Рокер із зони АТО отримав загублений орден
Відзнака знайшла героя
Найулюбленішим захопленням у житті лозівчанина Володимира Полешка завжди була музика. Та в березні 2014 року чоловік замість гітари взяв до рук зброю і серед перших добровольців пішов боронити цілісність України на Донбас. Воював під Донецьком у складі 93-ї окремої механізованої бригади разом з Олександром Калійом (позивний «Док»), про якого ми писали в одному з номерів «СК». До нагородження Володимира висунув командир його штурмової групи Дмитро Кащенко («Кощій») після звільнення Пісків. У тому бою Полешко отримав важкі поранення, але Піски перейшли під контроль України. На жаль, із цього бою не повернувся лозівчанин танкіст Олександр Лавренко.
Ще в лютому 2016 року Президент України Петро Порошенко підписав наказ про нагородження Володимира Полешка орденом «За мужність» ІІІ ступеню. Проте нагороду ветеран АТО отримав тільки кілька днів тому, на три місяці орден «загубився» у тилових кабінетах 93-ї ОМБр.
– Не скажу нічого поганого про 93-тю бригаду, вона одна з найбільш бойових в Україні. Затримка сталася швидше через людський фактор, через неналежну роботу тиловиків, – пояснює Володимир Полешко. – Нарікання на їх роботу виникали ще під час служби. Наприклад, ми вже були на передовій, а нам телефонували з частини і звинувачували мало чи не в самовільному залишенні частини. Тобто, не було проведено наказу, що ми відправилися в зону АТО.
Замість Лозівського військкомату Міноборони переслало орден у 93-тю ОМБр. І кілька місяців відзнака пролежала у бригаді, тиловики не шукали демобілізованого рік тому бійця.
– Раніше чи пізніше, для мене це не принципово. Отримав нагороду – і добре, деякі хлопці вже ніколи не зможуть потримати свої нагороди в руках, – зазначає ветеран АТО.
В урочистій атмосфері демобілізованому бійцю вручили нагороду в Лозівському військкоматі. Свято земляку влаштували волонтери.
«Мій командир – рокер»
Володимира Полешка в Лозовій знають не тільки як учасника АТО, а й як фронтмена місцевого рок-гурту. «Мрії Марїї» було створено у 2008 році, назвали гурт на честь маленької донечки Володимира. У колективі чоловік виконує роль не тільки гітариста, а ще й автора композицій. Пише музику і слова пісень «Мрії Марії». Проте музичної освіти в чоловіка немає, захоплення роком почалося з пісень Віктора Цоя. «Групу крові» він разом з іншими хлопцями підбирав на гітарі у дворі. А потім «вчителями» Полешка були західні глиби – Led Zeppelin, Metallica.
– З дитинства я здебільшого спортом займався – єдиноборствами, а музику опановував самотужки, – зізнається гітарист «Мрії Марії». – У 2008 році разом з хлопцями-однодумцями створили свій гурт. Захотіли грати й розвивати український альтернативний рок, хоча в житті я розмовляю російською.
Сьогодні в активі гурту близько 14 авторських пісень, музиканти працюють над записом свого першого альбому, беруть участь у міжнародних рок-фестивалях і їздять з концертами містами України. А ще «Мрії Марії» у рідному місті ініціювали кілька благодійних концертів зі збирання коштів для дітей у зоні АТО. Після демобілізації Володимир як волонтер кілька разів їздив на Донбас.
До речі, мало хто з товаришів по службі знав, що їх командир БМП – рокер зі стажем. Про своє захоплення музикою Володимир майже нікому не розповідав. Якось один з побратимів Полешка побачив кліп «Мрії Марії» в Інтернеті, а потім телефонував дружині і захоплено розповідав: «Уявляєш, мій командир – рокер!»
В особливо важкі часи Володимиру на передовій допомагала музика. Втикав навушники у вуха та робив музику гучніше, щоб не було чути гуркоту навкруги.
– Мені музика допомагала відволіктися, іншим хлопцям – кулінарія. Казали, що заспокоюються, коли картоплю чистять, – згадує свої бойові будні ветеран АТО.
Після військового досвіду у творчості Володимира Полешка з’явилися пісні, присвячені українським бійцям. У планах гурту – з’їздити до українських хлопців в АТО з концертами. Крім цього, «Мрії Марії» хочуть спробувати свої сили в одному з музичних реаліті-шоу.
Юлія Шматченко, спеціальний кореспондент