Як менеджер став фермером. Харківська молодь обживає покинуті села (ФОТО)

Як менеджер став фермером. Харківська молодь обживає покинуті села (ФОТО)

фото надані героєм публікації

Ритм великого міста вимагає від його мешканців чим далі, тим більших витрат - енергетичних, духовних і фінансових.

Лишатися на плаву і при цьому бути в гармонії із собою і зовнішнім світом для багатьох стає непосильним завданням. Тому деякі «діти асфальту» оселяються подалі від цивілізації. Євген Полонський, що родом з Первомайського, вже мав певну «матеріальну базу». Він переїхав у будинок своєї бабусі у Верхньому Бишкині Первомайського району, де пройшли його шкільні канікули й вихідні в дитинстві.

– Як і багато моїх однолітків, після школи я хотів у велике місто, у Харків. Але у гонитві за примарними цілями втрачаєш себе. Останні чотири роки, поки працював в офісі менеджером, спостерігав зміну пір року лише з вікна й остаточно занудьгував. Захотілось жити по-справжньому, – пояснює Євген.

Деякі інші професії, які перепробував у Харкові, допомогли йому в сільському побуті. Приміром, коли працював у магазині опалювальних приладів і систем водопостачання, зрозумів, як можна зробити в заміському будинку каналізацію та опалювання. А досвід роботи монтажником вікон допоміг самому зробити віконні рами в будинку.

Утім, не можна сказати, що хлопець приїхав «на все готове». Будинку (зведеному за саманною технологією та обкладеному цеглою) вже півсотні років, і за десятиліття, поки в ньому ніхто не жив, у ньому запанувало запустіння. Зараз Євген обжив лише одну кімнату, але поступово займається реставрацією решти.



Коза, кури, півень. У перспективі - пасіка. Менеджер Євген Полонський освоює натуральне господарство

Проблему продуктів хлопець вирішує, ведучи власне натуральне господарство. При цьому керується принципом: головне, щоб робота в задоволення не перетворилася на рутину. У землеробстві спершу озброївся теорією: прочитав книжки про пермакультуру й органічне землеробство. І створив собі «лінивий город». Господар не скопує та не оре землю, натомість використовує сидерати (рослини, що забивають бур’яни і збагачують землю мінералами) і мусування. А рослини, посаджені за правилом сусідства, самі захищають одна одну від шкідників.

Крім того, завів Євген і худобу. Насамперед купив козу, яка чекала на козенят, аби вона народила й почала давати молоко. Поповнення чекає 9 квітня, навіть підготувався приймати пологи. Очікує трійню, і якщо народиться кізочка, залишить її, аби збільшити поголів’я. Адже в майбутньому хоче варити сир, а для цього треба принаймні 10 літрів молока на день і, відповідно, хоча б три кози.

Не забув екопоселенець і про пернатих: купив десяток квочок. Є кому й «виховувати» пернатих – нещодавно друзі подарували Євгенові досвідченого півня. Зараз уся живність живе у старій прибудові, а згодом хлопець збудує господарчий блок – так само за саманною технологією. Усі будматеріали (глина, пісок, солома, комиш для даху) є просто під ногами.
Що ж до благ цивілізації, з ними проблем нема. Інтернет Євген отримує з мобільного телефона, а електрику до будинку підведено. Питання з опаленням хоче вирішити, побудувавши унікальну піч.

– Я збираюся будувати піч-ракету, або реактивну піч. Вона має незвичний вигляд, але при цьому дуже функціональна. За рахунок того, що в ній згоряють піролізні гази, вона дуже економна з точки зору використання дров. Горизонтальний димохід дає можливість зробити теплу лежанку, – розповідає хлопець.

Звісно, самому дати раду такому будівництву дуже важко. Але незабаром поряд з Євгеном оселиться молоде подружжя, яке так само вирішило покинути велике місто й переїхати на природу. Сусіди вже домовилися допомагати одне одному обживатися. А заробляти на життя хлопець планує бджільництвом та, можливо, екотуризмом.

Тамара Кіч, матеріал з газети "Слобідський край" №40 від 04.04.2015

За матеріалами:СЛОБIДСЬКИЙ КРАЙ