Гриби: де знайти, як приготувати та не отруїтися
мабуть, такі картини, що супроводжуються рясним слиновиділенням, змальовує ваша уява, коли чуєте слово «гриби»?
А от у лікарів зовсім інакші – моторошні – асоціації: жовтяничний відтінок шкіри пацієнтів, блювота, висока температура та... летальний кінець чи не в половині випадків отруєння грибами. Тож спробуємо примирити й здружити прагнення поласувати лісовими гостинцями та зберегти своє здоров’я.
Польові дослідження
Найпоширенішими видами грибів у нашій області є білий, польський (інші назви – моховик, боровик), опеньки, підосичник, підберезник, глива (народна назва ще синьогубці), сироїжка. Пальма першості, звісно, у білого та польського – у стравах на смак їх не відрізниш від м’яса, а користі набагато більше. Та йдучи на «полювання» за грибами, слід пам’ятати, що майже в кожного виду є «двійник» – на перший погляд, такий само, та трохи не такий, і тому небезпечний. Під справжні вправно маскуються фальшиві опеньки, фальшиві лисички тощо. Скажімо, у справжнього польського гриба нижній бік шляпки губчастий, а у фальшивого – пластинчастий.
Пройти «мінним», тобто, грибним полем і залишитися здоровим та ще при врожаї, нам допоможе мешканка Змієва, досвідчена грибівниця Клавдія.
– Найперша заповідь для тих, хто вирушає за грибами – треба знати, за чим саме йдеш, а не керуватися своєю забаганкою: «Піду позбираю грибочків, може серед них і їстівні будуть», – каже Клавдія. – Не знаєш, що за гриб – не бери його! Бо якщо до цілого кошика з хорошими грибами потрапить хоча б один отруйний – з усіма треба без жалю розпрощатися.
Місцеві мешканці, які не один рік, а то й не один десяток років, грибівничать, ніколи не візьмуть гриб, якого не знають «в обличчя». Чого не скажеш про приїжджих з мегаполісу, які поводяться дуже легковажно, якщо не сказати – злочинно не лише щодо себе, а що найгірше – стосовно своїх близьких, особливо дітей.
– У мене не йде з голови просто кричущий випадок, – веде далі Клавдія. – Коли я одного разу побачила, як молода мама відшукує їстівні гриби, а дитина поряд бавиться мухоморами, жахнулася. Та якщо дитя після цього візьме щось руками, на яких уже шар отрути, і потягне в рота – напевне потрапить до лікарні. А горе-мама не лише не дослухалася до зауважень, а ще й висловила бажання забрати такі гарні, яскраві мухомори додому, щоб засушити. Тобто ці отруйні флюїди будуть ще й удома випаровуватися в повітря. Ну хіба це не злочин?
Кому посміхається грибна фортуна
Якщо ви вже знаєте якісь грибовища та хочете знову й знову повертатися сюди за щедрими дарами, ставтеся до них з повагою. Усі знають, та не всі дотримуються основного правила: плодові тіла грибів слід відокремлювати від міцелію (грибниці) гострим ножем. І в жодному разі не робити це таким варварським способом як збивання палицею, виривання. Бо зранена грибниця більше не родитиме, на людську невдячність вона відповість байдужістю.
Не біжіть стрімголов, схоплюючи те, що на поверхні. Уважно дивіться під ноги – гриби часто ховаються під листям і травою.
Зустріли незнайомий гриб – оминіть його, навіть не беріть до рук. Бо якщо він отруйний, а після нього взятися за їстівний, на останньому залишиться отрута.
Не слід брати й старі або ж червиві гриби, нехай доживають свого віку, а вам користі з них ніякої.
Якщо дотримуватися цих простих правил, завжди повертатиметеся з лісу додому з чималим, а головне – здоровим «уловом».
Що робимо вдома
Першу обробку грибів краще зробити на місці: струсити землю, налиплі травинки й гілочки, у грибів зі слизькою плівкою на шляпці (на кшталт маслюків) цю плівку слід зняти відразу.
Удома не шкодувати часу для ретельної обробки грибів, адже це запорука того, що ви отримаєте користь і задоволення від грибних страв, а не потрапите на лікарняне ліжко.
Наш досвідчений експерт радить таку послідовність обробки. Спочатку обов’язково треба замочити гриби, потім ретельно помити, почистити, якщо великі – порізати й знову залити водою години на дві, після чого промити у проточній воді через друшляк.
Далі поварити чверть години, злити воду, і ще стільки ж часу варити, заливши чистою водою і підсоливши. І тільки після того, як злили «другу» воду, можна вже заливати маринадом чи смажити, чи заморожувати – то вже як собі намітили.
Усім відомий спосіб перевірити на етапі варіння грибів, чи не потрапив до них отруйний, за допомогою звичайної ріпчастої цибулини. Та багато хто нехтує й цим простим «лакмусовим папірцем». А треба усього лише в каструлю з киплячими вже вдруге грибами кинути очищену цибулину (можна розрізати її навпіл). Якщо вона залишиться білою, усе гаразд, та якщо почорніє – негайно викидайте ваші трофеї і анітрохи не шкодуйте – здоров’я дорожче.
І ще одне. Що там ми казали на початку про чарочку під мариновані грибочки? От саме проти цього і застерігають лікарі, адже сполучення алкоголю й грибів теж може виявитися фатальним. Краще не ризикувати.
Ознаки отруєння грибами та перша допомога
Ріжучий біль у шлунку, нудота, блювота, висока температура, слиновиділення, слабкість, запамороки, головний біль. Якщо є такі симптоми після того як поїли грибів – не зволікайте, негайно викликайте «швидку». Причому, за спостереженнями лікарів, чим довший проміжок часу між тим, як поїли грибів і першими симптомами отруєння – тим небезпечніший перебіг хвороби.
Очікуючи лікарів, не витрачайте часу, розпочинайте самодопомогу.
Для очищення шлунка й кишечнику треба кілька разів випити якомога більше кип’яченої води із содою з розрахунку 1 чайна ложка соди на 0,5 літри води.
Потім слід випити проносне, лягти в ліжко й покласти до ніг грілку. Їсти до приходу лікаря не можна!
Будь-які спиртні напої протипоказані, оскільки алкоголь сприяє всотуванню отруйних речовин.
Обов’язково треба зберегти залишки грибів, які їли, та, якщо є, залишки сирих грибів – лікарю легше буде з’ясувати причину отруєння.
Тетяна Матвієнко, матеріал з газети "Слобідський край" №125 від 19.10.2013