тоді на шляху наших гравців стали хорвати. Удома балканці досить впевнено здолали українців, забивши по м’ячу в кожному з таймів – 2:0. Незважаючи на результат виїзної гри, матчу-відповіді вболівальники очікували з оптимізмом і вірою в наших співвітчизників. Гра в Києві почалася – краще й не вигадаєш: секундна стрілка ще не встигла зробити п’ять повних обертів, як майбутня зірка світового футболу Андрій Шевченко відкрив рахунок у матчі. Через кілька хвилин українцям вдалося забити бажаний другий м’яч, але норвезький арбітр Руне Педерсен скасував це взяття воріт через офсайд, якого насправді зовсім не було. Суддівське свавілля засмутило наших хлопців, і ще у середині першого тайму рахунок був уже рівним. Більше цифри на табло, на жаль, не змінювалися.

Не помилися норвезький рефері, і «синьо-жовті», можливо, потрапили б на останній ЧС минулого століття, а так дебютної участі українців на мундіалях уболівальникам довелося чекати ще майже сім років.

До речі, наші кривдники хорвати дуже вдало «вистрілили» тоді у Франції – завоювали бронзові медалі чемпіонату, а їх форвард Давор Шукер став кращим «снайпером» турніру з шістьма забитими м’ячами.

 Доленосний ляп СаШо

Наступного разу, у відборі до ЄВРО-2000, команда Йожефа Сабо знову посіла друге місце і в стикових матчах зустрілася зі збірною Словенії. Тоді вболівальники думали, якщо з першого разу їх улюбленці не спромоглися подолати раунд плей-оф, то зараз вони точно це зроблять, адже з потенційних суперників по стиках словенці були найбільш слабким опонентом. На той момент у стані словенців феєрив тільки Златко Захович, який мав досвід виступів у таких відомих європейських клубах, як «Порту» та «Олімпіакос». Тоді як у нашій команді відразу троє виступали в найсильніших клубах Старого Світу – Андрій Шевченко («Мілан»), Олег Лужний («Арсенал») і Сергій Кандауров («Бенфіка»).

Перший матч у Любляні пройшов у рівній боротьбі і мав закінчитися нічиєю, до чого і йшло, однак на 82-й хвилині Олександр Шовковський припустився грубої помилки, яка, як згодом виявилося, і вирішила долю путівки в Бельгію і Нідерланди. У повторній грі українці в середині другого тайму відкрили рахунок і тримали потрібний для себе результат, який забезпечував вихід на Євро. Проте за 12 хвилин до кінця зустрічі словенцям вдалося зрівняти рахунок.

У час, що залишився, українці влаштували справжній штурм воріт суперника, навіть Шовковський побіг уперед, щоб виправити свою помилку, але всі зусилля українців виявилися марними. Словенці не без допомоги суперника кваліфікувалися на дебютне для себе Євро, а українці вдруге зазнали поразки в раунді плей-оф.

Без шансів на успіх

За підсумками групового турніру відбірної кампанії до ЧС-2002 українці втретє поспіль шукали щастя у стиках. Тоді команду очолював Валерій Лобановський, і його підопічним за волею жереба попався найскладніший суперник – збірна Німеччини. У домашній зустрічі Україна боролася з Бундестім на рівних, розписавши мирову 1:1. А от на рурській землі, у Дортмунді, «німецька машина» команду Валерія Васильовича «розібрала на запчастини» – 4:1. Це, мабуть, той випадок, коли претензій щодо результату до наших футболістів бути не може, адже їм дістався дуже сильний опонент, який надалі став срібним призером ЧС-2002.

 «Автобус» Рехагеля

Наступна спроба подолати цей бар’єр датується листопадом 2009 року, бо на ЧС-2006 Україна потрапила напряму, а два відбори на Євро «жовто-сині» провалили, не кваліфікувавшись навіть у плей-оф. На шляху України в ПАР стали греки. Тоді їх очолював німецький фахівець Отто Рехагель, який проповідував жорстку дисципліну в обороні. У підсумку, «автобус» (надобережна оборонна тактика) Рехагеля дав свої плоди. В Афінах команди голів не забили, а в матчі-відповіді долю путівки вирішив точний удар Дімітріса Салпінгідіса, який і залишив наших співвітчизників за бортом ЧС.

Здивувати не вдалося

Після домашнього Євро Україна хотіла потрапити на ЧС-2014 у Бразилії. «Синьо-жовті» знову закінчили групу на другому місці. Під час жеребкування пані Фортуна відвернулася від українців, яким попався найскладніший суперник з усіх можливих – збірна Франції. Фанати до такого жеребу поставилися вкрай песимістично й поховали шанси українців на прохід заздалегідь. Але, всупереч прогнозам, українці зуміли піднести своїй торсиді приємний сюрприз. Голи Романа Зозулі та Андрія Ярмоленка у другому таймі домашньої зустрічі піддали великому сумніву потрапляння французів на ЧС. Перша гра вселяла надію на загальний успіх, однак, на жаль, підопічні Михайла Фоменка не змогли вибороти у Франції прийнятний для себе результат, поступившись «галльським півням» 0:3.

В очікуванні реваншу

Через 17 років Україна і Словенія знову зустрілися в раунді плей-оф. На цей раз вітчизняні вболівальники поставилися поважніше до суперника, адже досі перед їх очима стоїть той неймовірний ляп Олександра Шовковського і не потрапляння на Євро-2000. Наші футболісти теж з усією відповідальністю підійшли до домашньої гри, чому свідчить підсумковий результат на табло. Голи Андрія Ярмоленка і Євгена Селезньова в кожному з таймів зробили хороший заділ для партнерів перед другою зустріччю.

Будемо сподівається, що і сьогодні в Мариборі українці продемонструють якісний рівень футболу і нарешті вперше у своїй незалежній історії подолають раунд плей-оф.

Олександр Гаркавець

За матеріалами:СЛОБIДСЬКИЙ КРАЙ