Перукарня, в якій працюють лише переселенці, з’явилася у Харкові
«Проходьте, будь ласка, яку стрижку ви хочете?», - привітний і усміхнений персонал нещодавно відкритої експрес-перукарні запрошує в зал. Господиня закладу — мініатюрна і тендітна жінка, яку рівно рік тому "прихистила" Перша столиця. Марина Попова, як і тисячі інших людей, втекла від пострілів, вибухів і смертей з рідного Донецька у відносно спокійний і мирний Харків.
- Я виїздила влітку, в липні, коли бойовики зайшли в місто. Стало зрозуміло, що в Донецьку залишатися дуже небезпечно. Захопили паркінг з машинами, всі дорогі авто вивезли, більш дешевого класу - залишили. Мені свою машину у чеченців забирати довелося. Було дуже страшно! Тому через два дні після цього інциденту нас із мамою в місті вже не було, - згадує свою «втечу» з рідного міста Марина.
Разом із мамою жінка спочатку поїхала до Києва, жили у друзів Марини. Думали - ненадовго, на місяць-другий, а у вересні додому, у вже спокійний український Донецьк. Та восени стало зрозуміло, що повертатися ще довго буде нікуди, тож почали шукати роботу і місце проживання.
- Проживши три місяці в Києві, я зрозуміла, що місто не моє, немає душевного комфорту. В Україні два міста, які дуже близькі мені по духу, - Харків і Одеса. З Першою столицею я познайомилася ще вісім років тому, коли приїжджала сюди в гості. Мені місто дуже сподобалося, тому було прийнято рішення жити саме тут, - розповідає жінка.
У Донецьку в Марини був і комфорт, і достаток, і власне житло, і улюблена робота. За плечима у нашої героїні багаторічний досвід роботи на керівних посадах у банку та у великій будівельній корпорації. У Харкові все потрібно було починати з чистого аркуша.
- Першою проблемою стало житло. Переселенців багато, ціни на оренду квартир наздоганяли київські. Друге гостре питання — робота. 20 років керівного стажу виявилися нікому не потрібні. Я пробувала влаштуватися звичайним спеціалістом, але мені скрізь казали: "Вибачте, але це не ваш рівень".
Після невдалих спроб знайти роботу жінка мало не занепала духом, але в цей момент у її житті з'явилися волонтери «Станції Харків». Вони допомогли знайти роботу і надали інформацію про навчальні тренінги та гранти. В одному з них жінка взяла участь і перемогла. На грантові гроші відкрила свою справу - експрес-перукарню. У планах — створити мережу таких закладів. Марина навчилася робити манікюр і хоче закінчити перукарські курси, щоб бути на підхваті у своїх дівчат. До речі, всі вони, так само, переселенки.
- За сприяння обласного фонду зайнятості у мене офіційно працевлаштовані три особи. У планах розширити колектив до шести працівників. Фонд зайнятості допоміг із документами, оформленням договорів, допоміг розібратися із законодавчими нюансами. Тож сьогодні з готовністю йду назустріч таким, як і я, переселенцям, - зазначає власниця перукарні.
Юлія Шматченко