Містична чупакабра зчинила паніку серед мешканців та правоохоронців на Харківщині

Ольга Вікторівна зізнається, що обвинувачувані їй неодноразово погрожували, проте лише двічі жінка по-справжньому злякалася.

– Першого разу я боялася одна їхати додому, коли у Валках убили жінку. Причому вбивство було особливо жорстоким, а злочинець тільки-но тиждень як вийшов із в’язниці. Перший раз його притягнули до відповідальності також за вбивство, і у в’язниці він провів десять років. Ми виїхали на місце злочину вночі. В органах уже знали, хто є вбивцею, проте спіймати його в ту ніч не вдалося. Причому, як я потім дізналася, убита жінка була випадковою жертвою. Вона просто йшла ввечері із квітами до подруги, а убивця побачив, що вона щаслива, а його життя не склалося, і вирішив її покарати. Просто так, ні за що, – згадує Ольга Вікторівна. – І тоді я злякалася, зателефонувала в райвідділ і попросила хлопців довезти мене до дому.

А от вдруге «налякати» жінку-прокурора вдалося не жорстокому вбивці, а містичному звірю чупакабрі. Тоді Ольга Власенко розглядала справу незаконного зберігання вогнепальної зброї, і правопорушниця заявила, що тримає вдома обріз для самозахисту від містичної істоти.

– Я запитую, навіщо вона тримає вдома зброю. На це жінка відповідає: «Я живу на краю села. Мало що може трапитися. Ходять різні алкоголіки, наркомани, чупакабра». Я спочатку вирішила, що неправильно щось зрозуміла. Перепитую, яка ще чупакабра. І ця жінка мені на повному серйозні каже: «Ви що, вважаєте мене дурною? У мене дві вищі освіти. Якби я на власні очі не бачила, я б не казала і не боялася», – веде далі Ольга Власенко.

Як виявилося з її розповіді, уночі під вікнами брехали собаки і просилися в дім. Жінка вийшла на подвір’я і побачила істоту коричневого кольору, схожу на кенгуру з червоними очима, що світились у темряві. І так господиня злякалася, що залізла на колодязь і дві години там сиділа.

– Я в неї запитую, чи вона часом алкоголем не зловживає. Відповідає, що взагалі не п’є, – розповідає Ольга Вікторівна. – Тільки-но почали з колегами сміятися, а тут заступник начальника райвідділу каже: «А чого ви смієтесь? У мене брат теж на озері чупакабру бачив. Навіть сфотографував на телефон, але на фотографіях вона не відбивається».
Після таких розмов Ольга Власенко якщо сама у чупакабру й не повірила, але чомусь увечері після роботи таки попросила чоловіків-колег провести себе додому.

Ірина Гудзь, матеріал з газети"Слобідський край" №29-30 від 07.03.2013