Як випадковий квиток від волонтерів привів переселенців з Донбасу до Львова

Як випадковий квиток від волонтерів привів переселенців з Донбасу до Львова

Інна Харіна. Фото Ірини Криворучко

Для багатьох переселенців з Криму та Донбасу Харківщина стала транзитною областю.

Втікаючи від куль і політичних репресій, люди тимчасово зупинялися у Першій столиці, а потім їхали підкорювати інші регіони України. Цим ми трохи схожі зі Львівщиною.

Дуже багато на Львівщину переїхало втікачів з Кримського півострова. А от вихідці з Донбасу, особливо Луганської області, за словами керівника Львівського міського центру соціальних служб Оксани Рубай, сюди не поспішають, «бояться бандерівців».

– Хоча після того, як ці люди вже пожили у нас певний час, мені частенько доводилося чути з їхніх вуст: «Виявляється, бандерівці – це такі хороші люди», – розповідає керівник Центру.

Однією з небагатьох переселенців з Луганської області, хто вирішив їхати на Західну Україну, стала Інна Харіна. Жінка переїхала з міста Ірміне разом з трьома дітьми: двома хлопчиками 13 і 11 років і трирічною донькою. Втечу з рідного дому згадує як страшний сон. Тоді, у липні 2014 року, їх місто почали обстрілювати. Просто біля будинку родини бойовики поставили «Град».

Для переселенців з Ірміного волонтери організували безкоштовний транспорт до Харкова. Однак через величезний наплив охочих, потрапити в ці автобуси було майже неможливо. Тоді Інна схопила дітей і купила квитки у приватну маршрутку. Білет коштував трохи менше 150 грн.

– Нас відвезли до Чугуєва Харківської області. Як я потім дізналася, це був своєрідний перевалочний пункт для таких матерів з дітьми, як я, – розповіла Інна Харіна. – Умови там були жахливими. В одній кімнаті стояли шеренгою ліжка. Туди селили одразу по декілька сімей. Діти не могли спати, у доньки піднялася температура майже під 40.
Намагаючись знайти житло з кращими умовами, Інна Харіна почала розпитувати сусідів. У результаті, на 10 днів її з дітьми прихистила у себе місцева бабуся. Грошей за житло у багатодітної родини господиня не взяла.

До Львівської ж області сім’я потрапила випадково. Жінка була на залізничному вокзалі у Харкові та підійшла до волонтерів. Вони й купили їй білети на захід країни.
– На Львівщині нас зустріли волонтери. Спочатку ми жили у приміщенні, куди вони нас відвезли, а потім я стала винаймати квартиру, – розповіла Інна Харіна.

Зараз родина Харіних живе у місті Дрогобич Львівської області. Двокімнатна квартира обходиться переселенцям у 700 грн оренди + комунальні послуги. Жінка влаштувала синів до школи, а доньку у дитсадок. З часом до них з Луганщини приїхали ще тітка й бабуся.
– Найбільше мені зараз болить, що я не можу вийти на зв’язок зі своїм чоловіком. Коли ми втікали з Ірміного, він залишився там доглядати за хворим батьком. Додзвонитися туди я не можу, – каже жінка.

Ірина Криворучко, матеріал з газети "Слобідський край" № 51-52 від 30.04.2015

За матеріалами:СЛОБIДСЬКИЙ КРАЙ