Без п’яти хвилин шериф. Сільська міліція в очікуванні реформи

Без п’яти хвилин шериф. Сільська міліція в очікуванні реформи

Фото: workout.com

Після ліквідації ДАІ та появи поліцейських патрульних, реформатори української міліції обіцяють узятися за дільничних інспекторів.

«СК» вирішив дізнатися, чи дійсно цей інститут чекають зміни, та на власні очі подивитися, як зараз працюють правоохоронці в наших містечках і селах.

Для цього ми напросилися до правоохоронців Дергачівського райвідділу. Там нас приставили до одного з найдосвідченіших дільничних, місцевого «Аніскіна», старшого дільничного інспектора міліції Володимира Плужника, який на службі вже понад 20 років. Підполковник міліції опікується територією Вільшанської селищної ради. А це ділянка з майже десятитисячним населенням та протяжністю 25 км. Разом зі своїм напарником дільничний повинен знати кожний метр на цій території.
Їдемо розбитими дорогами із Дергачів у напрямку Вільшан. Повз проїжджаємо села, де міліцію уособлює наш новий знайомий. Села Польова, Південне, Пересічне, Дворічний Кут...
– Як же люди у цій глушині у разі непередбачуваного можуть отримати захист і допомогу від правоохоронців? – запитуємо дільничного.
– Люди телефонують на 102, і одразу виїздить чергова частина. Але тут частіше виходить так: вони телефонують мені. І в більшості випадків першим на місце злочину прибуває саме дільничний, – каже наш співрозмовник. – Буває, і злочинця вже знайду, поки чергова приїде.
Номер свого телефона дільничний роздає селянам візитівками, коли робить побудинковий обхід, та й у сільраді завжди можна знайти контакти та графік прийому громадян.
– У нас вважається, що дільничний на своєму місці, якщо першим опиняється на місці злочину і знає, хто винний. Це досягається досвідом, якщо працюєш на території не менше п’яти років, – продовжує міліціянт.

Страшні історії
Поки їдемо, полковник згадує найрезонансніші злочини у цій місцевості.
Наприкінці дев’яностих один рік вдався особливо «врожайним» на вбивства: за півроку – п’ять випадків. Тоді Пересічне сколихнуло подвійне вбивство: зарубана літня жінка та через п’ять днів так само вбитий парубок. Володимир Плужник розповів, як із напарником облазили всі закутки своєї зони і, зрештою, знайшли вкрадені речі потерпілої. Сіли у засаді, чекаючи поки злодій повернеться за скарбом. Було це 26 грудня. Під ранок міліціонери вирішили пройтись, зігратися. Аж ось у тумані на одинокій дорозі побачили силует чоловіка. Зупинили, бачать – схожий за описом, спитали, хто такий, а в того і паспорт із собою. Ну хто о 5-й ранку в селі ходить із паспортом по такій холодризі? Потім уже слідчі розкололи зловмисника. «Розкольниковим» виявився місцевий житель, далекий родич бабці, яку вбив через корисливий мотив. Із парубком погиркалися у кафе, тож і тому дісталося. Підполковник зізнається, що це одна з тих справ, якою пишаєшся, адже вдалося затримати вбивцю, який наводив страху на околиці.
Ще один не менш кривавий випадок трапився кілька років тому у Солоницівці. До дільничого зателефонувала жінка, розповідаючи, що її племінниця зачинена у квартирі з трьома трупами. Як виявилося, рано-вранці зчинилася родинна сварка між чоловіком, дружиною та тещею. У запалі тато зарізав маму, теща – зятя, а він встиг смертельно відповісти їй. Тож троє стекли кров’ю. Коли мала прокинулася, застала страшну картину. П’ятирічна дівчинка сама подзвонила тітці і сказала, що вся квартира у крові. Тоді дільничні, які приїхали на місце, вибивали двері квартири, де була зачинена дитина.
Цей рік розпочався також криваво. У Вільшанах 13 січня сусіди знайшли тіло бабці. Дільничий Плужник був першим на місці. Убивцею виявився чоловік із Закарпаття, який півроку тому клав удома в жінки плитку. Викрав ноутбук, золото.

На місці злочину
За розмовами ми дістаємося Вільшан. Поки їдемо вулицями селища, дільничний крутить головою на 180 градусів. У селищній раді на інспектора вже чекають на прийомі. Місцевий житель прийшов із підозрою, що його хочуть обдурити, бо на вулиці заміняють електромережу і він не певний, що роблять це правильно.
Інше звернення – від енергетика КП «Вільшанське джерело» Сергія Жука про крадіжку. І ми їдемо на місце злочину. Працівника місцевого водоканалу насторожило те, що у селі впав тиск води. Поліз до одного з колодязів, а там – зрізали проводи на насосі, який забезпечує водою село, школу, дитсадок і центр. Тепер пів-села без води. Дільничний каже, що проведуть оцінку збитків і пошукові заходи. Як правило, таке вкрадене здають до прийомних пункту металу. Подібні злочини почастішали, за словами підполковника. Так, нещодавно обрізали телефонні кабелі, де є мідь. Промишляв крадій з почерком, і видно було, що людина – фахівець. Тож зіставивши факти, дільничний виявив, що злодюгою виявився колишній зв’язківець.
– А яка роль дільничного, коли розслідується злочин? – запитуємо.
– Слідчий керує справою і дає дільничим доручення. А ми вже на місці виконуємо їх і допомагаємо слідству. І добре, адже багато людей навіть не відкриють двері іншим правоохоронцям, скажуть, щоб приходили з дільничним, – каже Володимир Плужник.
Найбільше сьогодні дрібних крадіжок, особливо з територій домоволодінь. Десь тазик, метал, трубу тощо. Через це – багато справ нерозкритих. Та й самі потерпілі не готові викласти грошей на розкриття злочину більше, ніж вартує річ. Адже, якщо написати заяву, то треба ж поїхати до слідчого, в суд, а іноді і не один раз, по бензину воно того не варте.

Практикуючий психолог
– Дільничий – це універсальний солдат. Ти і суддя, і психолог, і лікар, і ветеринар – усе буває, каже Володмир Плужник. – Міні-райвідділок в одній людині!
І дійсно, нерідко, аби попередити злочин чи залагодити конфлікт, потрібно розібратися у людських душах.
– Дуже багато саме людських перипетій, сімейних драм, сварок, – характеризує наймасовіші заяви від людей правоохоронець. – Ось бабця дзвонить і просить мене змусити онука пофарбувати крило її машини, яке він подряпав. Чи приходив дідусь, із яким живуть два дорослі сини. До синів гості приходять, можуть і по чарці випити, а старий хоче спокою. Каже мені: «Висели їх, я хочу спокійно вмерти». І що робити дільничному? Найперше – виступати психологом. Потрібно залагодити цей назріваючи конфлікт. Пояснити дідусеві, що це живі люди, молоді, яким хочеться й погуляти. А синам пояснити, що потрібно бути трохи скромнішими, адже батько у віці.
Володимир Плужник зізнається, що найбільше у своїй роботі він і полюбляє моменти, коли вдається помирити чи родичів, чи сусідів. Адже нерідко суть конфлікту не вартує і виїденого яйця.
– Якось до мене прийшли свати. Не могли поділити внука, з ким тому жити. Що вони зчинили у кабінеті, до бійки йшло! І лаяли одне одного, і вбити грозилися. Ото випустили вони пару. Я послухав спокійно, склав на кожну зі сторін протоколи, провів бесіду. І зараз живуть собі мирно.

Готові до шерифства
Молодому інспектору сьогодні пропонують зарплатню трохи більшу за 2000 грн. Тож запитання: хто на таке зголоситься, і чи не виникне спокуса нажитися завдяки становищу?
– Я за реформу місцевих дільничних інспекторів. Ми готові ставати шерифами, проходити переатестацію. Систему потрібно міняти. Однак за ту плату та матеріально-технічне забезпечення ніхто не буде прагнути стати дільничним, – каже Володимир Плужник.
На його думку, аби міліція на місцях працювала ефективніше, вистачить одного дільничного та трьох помічників сержантського складу. А ще ідеально, коли дільничний – місцевий, бо знає людей, а ті його, і особливості тутешнього кримінального життя.
Погоджується із ним і начальник Дергачівського районного відділу ГУМВС України в Харківській області полковник міліції Костянтин Калашник.
– Реформи реформами, але методи роботи дільничного практично залишаються тими самими: знання території своєї, людей, спілкування з людьми, – каже Костянтин Калашник. –
Назви його шерифом, дільничним-поліцейським, але зміст має бути той самий. Ми не можемо залишитися без правоохоронного органу на місцях, якому люди довіряють.

Тетяна ВАСИЛЕЦЬ, власний кореспондент

За матеріалами:СЛОБIДСЬКИЙ КРАЙ