Депутатські пільги геть. Як тепер житимуть народні обранці
Кому дармову квартиру?
28 лютого 2014 року – трохи більше, ніж за рік після реєстрації законопроекту – Верховна Рада України таки проголосувала за скасування низки пільг для народних депутатів. Рішення підтримав 301 парламентарій при необхідному мінімумі у 206 голосів. Уже 7 березня Закон підписав в. о. Президента України, голова Верховної Ради Олександр Турчинов. А минулої середи, 12 березня, Закон офіційно набув чинності. Отже, Закон «Про внесення змін до Закону України «Про статус народного депутата України» (щодо скасування пільг) передбачає, зокрема, позбавлення парламентарів права на зарплату після припинення повноважень, безкоштовного відпочинку в санаторіях та житла в Києві.
Одна з найбільших витратних статей Закону 1992 року, від якої відмовилися представники законодавчої влади, давала право на отримання безкоштовного житла в Києві. Так, парламентарії, незалежно від місця проживання, могли отримати грошову компенсацію для створення належних житлових умов, тобто фактично за бюджетні кошти придбати квартиру у столиці. При цьому гроші надавалися на купівлю житла, розрахованого на самого депутата та всіх членів його сім’ї, які проживали з ним на день обрання у Верховну Раду.
Враховуючи, що згідно з Житловим кодексом України житлова площа має надаватися з розрахунку 13,56 кв. м на людину, то депутат, який на день обрання мешкав із дружиною та двома дорослими різностатевими дітьми, мав право на квартиру площею не менше 54,24 кв. м. При цьому кімнат у помешканні мало бути не менше трьох, оскільки за законом виділяти одну кімнату для людей різної статі віком від дев’яти років заборонено. Крім того, законодавчо в Україні дозволено виділяти додаткову жилу площу у вигляді кімнати або 10 кв. м людям, що мають науковий ступінь чи займаються науковою роботою. А оскільки сьогодні в колах представників влади модно захищати всілякі дисертації, то претендентів на понаднормове житло в Раді вистачало. Таким чином виходить, що помешкання одного нардепа, враховуючи ринкову вартість у 2 тис. доларів за «квадрат» у Києві, обходилось державі та народу України у близько 128,5 тис. доларів.
Оскільки грошей, щоб купити всім охочим квартири, зрозуміло, не вистачало, то в Законі було прописано норму щодо права парламентарія скористатися службовим житловим приміщенням. Крім того, законодавці подбали і про свій комфорт до переїзду на нову квартиру. Так, до отримання коштів чи службового житла нардеп і вся його родина могли мешкати в готелі. Звичайно, оплачувалися номери з кишень платників податків, тобто нас із вами. До цієї суми також додавалися витрати, пов’язані з переїздом депутата на роботу в Київ і назад до рідного міста після припинення повноважень.
На гребні останніх подій в Україні Верховна Рада скасувала квартирні пільги. Відтепер депутат має право лише на щомісячну компенсацію для оренди житла або винайму готельного номера. Причому на ці кошти можуть претендувати лише ті парламентарії, місце реєстрації проживання яких – на відстані понад 30 км від територіальних меж Києва. Імена народних обранців, які вирішать скористатися цими грошима, мають щокварталу публікуватися в газеті «Голос України» та щомісяця оприлюднюватися на сайті Верховної Ради.
Відпочинок у палаці + матдопомога
Скасували 28 лютого й норму щодо отримання депутатами права на безкоштовні путівки в санаторії та будинки відпочинку. Так, до цього парламентарії за бюджетні кошти могли поїхати до таких відомчих закладів оздоровлення, як «Дюльбер», «Нижня Ореанда», «Морський прибій», розташованих на чорноморському узбережжі. Відпочити цього року у високий сезон у найдешевшому номері, наприклад, санаторного комплексу «Дюльбер» (який, між іншим, розташувався в палаці князя Петра Романова, збудованому наприкінці ХІХ століття) обійдеться у 612 грн на добу. А от за розкішні апартаменти, згідно з розцінками оператора, доведеться викласти аж 1338 грн.
До речі, раніше, попри безкоштовні путівки, депутати, які йшли в оплачувану відпустку, отримували ще матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі подвійної місячної зарплати. Це при тому, що відпочивали парламентарії щороку аж 45 календарних днів. Зараз же, згідно з новим Законом, хоча тривалість відпустки й не скоротилася, але про матеріальну допомогу народні обранці можуть забути.
Забезпечувалися парламентарії й державним страхуванням. Так, їх життя і здоров’я було застраховано на суму десятирічного грошового утримання народного депутата.
Могли законодавці й безкоштовно користуватися всіма видами транспорту на території України, окрім таксі. Цю пільгу Верховна Рада зберегла, доповнивши пунктом про те, що депутати мають дотримуватися місячного ліміту. А от право першочергового поселення в готель народні обранці таки втратили. Така сама історія з пільгою на безоплатне користуватися залами офіційних делегацій в аеропортах, залізничних та автобусних вокзалах. Заборонили депутатам і здійснювати безплатно такі дії: провозити ручний багаж, паркуватися будь-де на території України і мати власне місце на стоянці Верховної Ради.
Відібрали пільги й у подружжя законодавців. Так, раніше дружина (чоловік) народного депутата, яка звільнилася з роботи, щоб їхати до Києва разом зі своїм обранцем, і не змогла працевлаштуватися у столиці, й далі вважалася такою, що працює. Їй нараховувався трудовий стаж. Крім того, за нею зберігалося попереднє місце роботи.
Зарплата на все життя
Закон торкнувся і гарантій трудових прав парламентаріїв. Раніше депутати, строк повноважень яких закінчився і які не знайшли нової роботи, мали право ще цілий рік отримувати матеріальну допомогу в розмірі зарплати з урахуванням усіх доплат і надбавок. Якщо ж і після того, як рік минув, безробітний екс-нардеп не працевлаштувався, то йому й надалі, до моменту його виходу на пенсію, мали виплачувати з держбюджету компенсацію в розмірі 50 % від колишньої зарплати. Єдина умова: трудовий стаж мав становити не менше 25 років для чоловіків і 20 – для жінок. До слова, такі «пошуки» також включалися до загального й безперервного стажу роботи за спеціальністю. А от якщо до початку депутатських повноважень парламентарій був зарахований до лав Збройних Сил України чи працював правоохоронцем, то час роботи у Верховній Раді поширювався на строки присвоєння йому військових і спеціальних звань.
Втратили колишні народні депутати і право безоплатного надання транспорту для поїздок у лікарні та поліклініки. Тепер колишні парламентарії можуть претендувати лише на безкоштовне лікування у медзакладах, до яких були прикріплені у період виконання депутатських повноважень.
Коли нардеп ішов на пенсію, йому виплачувалася грошова допомога в розмірі річного посадового окладу. Крім того, він мав право раз на рік безкоштовно скористатися будь-яким міжміським транспортом. Причому задарма злітати, наприклад, у Крим можна було в обидва кінці. А от у разі дострокового припинення повноважень Верховної Ради народний депутат отримував грошову допомогу у трикратному розмірі його зарплати. Тепер усіх цих пільг більше немає.
Від чого досі не відмовилися
Депутати відмовилися від найскандальніших привілеїв, але дещо собі таки залишили. Зокрема, народні обранці й далі отримуватимуть надбавки за те, що мають почесні звання та наукові ступені, навчатимуться за державні кошти в університетах, у тому числі іноземних, ходитимуть на курси англійської та в будь-який інший спосіб підвищуватимуть свій професійний рівень.
Дуже цікавою є норма про отримання законодавцями компенсації витрат, пов’язаних з виконанням депутатських повноважень, у розмірі зарплати, яка, до речі, не підлягає оподаткуванню. Тобто, фактично парламентарії отримували й далі отримуватимуть на руки щомісяця по дві зарплати?
Не обійдеться депутат і без 31 помічника-консультанта, якому виплачуватиметься зарплата все з того ж держбюджету. Так і не відмовилися слуги народу від недоторканності, яка застраховує парламентаріїв від притягнення до кримінальної відповідальності, затримань і арештів. У їхніх будинках не можна проводити обшук, ніхто не може оглядати їхні особисті речі, багаж, транспорт чи кабінет. А от у разі початку військових дій депутат не піде захищати Батьківщину, бо він звільнений від призову на військову службу або збори.
Не торкнулися зміни й пенсійного забезпечення депутатів. І досі в силі норма, за якою парламентарій після досягнення 62 років для чоловіків і пенсійного віку для жінок отримує пенсію в розмірі 80 % від суми місячної зарплати працюючого народного депутата з урахуванням усіх доплат і надбавок.
І наостанок найцікавіше. На яку ж зарплату в Україні живе народний депутат? Як виявилося, це таємниця. Ніяких документів, доступних для широкого загалу, де прописана ця цифра, немає.
Побачити, яку суму щороку витрачає на свої потреби апарат Верховної Ради, можна у додатку № 3 до Закону «Про Державний бюджет України на 2014 рік». Це не багато не мало 920 млн 41 тис. 900 грн. З них 473 млн 526 тис. 900 грн йде у фонд оплати праці. Для об’єктивної картини варто зауважити, що сюди, окрім депутатської, також входить заробітна плата технічного персоналу, співробітників газети «Голос України» і журналу «Віче», а ще – помічників-консультантів.
Від чого відмовилися:
1. грошова компенсація за вартість житла;
2. безкоштовні путівки в санаторії;
3. матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі подвійної місячної зарплати;
4. матеріальна допомога після закінчення строку повноважень нардепа та при виході на пенсію;
5. страхування за державний кошт;
6. компенсація витрат, пов’язаних з переїздом на нове місце роботи;
7. право на першочергове поселення в готелі;
8. безкоштовне паркування по всій Україні;
9. персональне місце на стоянці біля Верховної Ради;
10. безкоштовне провезення ручного багажу;
11. безкоштовний проїзд у приміських поїздах;
12. безкоштовний проїзд екс-нардепів міжміським транспортом;
13. право користуватися залами офіційних делегацій в аеропортах, авто- та залізничних вокзалах;
14. урахування трудового стажу дружин (чоловіків) нардепів, які переїхали разом зі своєю другою половиною до Києва й не знайшли нової роботи.
Що залишили собі:
1. компенсація оренди житла чи готельного номера;
2. безкоштовне медобслуговування;
3. 45-денна оплачувана відпустка;
4. безкоштовний проїзд по Україні, але із запровадженням ліміту;
5. пенсія в розмірі 80 % від зарплати нардепа;
6. недоторканність;
7. звільнення від призову до Збройних Сил;
8. безкоштовне навчання у вищих навчальних закладах та на курсах іноземних мов;
9. щомісячне відшкодування витрат, пов’язаних з виконанням повноважень нардепа, у розмірі зарплати, що не підлягає оподаткуванню;
10. доплати за наукові ступені та почесні звання.
Ірина Гудзь, матеріал з газети "Слобідський край" №31-32мвід 15.03.2014