Православний піст. Як правильно поститися

Православний піст. Як правильно поститися

http://lifedon.com.ua/

18 березня у православних християн розпочався Великий піст (Свята Чотиридесятниця),

який завершиться 5 травня святом Великодня – світлим Христовим воскресінням.

Щоб підготовка до свята не затьмарилася постійними обмороками, а то й ушпиталенням, розглянемо дещицю запитань стосовно посту: коли його дотримуватися, кому та як суворо.

Щороку ми маємо чотири багатоденні пости – Великий, Петрівський, Успенський, Різдвяний, та щонеділі (за деякими винятками) два пісні дні – середу і п’ятницю. Багато хто постує, але питань не стає менше.

Нині навіть серед священиків точаться дискусії: одні вважають, що миряни (ми з вами) мають дотримуватися посту «за Уставом», тобто так само суворо, як це прописано й для ченців у монастирях. Інші обстоюють те, що пересічним людям слід давати значне послаблення, бо вони набагато слабкіші духом від тих, хто повністю присвятив себе Богу. Та всі згодні з висловлюванням одного зі святих отців: «Постом хоч м’ясо їжте, тільки ближнього не уїдайте». Церква усіляко підкреслює значущість утримання саме духовного, а не просто від споживання тих чи інших продуктів.

Ті, хто регулярно постують, знають, що саме в цей, здавалось би, благословенний час як ніколи загострюються стосунки – і вдома, і на роботі. Нібито хтось так і підкидає випробування – ну-бо, як ти вийдеш із цієї ситуації?.. а з тієї? Та це і є випробування – для душі. І виходити з них слід гідно, не піддаватися спокусам посваритися, образити. Прагнути зробити щось для незаможних. Адже здавна вважалося, що, перейшовши зі скоромної їжі на пісну, різницю у вартості слід віддавати бідним. Якщо ж просто підміняти м’ясні продукти морськими делікатесами, яких зараз не бракує, то користі для душі з цього аж ніякої.

Сенс посту не в тому, щоб дотримуватися «православної дієти», а щоб певними зусиллями долати в собі щось негативне. Скажете, що це слід робити і в усі інші дні? Так, але ж саме завдяки аскезі, тобто сукупності фізичного й морального вправляння, досягається вивільнення духу. Мета посту – примирення душі, яка рветься догори, та тіла, що тягне до земного.

Головне тут, як і в усьому, – не кидатися у крайнощі. Точно так, як самолікування шкідливе для нашого здоров’я, так і самоправство в питаннях посту шкідливе для нашого духу. Дехто бере на себе молитовний подвиг не по силах, забуваючи про ближніх, які потребують уваги й тепла, та нехтуючи домашніми обов’язками. Інші виснажують себе тілесним постом і потрапляють до лікарні. Але вбиваючи своє тіло, людина не стає ближче до Бога, а навпаки, грішить. І такий піст не вгодний Богу. Правду кажучи, усе, що ми робимо, приходячи в храм, Йому не потрібно. Це потрібно нам. Їжа не наближає нас до Бога, казав ще апостол Павло, і не віддаляє від нього. Утримання від їжі може бути корисним лише тоді, коли воно не шкодить здоров’ю і є не більше ніж засобом для приборкання тіла.

Справжній піст знає міру. Він не нерозсудливий, а свідомий. Він упокорює тіло й просвітляє душу. «Загальне правило помірності полягає в тому, щоб кожний по своїх силах, своєму стану тіла й віку споживав стільки їжі, скільки потрібно для підтримання здоров’я тіла, а не скільки потребує бажання насичення досхочу», – хоча цим словам преподобного Кассіана Римлянина понад півтори тисячі років, вони є найточнішим правилом дотримання тілесного посту.

Краще за все порадитися зі священиком храму, який ви відвідуєте, і разом з ним обрати свою міру посту, і вже від неї не відступати. Бували випадки, коли священики не забороняли їсти все, та наказували, приміром, не сваритися протягом посту ні з ким. І це набагато важче, ніж просто не з’їсти скоромного (спробуйте – переконаєтеся). Перетерпи, поступися, промовчи, не сперечайся, не кидайся, не лайся, не наполягай на своєму – це й буде нехай мізерний, але крок на шляху великопісного подвигу. Ті ж таки святі отці ще радять звернути погляд у своє серце – чи є в ньому любов. Не абстрактна сумнівна любов до всього людства, а дієва – до тих, хто поряд. Стоїш у черзі, підійшла старенька – поступись їй, заходить у двері жінка з малям – притримай двері. Це й буде виявленням любові.

Пасха – таке велике й радісне свято, що Церква запрошує прийти й долучитися до цієї радості всіх – хто постував і хто не постував. Та от тільки коли не постуєш, відчувається гіркий присмак від неповної своєї причетності до вселенського свята.

До речі. За монастирським Уставом, перший день Великого посту та Страсна п’ятниця (перед Великоднем) – повне утримання від їжі. В інший час з понеділка до п’ятниці дозволяється лише сухоїжа (хліб, овочі, фрукти). По суботах і неділях до страв можна додавати олію. У свято Благовіщення (7 квітня), яке цього року збігається з неділею Хрестопоклонною, та на Вхід Господень у Єрусалим (Вербну неділю) – цього року 28 квітня – дозволяється риба.

Тетяна Матвієнко, матеріал з газети "Слобідський край" №36 від 23.03.2013

За матеріалами:СЛОБIДСЬКИЙ КРАЙ