Транзитом через Харків. Нова реальність львівських донеччан (ФОТО)

Транзитом через Харків. Нова реальність львівських донеччан (ФОТО)

фото Юлії Шматченко та Ольги Комарової

За останній рік Харківщина прийняла найбільшу кількість переселенців із Донбасу та Криму – понад 120 тис. осіб за офіційними даними і близько 200 тис. неофіційними.

А наша географічна протилежність Львівщина – удесятеро менше, хоча й за інших умов.

Задля збереження громадянства

Першими до львівської громади долучилися кримчани. Для допомоги одне одному вони згуртувалися й створили різні громадські об’єднання. Згодом до львівських кримчан почали підтягуватися переселенці з Луганської та Донецької областей.

– Усі переселенці – це насамперед громадяни України, які виїхали з окупованих територій саме тому, що хочуть зберегти своє громадянство, – наголошує координатор громадської ініціативи «КримSOS» Алім Алієв.

У «КримSOS» дуже потужний юридичний відділ, який працює не тільки в українському правовому полі, а ще й у російському. Переважна більшість волонтерів – саме переселенці. Їх юридичні поради та пам’ятки використовують вимушено переміщені особи по всій Україні.

Транзитом через Харків

Донбас і Львів розділяють понад тисячу кілометрів. Тож у місті Лева небагато людей, які через обстріли лишали свої будівлі «в тому, в чому були». Переважна більшість українців їде сюди цілеспрямовано. Дехто навіть на облік не стає, одразу купує житло, а декому спочатку доводиться дуже важко. У Львові зарплати невисокі, а ціни щоденно зростають.
– У Донецьку я займався ресторанним бізнесом понад 20 років. Пройшов шлях від звичайного офіціанта до директора та власника великого ресторану. Тепер весь комфорт і статусність залишилися на Донбасі, тут довелося розпочати життя з чистого аркуша, – розповідає «донецькій львів’янин» Олександр.



Він разом із дружиною та двома синами спочатку виїхав до родичів у Харків. Але пробули у Першій столиці недовго: місто сподобалося, однак бентежила неспокійна ситуація. Вирішили усією родиною поїхати до Львова. З Донецька виїжджали ще влітку, тож із собою брали лише легкі речі, сподівалися, що скоро повернутися додому.

– Спочатку було дуже тяжко – без житла, без грошей (переважно всі кошти було вкладено в донецькій ресторан). Ми навіть змушені були на кілька місяців оформити дітей до школи-інтернату, де б вони могли жити й харчуватися. Як тільки обзавелися постійним житлом, синів з інтернату забрали. Старший склав іспити, вступив до фізико-математичного ліцею. Молодшого також перевели до кращої школи, продовжує футболам займатися, – розповідає Олександр і пригортає наймолодшого. Батько разом із сином завітали на Фестиваль писанок, та разом з іншими переселенцями з Донбасу та Криму взяли участь у розписуванні великої писанки, яку назвали «Тюльпан миру».

Організаторські навички Олександра стали йому в нагоді у Львові. Він створив громадську організацію, яка допомагає переселенцям. На день міста, 6 травня, він разом з іншими активістами організовує виставку «Код української нації – справжня єдність», в якій візьмуть участь львівські художники та митці з Донбасу. Завершиться вона аукціоном, усі виручені кошти підуть дітям, які вимушені були втікати від пострілів на Донбасі. А ще в найближчих планах Олександра – футбольний турнір «Кубок єдності», в якому братимуть участь не тільки земляки чоловіка, але й кримчани, львів’яни та учні польських шкіл.

Юлія Шматченко, матеріал з газети "Слобідський край" №42 від 09.04.2015

За матеріалами:СЛОБIДСЬКИЙ КРАЙ