Чому переселенцям з Донбасу не варто довго перебувати у таборах, розповіла психолог

Чому переселенцям з Донбасу не варто довго перебувати у таборах, розповіла психолог

nf.dp.ua

Як допомогти адаптуватися переселенцям з Донбасу та Криму у Харкові до нових умов та чи варто надовго їх залишати у місцях компактного проживання.

Кореспондент "СК" поспілкувався із практикуючим психологом.

Іноді психологічна допомога потрібна не тільки військовим та їхнім родинам, а й мирному населенню, яке втекло від війни на Донбасі. Хтось знайшов притулок у компактних таборах проживання переселенців, комусь допомагають родичі та друзі, є й такі хто розраховує виключно на себе. Але всі вони потребують адаптації.

– У всіх людей, що прибувають із зони АТО, загальна проблема – втрата безпеки, з цього випливає втрата довіри. Коли людина втрачає довіру до світу, виникає низка захисних реакцій: люди закриваються, у декого виникає агресія, – зазначає керівник благодійної організації «Дім людини», практикуючий психолог Ольга Кадишева.

У стані страху або шоку багато людей втрачають здатність орієнтуватися у просторі й ускладнено сприймають навколишню інформацію. Фахівці кажуть, що такі люди не здатні навіть самостійно прочитати оголошення. У такому критичному стані їм простіше сприймати інформацію на слух, але фрази повинні містити ключові слова, вимовляти їх потрібно з доброзичливою інтонацією.

На першому етапі людям, які перебувають у стані шоку, потрібно допомагати формулювати їх потреби. Тому ті, хто приймає таких втікачів (близькі або волонтери), мають самі щось пропонувати. Але тільки те, що їм дійсно під силу зробити, не перетинаючи свої «власні кордони» й не на шкоду своїм потребам.

Наступний крок – ознайомити людей з містом, допомогти зорієнтуватися в новому середовищі. Також важливо допомогти їм налагодити контакти з такими самими, як і вони, переселенцями, тоді вони зможуть одне з одним спілкуватися в більш довірчій атмосфері.
Ті, хто пропонує свій будинок або допомогу, мусять чесно відповісти самі собі на запитання, на який час вони зможуть це зробити.

За спостереженнями психологів, переселенці, які селяться компактно, виявляються у своєрідній соціальнійї ізоляції. З одного боку, надавати допомогу у такому разі людям простіше, але з іншого – це уповільнює їх адаптацію.

– На мій погляд, компактні поселення мають бути тимчасовими, – вважає Ольга Кадишева. – Дійсно, на першому етапі треба допомагати переселенцям, але згодом вони мають відправлятися у «вільне плавання». Люди, які самостійно сплачують за своє житло, хоч якісь невеличкі гроші, у психологічному плані у вигіднішому становищі. Так, можливо, у новому житлі умови гірші, ніж були раніше, але це їх власний куток, такий собі острівець безпеки і стабільності. Це стимулює до того, щоб людина шукала роботу. Багатьом доводиться знижувати рівень претензій, утім, вони починають заробляти гроші.

Психолог зазначає: «підвішений стан» лише додає стресу людині. Окрім того, постійне проживання в таборах породжує пристосуванство, яке згодом може перерости в соціальне утриманство. Тож і волонтерам, і родичам потрібно відчути тонку межу, коли варто змінити форму допомоги з безумовної підтримки на поглиблення соціальної інтеграції за рахунок виявлення внутрішніх ресурсів. Тоді людина знову зможе спиратися на себе та самостійно нести відповідальність за своє життя.

Фахівці зазначають, що потрібно уникати бурхливих дискусій на ґрунті політичних розбіжностей. До речі, останнім часом харків’яни почали розуміти, що близькі взаємини і цінність стосунків важливіші за політичні переконання.

Також психологи радять будь-яку складну ситуацію та вихід із особистої зони комфорту розцінювати як нові можливості.

– Дуже важливо допомогти людям піти з позиції жертви, яка сприймає те, що трапилося, як покарання. Людині потрібно запропонувати подивитися на події, як на нову можливість. Якщо ти щось втрачаєш, то обов’язково щось здобуваєш, такий закон збереження. Потрібно повернути голову в інший бік і побачити ті можливості, які відкриваються. І, як сказав психолог Віктор Франкл, який був в’язнем концтабору: «Якщо людина знає «задля чого», вона витримає будь-яке «як»». Тож і переселенцям потрібно допомогти сформувати своє «задля чого», – впевнена Ольга Кадишева.

Юлія Шматченко, матеріал з газети "Слобідський край" № 6 від 15.01.2015

За матеріалами:СЛОБIДСЬКИЙ КРАЙ