Зізнання алкоголіка: піднятися з самого дна допомогла мати

27.04.2013 09:52 Суспільство
http://dnex.ru/ http://dnex.ru/
Андрій виріс у середньостатистичній українській родині. Батько працював на будівництві, мати займалася торгівлею.

На свята на обідньому столі у їх домі завжди було і вино, і горілка. Батько ж полюбляв випити ще й у будні дні.

– Випити три-чотири рази на тиждень з друзями після роботи для нього було нормою, – згадує Андрій. – Проте, я вважаю свою родину благополучною. Мої батьки робили все, щоб я виріс нормальною людиною.

Що таке алкоголь, хлопець дізнався у вісім років, спробував сигарети у сім. Будучи другокласником, Андрій уперше випив з друзями пива. У дворі, у компанії однолітків та старших дітей, йому хотілося виглядати більш дорослим, самостійним, незалежним, і вже після першої пляшки можна було все це відчути. Дістати випивку було неважко. Якщо в магазинах чи кіосках дітям відмовляли продати пиво, завжди можна було попросити старших товаришів або знайти алкоголь удома, у батьківських «барах». Гроші також знаходилися завжди. Батьки давали «кишенькові», а за необхідності можна було здати і макулатуру.

– У вісім-дев’ять років я випивав одну-дві пляшки пива, і цього мені вистачало, щоб сп’яніти. У десять я вже почав пробувати більш міцні напої: кріплене вино і горілку, – каже Андрій. – Не можу сказати, що вдома мені наливали. Ні, такого не було. Тим не менш, у підлітковому віці при батьках я міг спокійно випити півпляшки пива...

Скандали вдома почалися, коли син перейшов у п’ятий клас. Андрій регулярно приходив додому пізно ввечері із сильним алкогольним перегаром, бився у дворі з хлопцями. Проблеми почалися й у школі.

– У восьмому-дев’ятому класах, хоча я цього ще не розумів, у мене вже була залежність. Тоді мої алкогольні вподобання здавалися мені пустощами. Піти на пікнік з друзями, взявши при цьому горілку й пиво, – це було круто, – розповідає Андрій. – Але насправді це страшно, коли з понеділка до п’ятниці ти плануєш, як у вихідні підеш із компанією випивати і вигадуєш, де б узяти гроші на пляшку.

До свого 15-го дня народження хлопець уже був знайомий з усім алкогольним світом. Горілка і пиво вже стали нормою. Андрій зізнався, що на той момент не було дня, коли б він не випив хоча б одну пляшку пива. З часом алкогольна залежність переросла у наркотичну. Хотілося спробувати щось нове. Почалися і проблеми зі здоров’ям.

Постійно боліло серце, одна нирка майже не працювала, випала половина зубів.
– При рості майже 1,8 м я важив 56 кг, – згадує Андрій. – Від мене пішла дружина, відвернулися друзі, батьки. Мати взагалі змінила замки на дверях. Мене не брали на роботу, бо нікому не потрібний наркоман. І я зрозумів, що залишився один, хворий, без перспектив у житті. Я був на самому дні, опускатися далі вже не було куди. І я прийшов до матері, попросив допомоги.

Андрій лікувався у наркологів, успішно пройшов курс реабілітації. Як хлопець розповідає сьогодні, вилікуватися надзвичайно важко. І допомогти у цьому не може ніхто. Потрібно самому усвідомити, що більше так жити не можна.

Ірина Гудзь, матеріал з газети "Слобідський край" №45 від 13.04.2013

Джерело: SLK
Автор: Администратор сайта