Без п’яти хвилин шериф. Сільська міліція в очікуванні реформи
«СК» вирішив дізнатися, чи дійсно цей інститут чекають зміни, та на власні очі подивитися, як зараз працюють правоохоронці в наших містечках і селах.
Для цього ми напросилися до правоохоронців Дергачівського райвідділу. Там нас приставили до одного з найдосвідченіших дільничних, місцевого «Аніскіна», старшого дільничного інспектора міліції Володимира Плужника, який на службі вже понад 20 років. Підполковник міліції опікується територією Вільшанської селищної ради. А це ділянка з майже десятитисячним населенням та протяжністю 25 км. Разом зі своїм напарником дільничний повинен знати кожний метр на цій території.
Їдемо розбитими дорогами із Дергачів у напрямку Вільшан. Повз проїжджаємо села, де міліцію уособлює наш новий знайомий. Села Польова, Південне, Пересічне, Дворічний Кут...
– Як же люди у цій глушині у разі непередбачуваного можуть отримати захист і допомогу від правоохоронців? – запитуємо дільничного.
– Люди телефонують на 102, і одразу виїздить чергова частина. Але тут частіше виходить так: вони телефонують мені. І в більшості випадків першим на місце злочину прибуває саме дільничний, – каже наш співрозмовник. – Буває, і злочинця вже знайду, поки чергова приїде.
Номер свого телефона дільничний роздає селянам візитівками, коли робить побудинковий обхід, та й у сільраді завжди можна знайти контакти та графік прийому громадян.
– У нас вважається, що дільничний на своєму місці, якщо першим опиняється на місці злочину і знає, хто винний. Це досягається досвідом, якщо працюєш на території не менше п’яти років, – продовжує міліціянт.
Страшні історії
Поки їдемо, полковник згадує найрезонансніші злочини у цій місцевості.
Наприкінці дев’яностих один рік вдався особливо «врожайним» на вбивства: за півроку – п’ять випадків. Тоді Пересічне сколихнуло подвійне вбивство: зарубана літня жінка та через п’ять днів так само вбитий парубок. Володимир Плужник розповів, як із напарником облазили всі закутки своєї зони і, зрештою, знайшли вкрадені речі потерпілої. Сіли у засаді, чекаючи поки злодій повернеться за скарбом. Було це 26 грудня. Під ранок міліціонери вирішили пройтись, зігратися. Аж ось у тумані на одинокій дорозі побачили силует чоловіка. Зупинили, бачать – схожий за описом, спитали, хто такий, а в того і паспорт із собою. Ну хто о 5-й ранку в селі ходить із паспортом по такій холодризі? Потім уже слідчі розкололи зловмисника. «Розкольниковим» виявився місцевий житель, далекий родич бабці, яку вбив через корисливий мотив. Із парубком погиркалися у кафе, тож і тому дісталося. Підполковник зізнається, що це одна з тих справ, якою пишаєшся, адже вдалося затримати вбивцю, який наводив страху на околиці.
Ще один не менш кривавий випадок трапився кілька років тому у Солоницівці. До дільничого зателефонувала жінка, розповідаючи, що її племінниця зачинена у квартирі з трьома трупами. Як виявилося, рано-вранці зчинилася родинна сварка між чоловіком, дружиною та тещею. У запалі тато зарізав маму, теща – зятя, а він встиг смертельно відповісти їй. Тож троє стекли кров’ю. Коли мала прокинулася, застала страшну картину. П’ятирічна дівчинка сама подзвонила тітці і сказала, що вся квартира у крові. Тоді дільничні, які приїхали на місце, вибивали двері квартири, де була зачинена дитина.
Цей рік розпочався також криваво. У Вільшанах 13 січня сусіди знайшли тіло бабці. Дільничий Плужник був першим на місці. Убивцею виявився чоловік із Закарпаття, який півроку тому клав удома в жінки плитку. Викрав ноутбук, золото.
На місці злочину
За розмовами ми дістаємося Вільшан. Поки їдемо вулицями селища, дільничний крутить головою на 180 градусів. У селищній раді на інспектора вже чекають на прийомі. Місцевий житель прийшов із підозрою, що його хочуть обдурити, бо на вулиці заміняють електромережу і він не певний, що роблять це правильно.
Інше звернення – від енергетика КП «Вільшанське джерело» Сергія Жука про крадіжку. І ми їдемо на місце злочину. Працівника місцевого водоканалу насторожило те, що у селі впав тиск води. Поліз до одного з колодязів, а там – зрізали проводи на насосі, який забезпечує водою село, школу, дитсадок і центр. Тепер пів-села без води. Дільничний каже, що проведуть оцінку збитків і пошукові заходи. Як правило, таке вкрадене здають до прийомних пункту металу. Подібні злочини почастішали, за словами підполковника. Так, нещодавно обрізали телефонні кабелі, де є мідь. Промишляв крадій з почерком, і видно було, що людина – фахівець. Тож зіставивши факти, дільничний виявив, що злодюгою виявився колишній зв’язківець.
– А яка роль дільничного, коли розслідується злочин? – запитуємо.
– Слідчий керує справою і дає дільничим доручення. А ми вже на місці виконуємо їх і допомагаємо слідству. І добре, адже багато людей навіть не відкриють двері іншим правоохоронцям, скажуть, щоб приходили з дільничним, – каже Володимир Плужник.
Найбільше сьогодні дрібних крадіжок, особливо з територій домоволодінь. Десь тазик, метал, трубу тощо. Через це – багато справ нерозкритих. Та й самі потерпілі не готові викласти грошей на розкриття злочину більше, ніж вартує річ. Адже, якщо написати заяву, то треба ж поїхати до слідчого, в суд, а іноді і не один раз, по бензину воно того не варте.
Практикуючий психолог
– Дільничий – це універсальний солдат. Ти і суддя, і психолог, і лікар, і ветеринар – усе буває, каже Володмир Плужник. – Міні-райвідділок в одній людині!
І дійсно, нерідко, аби попередити злочин чи залагодити конфлікт, потрібно розібратися у людських душах.
– Дуже багато саме людських перипетій, сімейних драм, сварок, – характеризує наймасовіші заяви від людей правоохоронець. – Ось бабця дзвонить і просить мене змусити онука пофарбувати крило її машини, яке він подряпав. Чи приходив дідусь, із яким живуть два дорослі сини. До синів гості приходять, можуть і по чарці випити, а старий хоче спокою. Каже мені: «Висели їх, я хочу спокійно вмерти». І що робити дільничному? Найперше – виступати психологом. Потрібно залагодити цей назріваючи конфлікт. Пояснити дідусеві, що це живі люди, молоді, яким хочеться й погуляти. А синам пояснити, що потрібно бути трохи скромнішими, адже батько у віці.
Володимир Плужник зізнається, що найбільше у своїй роботі він і полюбляє моменти, коли вдається помирити чи родичів, чи сусідів. Адже нерідко суть конфлікту не вартує і виїденого яйця.
– Якось до мене прийшли свати. Не могли поділити внука, з ким тому жити. Що вони зчинили у кабінеті, до бійки йшло! І лаяли одне одного, і вбити грозилися. Ото випустили вони пару. Я послухав спокійно, склав на кожну зі сторін протоколи, провів бесіду. І зараз живуть собі мирно.
Готові до шерифства
Молодому інспектору сьогодні пропонують зарплатню трохи більшу за 2000 грн. Тож запитання: хто на таке зголоситься, і чи не виникне спокуса нажитися завдяки становищу?
– Я за реформу місцевих дільничних інспекторів. Ми готові ставати шерифами, проходити переатестацію. Систему потрібно міняти. Однак за ту плату та матеріально-технічне забезпечення ніхто не буде прагнути стати дільничним, – каже Володимир Плужник.
На його думку, аби міліція на місцях працювала ефективніше, вистачить одного дільничного та трьох помічників сержантського складу. А ще ідеально, коли дільничний – місцевий, бо знає людей, а ті його, і особливості тутешнього кримінального життя.
Погоджується із ним і начальник Дергачівського районного відділу ГУМВС України в Харківській області полковник міліції Костянтин Калашник.
– Реформи реформами, але методи роботи дільничного практично залишаються тими самими: знання території своєї, людей, спілкування з людьми, – каже Костянтин Калашник. –
Назви його шерифом, дільничним-поліцейським, але зміст має бути той самий. Ми не можемо залишитися без правоохоронного органу на місцях, якому люди довіряють.
Тетяна ВАСИЛЕЦЬ, власний кореспондент