Дівчина з ВІЛ бореться за життя та пише листи сама собі. Історія інфікованої

Вона заміжня, працює психотерапевтом. Якби їй у минулому колись сказали, що вона заразиться ВІЛ-інфекцією – не повірила б.

– Я навіть подумати такого не могла. Ми проходили лекції в медінституті з цієї теми, також були лекції з імунології, на які я не звертала уваги, – зізнається Наталія.
Про свій ВІЛ-позитивний статус дівчина дізналась на новому етапі життя. Тоді вона закінчила медуніверситет і вступала до інтернатури. 

Дівчина на піроку заточила сама себе вдома та була у депресії.

За ті півроку, які наша героїня провела в депресії, вона встигла поспілкуватися на інтернет-форумі з ВІЛ-позитивними людьми і знайти Харківську організацію людей, що живуть із ВІЛ (ЛЖВ). Батьки, група взаємодопомоги і директор Центру – це ті люди, яким вдячна Наталія за повернення до життя.

Дівчині призначили антиретровірусну терапію, до якої вона готувалась досить серйозно: пила вітаміни, кинула палити, навіть придбала спеціальну пігульницю. До моменту прийому ліків пацієнтка схудла до 40 кг (при зрості 158 см), відчувала сильну втому. Утім за чотири роки лікування вона досягла відмінного результату: її рівень імунітету вищий, ніж у здорової людини, вірусна навантаженість не визначена, вона практично не хворіє і почувається цілком здоровою.

Такий позитивний приклад лікування – зовсім не виняток, адже сучасні можливості профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом дозволяють пацієнтам надовго продовжувати своє життя і зберігати здоров’я. За допомогою цих ліків ВІЛ-негативна жінка може народити від ВІЛ-позитивного чоловіка цілком здорову дитину. Також розвивається тенденція до зменшення кількості пігулок на один прийом і до зменшення кількості прийомів: тепер пацієнт може приймати одну пігулку раз на добу.

З моменту, коли Наталія дізналась про свій статус, багато чого змінилось у її житті. Вона займається волонтерством, приватною практикою лікаря-психотерапевта, бере активну участь у громадських акціях та у профілактичних заходах у школах та інститутах. Тепер вона пропагує запобігання як серед громадськості, так і серед друзів та близьких.

– Є така психологічна техніка – писати самому собі листа у минуле з одною-єдиною порадою. У цьому листі я собі – чотирнадцятилітній – написала: «Користуйся презервативами, думай не тільки про митєве задоволення, а й про своє майбутнє та майбутнє своїх партнерів». Я навіть думаю, що ВІЛ-інфекція мені було дано, щоб я взяла відповідальність за себе і за людей, які мене оточують.
Вона відчуває себе щасливою людиною і має багато планів на майбутнє: займатись улюбленою професією, народити дітей, подорожувати та брати від життя все найкраще.

Тамара Кіч, матеріал з газети "Слобідський край" №143 від 30.11.2013