Поза космосом. Харків’яни згадують про земне життя Юрія Гагаріна (ФОТО)

Поза космосом. Харків’яни згадують про земне життя Юрія Гагаріна (ФОТО)

фото з архіву героя

12 квітня 1961 року повідомлення про перший політ людини у космічний простір обійшло весь світ.

Здавалося, що в той весняний день на земній кулі не було людини, яка б не знала імені цього парубка із села під Смоленськом. Проте родина Святенків готувалася до цієї визначної події набагато раніше.

Міг стати першим?

У лютому 1961 року штурман авіації Віталій Святенко був у Литві, там він проходив службу в гарнізоні, що дислокувався в місті Кедайняй. Через раптову звістку про відрядження чоловік відіслав дружину з восьмимісячним сином додому, у селище Комарівка Харківської області. Але перед від’їздом доручив дружині одне відповідальне та дуже секретне завдання.


– Він мені тоді сказав: «Ти тільки нічого нікому не розповідай, але я тебе попрошу: 12 квітня о десятій ранку ввімкни радіоприймач, скажи, щоб гучномовці, рупори ввімкнули у школі, у селищній раді», – згадує дружина Віталія Святенка Тамара. – А я йому: «Навіщо це робити?» На що мені Віталій каже: «Мовчи, але зроби, як я кажу».
Досить швидко промайнули лютий, березень, і того квітневого ранку Тамара Святенко зробила все, як велів чоловік.

– І от можете собі тільки уявити: усі діти зі школи, люди з полів біжать до клубу, усюди – сльози, галас, усі співають пісню «Все выше, и выше, и выше...», – розповідає Тамара Святенко. – Забути це неможливо. У той час, де б ти не був – на ринку, у поїзді, усюди тільки й чути: «Наш у космосі».

Тамара і Віталій Святенки разом вже більше ніж 50 років. Він штурман авіації з 30-річним стажем, вона – хранителька вогнища, дружина військового. Разом вони об’їздили півсвіту: від Курилів до Карпат. За службовим обов’язком Віталій Васильович займався пошуком і відстежуванням космічних кораблів.

– Як узагалі приземлялися космонавти? Спускався космічний апарат, на нього виходив літак, викидав десант, члени якого витягували з капсули космонавта, – розповідає Віталій Святенко. – А Гагарін був першим, хто приземлився без капсули, як льотчик.

Незважаючи на те, що штурманові Святенку не довелося працювати з Юрієм Гагаріним, ім’я космонавта є знаковим у його житті, їхні біографії не раз перетиналися.

– Так сталося в моєму житті, що мене прислали в льотне училище в місто Люберці, де Гагарін саме закінчив Люберецьке ремісниче училище, – каже Віталій Святенко. – І поступив у льотне училище, закінчив його, і направили його служити в морську авіацію. До речі, саме до гарнізону Північного флоту, де у винищувальному авіаційному полку ще до свого космічного польоту служив Гагарін, мене відправили в 1968 році штабним працівником.

У морській авіації Віталій Святенко дослужився до звання генерал-майора. Але до штабної служби в біографії Віталія Васильовича було десятиріччя, пов’язане з польотами.

Купальники з парашута

Коли почали набирати претендентів для першого польоту людини в космос, до першого загону мав потрапити й Віталій Святенко. Чоловік пройшов усі комісії, здав усі аналізи, за всіма параметрами він підходив. Але доля розпорядилася інакше. Через ідеологічні непорозуміння підкорювати небесний океан йому так і не вдалося. Про ті події свого життя Віталій Васильович згадує не надто охоче. Проте з космічними польотами він все ж таки мав справу. Задачею штурмана Святенка було відстежування космонавтів, які мали приземлятися. На рахунку таких «відстежених» у Віталія Васильовича чотири відомі космонавти: Герман Тітов, Валентина Терешкова, Олексій Леонов і Валеній Биковський. Щодо першого радянського космонавта, за словами Віталія Святенка, Сергій Корольов вчинив правильно, обравши саме Юрія Гагаріна.


– Він був дуже привабливою та контактною людиною. Це безпосередньо розповідав і його командир ще на Північному флоті, – згадує Віталій Святенко. – Я часто зустрічався і з Германом Тітовим – він у нас у Москві, у Теплому Стані, керував Інститутом космонавтики. Тітов за своїм характером був більш начитаний, такий собі пізнайко. Гагарін був щирою душею, веселуном, любителем жінок. Любив літати – це найголовніше, любив свою професію.

Незважаючи на те, що 53 роки тому 12 квітня Віталій Святенко був у службовому відрядженні в Казахстані, про перший політ йому все ж таки є що згадати. Усі знають, що після 108 хвилин перебування в космосі Юрій Гагарін успішно приземлився в Саратівській області, неподалік від міста Енгельса. Ті, хто першими зустріли космонавта на землі, відчували себе тоді не меншими героями. А «залізного коня» Юрія Гагаріна – космічний корабель «Восток» – ледве на сувеніри не розібрали. Будь-який колекціонер сьогодні віддав би чималі гроші за хоча б клаптик парашута, з яким на землю приземлився перший космонавт. Віталій Святенко став щасливим володарем клаптика тканини з «космічного» парашута. Військова людина практична в усьому. Літо не за горами, на подружжя Святенків чекала подорож до моря. Треба було десь дістати купальні костюми.

– Грошей у нас тоді не було. Я віднесла кравчині добру шовкову тканину з парашута, і майстриня пошила нам з Віталієм симпатичні купальні костюми, – посміхаючись, розповідає Тамара Святенко. – Але коли вже на морі ми вийшли з води, то очі не знали куди дівати: тканина обліпила тіло та бу зрадницьки прозорою.
Наступного разу подружжя Святенків зустрілося з Юрієм Гагаріним у сочинському санаторії військово-повітряних сил «Чемитоквадже», в якому відпочивали всі відомі космонавти. Цього літа саме в Сочі Юрій Гагарін проходив післяпольотну реабілітацію. Одного разу, прогулюючись разом узбережжям, подружжя Святенків та Гагаріних підійшли до ювелірної крамниці. Юрій Гагарін одразу ж придбав своїй дружині золоту каблучку. Вирішив побалувати свою дружину й Віталій Святенко. Трошки запозичив грошенят і купив жінці каблучку з жовтим топазом. На радощах подружжя вирішило відсвяткувати перші в житті коштовності жінки. Через те, що грошей на квіти для улюбленої дружини після придбання каблучки не залишилось, лейтенант Святенко поліз на дерево магнолії. Аж раптом до нього підбіг міліціонер і вже хотів стягти штраф у п’ять карбованців, але, почувши історію про шалене кохання молодої пари, відпустив бідного Ромео.

Секретна загибель

Відразу ж після польоту в космос більш ніж 80 країн запросили Юрія Гагаріна до себе. Першою була Чехословаччина. Згодом побачити першопрохідця космосу пощастило жителям Фінляндії, Англії, Куби, Канади, Бразилії, Японії. «Він – не іноземець, він наш!» – казали скрізь, де з’являвся Юрій Гагарін.

– Останнім часом ця слава його настільки пригнічувала, – розповідає Тамара Святенко, яка працюючи у 60-ті роки минулого століття журналістом, збирала інформацію про космонавта з перших вуст. – І Гагарін відмовляється від всіх цих міжнародних поїздок і каже: «Як я втомився від усього, як я хочу сходити на річку, пограти в доміно. Я дуже хочу повернутися у свій гарнізон, звідки я полетів до Сонця».

27 березня 1968 року – ця дата також навіки в нас буде пов’язаною з ім’ям Юрія Гагаріна, але привід уже зовсім не радісний. Цього дня Юрій Гагарін та його інструктор Володимир Серьогін виконували льотні тренування на літаку МіГ-15. Після польоту, повертаючись на базу, літак врізався в землю. Для розслідування катастрофи було створено спеціальну Держкомісію. Було опитано понад тисячу осіб, зібрано до 95 % уламків літака. Такого розслідування у світовій практиці ще не було. Проте, офіційного висновку щодо причини аварії і досі немає.


– Найбільш вірогідною є така причина, – припускає Віталій Васильович. – Зазвичай льотчики літають у льотному обмундируванні – спеціальному костюмі, черевиках, а Гагарін того дня взув звичайні туфлі. І так сталося, що його ліва нога зіскочила з педалі й потрапила між педаллю і обшивкою. Серьогін потягнув на себе керування літака, а воно – автоматично подвійне. Гагарін не зміг витягнути ногу, літак пішов пікірувати. Гагарін крикнув Серьогіну: «Стрибай». Але часу вже не було. Літак був на висоті всього 600 метрів, тому швидко врізався в болото.

До речі, після загибелі Юрія Гагаріна в Радянському Союзі оголосили загальнонаціональну жалобу. Цей випадок став першим в історії СРСР, коли причиною такої жалоби була загибель людини – не керівника країни.

Катерина Терещенко, матеріал з газети "Слобідський край" №44 від 12.04.2014

За матеріалами:СЛОБIДСЬКИЙ КРАЙ