Радянські назви селищ Харківщини: революційна доцільність або історія

Радянські назви селищ Харківщини: революційна доцільність або історія

http://ru.wikipedia.org/

Пристрасть до перейменувань характерна для часів зміни влади.

У результаті на карті Харківщини з’явилися села з назвою Жовтневе (у кількості десяти штук), Революційний (одне), Пролетарське (у чотирьох районах), Радянське (їх три), Ленінка (у двох районах). Але навіть у радянських назвах іноді криється цікава історія.

Читайте також: ПУШКІНСЬКУ ПРОПОНУЄ ПЕРЕЙМЕНУВАТИ ХАРКІВСЬКИЙ АКТИВІСТ
                      ХАРКІВСЬКИЙ ЦИРК ПЕРЕЙМЕНУВАЛИ
                      НОВІ АДРЕСИ НА СТАРІЙ ПЛОЩІ. ДЕВ'ЯТЬ ХАРКІВСЬКИХ БУДИНКІВ - З ТАБЛИЧКАМИ (ФОТО)
                      ПЛОЩУ РОЗИ ЛЮКСЕМБУРГ ПЕРЕЙМЕНУВАЛИ НА ПАВЛІВСЬКУ

Ленінка
Село у Красноградському районі. Засноване у 1922 році. Населення -- 455 осіб.
Назву села неможливо відокремити від його створення. У 1922 році поміж селами Піщанкою і Тишенівкою було виділено 595 гектарів землі. За рішенням Костянтиноградського повітового комітету на цих землях було засноване селище ім. В. І. Леніна. Потім тут було створено сільськогосподарску комуну, а у 1929 році на її базі утворено колгосп ім. В. І. Леніна.

Суданка
Село в Первомайському районі. Засноване в 1925 році. Населення – 450 осіб.
Це невеличке село має досить незвичайну назву та цікаве походження. Сюди в 1924 році з Ізюмського повіту перейшла жити група селян-бідняків. Вони заснували комуну, першим головою якої став В. Мокляк. Комуну, а згодом і село назвали «Суданка», що є абревіатурою. Російською мовою вона розшифровується так: «Союз Украинской Дружеской Артели Незаможного Крестьянского Актива».

Червоний шахтар
Село в Ізюмському районі. Засноване у 1678 році. Населення – 500 осіб.
Достатньо свіввіднести назву і дату заснування, щоб зробити висновок: це нова назва радянської епохи. Та й насправді, звідки в мальовничих ізюмських луках шахти з шахтарями, та ще й червоні? Насправді цю назву село отримало у 1921 році в пам’ять про шахтарські загони, які воювали у складі Червоної Армії в цій місцевості.

Але до 1921 року село мало дуже красиву назву – Співаківка. З  документів відомо, що в 1673 році співаківська слобода була заселена «служилими людьми». У кінці XVIII ст. вона йменувалася військовою слободою. Після реформи 1861 року частина населення подалася на правий берег Сіверського Дінця, де були більш родючі землі. Так виникли хутори Заводи і Середній. Щодо назви села, то існує декілька версій. Частина дослідників вважає, що воно походить від прізвищ-прізвиськ, які передавали вдачу їх носіїв (Танцюра, Сміянець, Гуляка та інші). Інші дослідники стверджують, що село було назване, як це часто бувало, за першим «осадчим» – тобто тим, хто осадив переселенців на цій території, і що ним був «військовий обиватель» Співаків.

Есхар
Селище міського типу в Чугуївському районі. Виникло у 1926 році. Населення – 5 600 осіб.
Незважаючі на те, що в межиріччі річок Уди та Сіверський Донець здавна жили люди (відоме так зване Кабакове городище VIII–ІХ ст. н. е. знаходиться саме на території селища), Есхар було засновано в період будівництва електростанції для Харківського промислового району. 30 травня 1930 року Харків одержав перший електричний струм. А селище названо в дусі того часу: тоді була мода на авангардні назви та абревіатури. Власне, Есхар розшифровується як Електрична Станція Харківщини.

Ірина Мнішек, матеріал з газети "Слобідський край" № 28 від 06.03.2014

За матеріалами:СЛОБIДСЬКИЙ КРАЙ