Безвіз на практиці. Як будемо їздити до Європи
У четвер 6 квітня Європейський парламент проголосував за лібералізацію візового режиму між Україною і ЄС. А це означає, що до «дня ікс», коли українці зможуть їздити в Європу без віз, нас віддаляє лише невелика бюрократична процедура.
Посли країн ЄС повинні повторно підтримати прийняте рішення і внести його до порядку денного зустрічі міністрів закордонних справ. Вона відбудеться 26 квітня. Після цього своє «так» має сказати Рада ЄС. Там голосування відбувається за принципом кваліфікованої більшості – для згоди потрібні голоси як мінімум 55 % країн – членів ЄС, які представляють як мінімум 65 % населення. Це засідання заплановано після президентських виборів у Франції, на 11 травня. Після цього рішення підписують президент Європарламенту і представник головуючої в ЄС країни, наразі це Мальта (орієнтовно це буде 15 травня). Рішення оприлюднюється в офіційному віснику ЄС (цей етап зазвичай забирає до тижня, хоча термінові рішення публікують уже наступного дня), приблизно 22 травня. З цієї дати треба відрахувати 20 днів – і можна пакувати валізи.
Куди й навіщо можна буде їхати
Подорожувати можна буде до всіх країн ЄС, окрім Великої Британії та Ірландії (вони не підписали Шенгенську угоду). А також до Шенгенської зони належать чотири країни, які не є членами ЄС: це Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія та Швейцарія.
Подорожувати можна буде у бізнесових, туристичних і сімейних цілях, для навчання, ділових поїздок та участі у виставках, конференціях тощо. Водночас, наприклад, для тривалого навчання у країнах ЄС треба буде отримувати довгострокову візу. Також безвізовий режим не надаватиме права працювати в ЄС.
Дотримуватися правила «90 днів»: перебувати у ЄС не більше 90 днів протягом півроку.
Біометрика обов’язкова
Поширена думка про те, що «усі ті документи, які досі носили до консульства, тепер потрібно буде брати на кордон», не відповідає дійсності. Так стверджує авторитетний портал «Європейська правда». За даними його редактора Сергія Сидоренка, у ЄС діє так званий «Шенгенський прикордонний кодекс», де зазначено порядок та правила перетинання кордону іноземцями.
У ньому є п’ять вимог, які поширюються як на «візових», так і на «безвізових» іноземців. В’їзд до країн ЄС дозволений тим громадянам, які: мають на руках документ для перетинання кордону (закордонний паспорт, проїзний документ дитини, диппаспорт тощо); можуть обґрунтувати мету та умови свого перебування в ЄС; мають достатні фінансові засоби як для перебування в ЄС, так і для повернення в Україну, або ж здатні отримати їх законним чином; не перебувають у переліку осіб, яким заборонено в’їзд до ЄС; не становлять загрозу для громадського порядку, безпеки, громадського здоров’я та міжнародних відносин.
Базовою умовою безвізового подорожування є наявність біометричного закордонного паспорта. Тобто паспорта з чипом, на якому міститься фото, підпис та відбитки пальців даної особи. Його вже отримали близько 3 млн українців.
Якщо у вас діюча «закордонка» без чіпа, то вона продовжує діяти до завершення строку дії. З нею можна виїздити за кордон, але доведеться все ж таки отримати візу. При цьому дозволено також при діючому старому паспорті оформляти біометрику як другий документ.
Мета поїздки
Далі за списком – обґрунтування мети поїздки. Йдеться передусім про дотримання головних міграційних правил: не працювати без робочої візи та перебувати в Шенгені не більше 90 днів на кожні 180 днів (так зване «правило 90 днів»). Як бачимо, у цьому пункті розділено два види поїздок: ділові та туристичні. Для бізнес-поїздок (відряджень) обов’язковими документами будуть запрошення на зустріч, або «інший документ, який підтверджує торговельні чи ділові відносини», або квиток на виставку чи зібрання, якщо метою поїздки є їх відвідування.
До слова, для бізнес-поїздок зворотний квиток не входить до переліку обов’язкових документів, і це логічно – часом бізнес-візит може затягнутися. Але треба бути готовим пояснити цю потребу прикордоннику.
Для туризму або приватних поїздок у вас запитають про бронювання проживання або запрошення (не офіційне «візове», а довільне), якщо ви збираєтеся зупинитися у друзів; зворотний квиток (якщо ви подорожуєте автомобілем, це не є вимогою); маршрут чи план поїздки.
«Причому законодавство ЄС надає подорожуючому право довести свою доброчесність різними документами і дає більше гнучкості, аніж стандартний «візовий» пакет, – зауважує «Європейська правда». – Їдете автомобілем і зупинятиметеся в кемпінгу? Чудово, тоді ви можете взагалі обійтися без броні, пояснивши це прикордоннику та надавши йому дані про свій плановий маршрут».
Про довідки забудьте
Третій пункт кодексу – підтвердження фінансової спроможності. Він найбільш спірний. Одні експерти кажуть, що потрібно мати банківські виписки, довідки з роботи, дані про нерухомість чи будь-що інше на підтвердження фінансового стану. Інші стверджують: потрібно мати лише готівку (з розрахунку 50 євро на день) або кредитну картку з наявними грошима.
Найбільш достовірним буде все той же Кодекс, а він дає подорожуючому вибір: готівкові кошти; тревел-чеки; сплачене проживання та квитки; фінансові гарантії запрошуючої сторони або кредитні картки.
«Кредитки нині є головним механізмом зберігання і витрачання коштів, – пише Сергій Сидоренко. – За досвідом, у тих рідкісних випадках, коли на кордоні питають про кошти, достатньо пред’явити картку міжнародних платіжних систем. І, звичайно ж, радимо все ж таки мати на ній кошти або достатній кредитний ліміт, адже у конфліктних випадках вас можуть попросити зателефонувати на гарячу лінію банку та перевірити баланс. І цього – достатньо. А про довідки – забудьте».
Щодо четвертого пункту (про осіб, яким заборонено в’їзд у ЄС), то в ньому ідеться про тих українців, кого було депортовано з держав – членів ЄС із забороною в’їзду на певний термін (приміром, на рік або на п’ять років). Передусім це порушники візового режиму – ті, хто нелегально працював в ЄС, хто лишився в ЄС на довший термін, ніж передбачено візою, а також про злочинців, засуджених в державах – членах ЄС і висланих на Батьківщину.
У п’ятому пункті (особи, що становлять міжнародну або кримінальну небезпеку) йдеться про тих, хто є у базах Інтерполу або Європолу. Також можуть бути питання до тих, хто останнім часом подорожував до Сирії чи Ірану.
Набір мандрівника
- Біометричний паспорт для виїзду за кордон.
- Підтвердження наявності коштів (готівка або кредитка з наявним лімітом).
- Документи про мету поїздки (запрошення від родичів, знайомих або, на конференцію) чи про місце проживання (бронювання готелю).
- Поліс медичного страхування.
- Поліс страхування цивільної відповідальності автовласника (у разі подорожі автомобілем).
- Підтвердження планів повернутися в Україну (зворотний квиток або маршрутний лист).
Тамара Кіч