Як розпізнати наркомана та чи легко "зав'язати"
Насамперед, це вигляд та поведінка, які в тій чи іншій мірі нагадують стан алкогольного сп’яніння. Зміна свідомості, зміна настрою: безпричинна веселість, смішливість, балакучість, агресивність, які не відповідають ситуації.
Читайте також: СПОВІДЬ НАРКОМАНА ЗІ СТАЖЕМ: ТРАВА, ТЮРМА, ПІГУЛКИ ТА АПТЕКАРІ-ПОФІГІСТИ
ФАРМАЦЕВТИЧНА НАРКОМАНІЯ: ДОСТАВКА ПІД САМІ ДВЕРІ
ЯК МОЖНА СТАТИ НАРКОМАНОМ ВІД ЛІКІВ ПРОТИ КАШЛЮ
Ще одна ознака – зміна мови: прискорення, спонтанність, підкреслена виразність або ж, навпаки, сповільненість, невиразність, нечіткість.
Зміна рухової активності: підвищена жестикуляція, надмірність рухів, непосидючість або ж, навпаки, млявість, розслабленість, «ватяні» ноги, прагнення до спокою. Нестійкість при ходінні, похитування тулуба навіть в положенні сидячи (особливо явне при закритих очах); завжди порушений почерк.
Зміна кольору шкіри: блідість або, навпаки, почервоніння обличчя та верхньої частини тулуба; надмірний блиск очей; сильно звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло.
При прийомі ж препаратів опійної групи, до якої належить і кодеїн, свідомість звужена, але увага легко переключається на співрозмовника. Настрій підвищений, благодушний. Сп’янілий відчуває млосність і спокій. Він безтурботно посміхається. Якщо його потривожити, то виходить з цього стану, але не виявляє агресії. Він жвавий, охоче розмовляє і відповідає на запитання. Міміка й жестикуляція виразні, мова швидка, також виразна. Порушень координації рухів немає (на відміну від багатьох інших видів наркотичного сп’яніння).
Найбільш достовірні ознаки опійного сп’яніння – звуження зіниць (навіть при зниженому освітленні зіниці не розширюються), блідість обличчя і всієї шкіри. Характерні сухість шкіри, сухість у роті. У новачків-наркоманів може спостерігатися свербіж шкіри обличчя, особливо кінчика носа та за вухами.
Висновок. Він же вирок
Щодо логічного фіналу, до якого приходять рано чи пізно всі наркомани, – до спроби зіскочити, то, за словами Івана Сосіна, для того щоб кинути, потрібно звернутися до фахівця – тобто нарколога. Інакше ніяк. Бо коли людина усвідомлює всю серйозність ситуації і пробує «зав’язати», під час абстинентного синдрому вона майже напевно зірветься. Тому хоча б два тижні треба пролежати в стаціонарі та амбулаторно провести детоксикацію та нормалізацію функцій внутрішніх органів.
– Треба розуміти, що в медицині є хвороби, які взагалі не лікуються. Наприклад, діабет, виразкова хвороба і так далі. Наркоманія – це саме такий випадок, – констатує нарколог. – Ми не кажемо про одужання, тільки про ремісію – тобто тривале, але нестійке балансування між здоров’ям і рецидивом. Періоди ремісії бувають різні, залежно від сили волі людини. І рік, і два, і три, і десять, і п’ятнадцять – але це всього лише ремісія. При цьому якщо в людини вже виявилися ознаки деградації особистості, то шансів у неї, на жаль, зовсім мало – від 8 % до 10 %.
Артем Богдан, матеріал з газети "Слобідський край" № 26 від 01.03.2014