Замість ляпок - запах фруктів та шпори (ФОТО)

Замість ляпок - запах фруктів та шпори (ФОТО)

Фото maxpark.com

Головним шкільним «інструментом» в усі часи була і принаймні поки залишається ручка. З року в рік цей «гаджет» постійно змінюється.

Наші бабусі та дідусі свою каліграфію відточували за допомогою пера та чорнил. Відбувалося це шляхом подряпин, ляпок і дірок у зошитах. Перед початком уроків чергові «заправляли» чорнильниці-непроливайки.

Майже кожна дитина дослідним шляхом перевіряла — чи дійсно чорнила не виливаються. Експеримент доводив, що непроливайки завжди проливайки. А потім батьки змушені були хлором виводити ляпки зі шкільної форми, але плями все одно залишалися.

Та навіть при обережній поведінці ляпки залишалися усюди — у зошиті, на руках, на парті. Найстрашнішим предметом було чистописання. Проте почерк у дітей був розбірливий та красивий.

Згодом у шкільному ужитку замість пір’ячок з’явилися чорнильні ручки, які можна було заправляти. У найбільш продвинутих у чорнилах ще й рибки плавали. З ляпками у зошитах намагалися боротися за допомогою промокашок.

Восени 1965 року на ниві ручок сталася революція - завод «Союз» випустив першу партію радянських кулькових ручок. На Заході такі дива технології з’явилися ще до Другої світової війни. До речі, перші кулькові ручкі у СРСР випускалися на швейцарському обладнанні, тому коштували немалих грошей - близько двох рублів (але зламатися вони могли від легкого натискання на корпус). Завдяки потужностям харківських заводів через три роки дефіциту кулькових ручок в Союзі не існувало та і якість їх підвищилася. Крім синьо-фіолетового, з'явилася, червона, чорна і зелена пасти.

На зорі 80-х в ужиток увійшли «кнопкові» ручки. Стрижень короткий і з виступом під пружину. При необхідності такий стрижень вставлявся в звичайну ручку, як «подовжувач» використовувалися сірники.

У 90-х настав справжній «канцелярський прогрес». З’явилися «товстушки», вони стали альтернативою набору кольорових чорнил. Така ручка нагадувала велику колбу з кнопочками, що дозволяли вибрати потрібний відтінок. Зараз складно уявити, що такою величезною ручкою можна було писати під диктовку вчителя. Однак юні модники долали всі незручності заради уваги оточуючих.

Не меньшою популярністю користувалися й гелеві ручки, вони легко йшли по бумазі та мало тренували почерк. Зошити були размальовані в «кислотно-яскраві» кольори: салатові, малинові, помаранчеві та лілові, а ще могли пахнути різними фруктовими смаками. А потім з’явилися гелеві ручки з ефектом блиску — золоті, срібні.

Ще одним трендом стали ручки, що самостираються. На одному кінці таких «гаджетів» було синє чорнило, а на іншому - розчин для стирання. Але вчителі були проти таких пристосувань.

Не стоїть прогрес і сьогодні. Декілька років тому стали популярними, особливо під час іспитів, ручки-шпаргалки. Та при такому богатому різноманітті вчителі рекомендують першачкам починати зі «старушок» - кулькових ручок, бо саме вони допомагають виробити розбірливий почерк.

Мирослава Кольцова

За матеріалами:СЛОБIДСЬКИЙ КРАЙ