Мандруємо Україною
Пригадую, чимало років тому ми дивувалися німецьким, й не тільки, туристам, які обирали відпочинок на Прикарпатті попри заклики модернових європейських курортів. Про екологію тоді у нас не дуже-то й замислювалися, тож захоплення мешканців промислового Рура, або хмарочосів Штуттгарта красотами незайманої природи Гуцульщини сприймалися як данина ввічливості. У наш час, коли автомобілів на дорогах побільшало, цінність природних багатств цього краю в суспільстві не піддається сумніву. Прийшло розуміння, що оздоровчі й рекреаційні можливості сільських районів Прикарпаття не поступаються, а нерідко й перевищують показники багатьох закордонних курортів. Але чи приділяється достатньо уваги до цього питання з боку держави? Журналісти провідних ЗМІ України, серед яких був і спецкор «СК», здійснили прес-тур по Гуцульщині, який мав за мету ознайомлення з сучасним життям цього мальовничого краю.
Нас цікавило все – етнографія, історія й культура, економіка та туристична інфраструктура… І, звичайно, природні красоти, якими славиться Прикарпаття. Першою зупинкою на нашому маршруті було місто Коломия, яке ще зветься «Воротами Карпат». У місті багато архітектурних пам’яток; усі вони дбайливо відреставровані. У чудовому будинку часів Франца-Йосифа розмістився музей Народного мистецтва Гуцульщини й Покуття. Між іншим, це єдиний музей України, внесений до Британської Королівської енциклопедії як зібрання світових шедеврів! У експозиції музею представлені більш ніж 50 тисяч унікальних творів народного мистецтва. Неповторна безліч узорів, кольорів, орнаментів гуцульських виробів повсякденного вжитку – барилець, фірмаків, дерев’яних і гончарних тарілок, інкрустацій, заворожують невимушеністю творіння й одночасно – бездоганним дотриманням національних традицій. А гуцульський одяг! Мистецтвознавці Європи погоджуються, що по красі й складності йому немає рівних на континенті. Численні експонати музею наочно підтверджують це.
Та не тільки в музеях зараз можна зустріти витвори народного мистецтва. Розташований неподалік від Коломиї райцентр Косів є своєрідною столицею народного ремісництва. Важко повірити, але майже всі дерев’яні різблярські сувеніри, вишиванки й ліжники (гуцульські ковдри), що продаються в країні, починають свій шлях з ярмарків у містечку Кути, що десь у 10 км від Косіва.
Такий розквіт ремісництва й народної творчості пояснюється тим, що на Прикарпатті ніколи не було великої промисловості. Те, що вважалося недоліком в часи індустріалізації, стало великим надбанням тепер. Не тільки, й не стільки ярмарки приваблюють до Косівщини численних туристів не тільки з України, а й Білорусі і країн Євросоюзу. Чисте, цілюще повітря, укриті зеленим килимом лісів та полонин, Карпати, джерельної прозорості річки – безцінний скарб цього краю й всієї України. Звичайно, ми також відвідали уславлені Шешори, село, що набуло слави за чарівні водоспади, розкидані прямо серед села, і невимовної красоти пейзажі навкруги.
Та все ж, як ставиться держава до розвитку туризму в Прикарпатті? «Досить зважено й обережно», – запевнив нас заступник голови Косівської райдержадміністрації Ярослав Бринський. – Надмірне навантаження на природу є неприпустимим. Щоб відпочити по-справжньому, туристи повинні, так би мовити, «розчинятися» в навколишньому середовищі. Зелений туризм, який добре зарекомендував себе в Італії та Фінляндії, особливо поширений саме в Карпатах. Це коли туристи проживають безпосередньо в гірських садибах; мандруючі мальовничими полонинами, вони відвідують навколишні поселення, цікаві природні й краєзнавчі об’єкти. Але із зростанням їхньої кількості та вимог до комфорту, без готелів не обійтись. Світовий досвід зведення багатоповерхових готелів, як у Майамі, на Лазурному Березі, чи то в Анталії, – для нас визнано неприйнятним. Ми вважаємо доцільним зведення двох-трьох-поверхових будівель з еко-матеріалів, у традиційному гуцульському стилі й, звичайно, з усіма можливими вигодами для туристів.
Яскравим зразком втілення такого підходу можна назвати садибу «Еко-Карпати» в Кутах. Сучасна багаторівнева будівля з еко-матеріалів, зведена з дотриманням усіх гуцульських традицій. Туристам надаються просторі номери з усіма вигодами й бездоганний сервіс. Попри те, що готель вважається кращим у регіоні, ціни досить помірні. Можливість утримувати таку цінову політику і назву «садиба» власник готелю Григорій Том’юк пояснив тим, що весь персонал – родичі. У готельній справі він дійсно знається: затятий мандрівник, Григорій об’їхав з півсотні країн. І звідусіль привозив витвори народних майстрів, які тепер прикрашають приміщення готелю наряду з гуцульськими виробами.
Що ж, за цей тиждень ми упевнилися, що потенціал для відпочинку та оздоровлення на Гуцульщині просто безмежний. Під час прес-туру його учасниками було відвідано багато цікавих місць і подій, гірськими стежками пройдено чимало кілометрів. І нагородою нам були чудові краєвиди й почуті гуцульські пісні. Але найбільшою нагородою все ж таки стали зустрічі з тутешніми людьми, привітними й доброзичливими, бо саме люди є головним багатством й окрасою цієї прекрасної землі.
Ольга Чернориж