Ковідні історії: лікарська правда від інфекціоніста з Куп’янська
140 хворих у відділенні, розрахованому на 30 ліжок. Із такою заповненістю доводиться працювати останні декілька місяців лікарям інфекційного відділення КНП «Куп’янське територіальне медичне об’єднання». Але така ситуація в області ще не найгірша. Багато місцевих мешканців та і жителів Харківщини згадають недавній скандал через опубліковані світлини «інфекційки» в Куп’янській районній лікарні. Напівтемний коридор, у якому стоять ліжка з хворими, холодильників і гарячої води немає.
Але є в цієї проблеми й інша сторона. Це погляд лікарів, які вдень і вночі тримають оборону проти вірусу в тих умовах, які є. І от одна з таких історій.
Не вистачало лікарів
Лікар-інфекціоніст Дмитро Курилов – один із тих медиків, яким довелося покинути роботу для того, щоб допомогти у боротьбі з пандемією колегам у рідному Куп’янську.
Після закінчення Харківського медичного університету у 2012 році він три роки пропрацював у Дворічанській ЦРЛ, а згодом переїхав на Чернігівщину. Там лікар-інфекціоніст, а за другою спеціалізацією фтизіатр, працював в обласному центрі соціально значущих небезпечних хвороб. Коли ж почалася пандемія, на запрошення директора КНП «Куп’янське територіальне медичне об’єднання» повернувся до рідного Куп’янська, щоб стати до роботи в інфекційному відділенні.
– Я приїхав на це місце роботи у травні на запрошення директора у зв’язку з тим, що їм не вистачало лікарів, – розповідає лікар Курилов. – Набирали бригади для надання медичної допомоги хворим на ковід. У нас були розгорнуті приблизно 25 ліжок. Хворих спочатку було небагато – 10–12 пневмоній, потім одиничні випадки ковіду, до того ж із сусіднього району. Але щомісяця кількість хворих зростала. Влітку ми ще працювали спокійно, було від 30 до 50 хворих з пневмонією та з підтвердженим COVID-19. А у серпні та вересні навантаження стало різко зростати. У вересні в нас на зміну було 50–70 хворих, а з жовтня ми перейшли відмітку в 100 хворих на відділення. Це як пневмонії, так і підтверджений коронавірус.
Особливістю нового вірусу, яка додавала роботи медикам, стало те, що багато хворих з клінічними симптомами COVID-19 мають негативний тест ПЛР. Клінічно вони мають усі симптоми коронавірусної хвороби, але вважаються хворими на пневмонію.
Читайте також: Шлях ковідного пацієнта: як лікують жителів Харківщини
Сортування пацієнтів
Саме восени у лікарні почало не вистачати ліжок у відділенні. Тоді в Інтернет потрапило відео інфекційного відділення, в якому ліжка з хворими стоять просто в коридорі. Дмитро Курилов пояснює: був справді дуже великий потік пацієнтів на госпіталізацію як з легкими формами пневмоній, так і з більш тяжкими. І тут довелося запроваджувати «непопулярні заходи».
– Ми почали вводити «медичне сортування». Провели серйозні переговори із сімейною ланкою медицини, щоб хворі з легкою формою лікувались удома. Адже сімейна служба не дуже хотіла надавати медичну допомогу таким пацієнтам амбулаторно. Але коли в нас дійшло до 130–140 хворих на відділення, ми почали «сортувати пацієнтів».
Тепер хворі з легкими формами лікуються амбулаторно під наглядом сімейних лікарів. Пацієнти інфекційного відділення, у яких пневмонія пішла на спад та які мають негативний тест ПЛР, переводяться на реабілітацію до нещодавно відкритого відділення у Ківшарівці або виписуються додому.
В інфекційному ж відділенні залишаються пацієнти з тяжкими пневмоніями, ускладненим диханням, що потребують кисневої підтримки, або з вираженою інтоксикацією та супутніми хворобами.
До того ж головна потреба хворих на COVID-19 і пацієнтів з вираженою дихальною недостатністю – у кисні – забезпечена. Тут нема «підключення до кисню за графіком», як у деяких, навіть столичних, лікарнях. Подихати киснем дають доти, доки це потрібно за показами, запевняє Дмитро Курилов. Нещодавно лікарня отримала кисневі концентратори в достатній кількості.
Інфекційне відділення у жовтні, фото місцевої жительки Яни Колпакової з Facebook. Зараз пацієнтів у коридорах менше
«Не скаржимося, не плачемо»
Працюють лікарі інфекційного відділення за графіком доба/через три. На зміну заступає бригада: анестезіолог, терапевт та інфекціоніст. Нещодавно одна з лікарок захворіла на пневмонію, була на лікарняному, а тепер у відпустці, тому інфекціоністи зараз працюють доба/через дві.
Працювати доводиться, не покладаючи рук, не знімаючи респіратора та не зімкнувши очей по ночах.
– Наприклад, у п’ятницю завершив прийом хворих та роботу з документами о другій ночі. А вже о третій мене підняла медсестра: одній із пацієнток стало дуже погано, треба було надати їй допомогу і перевести до реанімації. А буває, що працювати доводиться до 6–7-ї ранку, – говорить лікар Курилов.
На відпочинок лікарям спеціального часу не відведено. Не може лікар покинути пацієнта й піти на обід, бо вже 13.00. Відпочивають тоді, коли є час. До речі, раніше у відділенні було декілька кімнат відпочинку для медиків, але їх віддали пацієнтам. Тож тепер на всю бригаду – одна ординаторська й одночасно кімната відпочинку.
– Так, працювати важко. Але нас троє молодих лікарів, ми не скаржимося і не плачемо, що нам важко працювати. Таке життя, такий період, треба його перетерпіти та надати людям допомогу. Прорвемося, – додає Дмитро Курилов.
Єдине, що мотивує до роботи, – це зарплатня, говорить лікар. Обіцяні державою 300 % медик отримує в повному обсязі й без затримок, починаючи з жовтня. А до своїх колег з інших лікарень області, які звільнялися перед тим, як їх заклад почав приймати ковід-хворих, ставиться з розумінням.
– Це особистий страх людини. У нас також багато медиків бояться йти працювати в бригаду. Людину можна зрозуміти – багато дезінформації. Але хто буде лікувати цих хворих, якщо не ми? Лікарі-інфекціоністи, взагалі медики, для того й створені, щоб надавати допомогу. А не для того, щоб обирати, де легше і де краще, – вважає Дмитро Курилов.
До "червоної зони" - тільки в такому вигляді
Лікар-пацієнт
До речі, й сам лікар переніс хворобу, від якої рятує пацієнтів. Нездужання відчув на роботі. А вдома його чекали батьки.
– Я прийшов додому в масці, роззувся, видав батькам антисептики, маски і закрився у своїй кімнаті на декілька днів, сказавши, щоб до мене не заходили, – розповідає Дмитро.
Перші три дні лікарю-пацієнту було дуже погано: сильна інтоксикація, висока температура, слабкість, болів кожен м’яз і кожна спортивна травма. На третій день зникли відчуття смаку й запаху. Лікувався чоловік сам, симптоматично: антикоагулянти, вітаміни, багато пиття та суворий постільний режим. Особливістю такого лікарняного стала самоізоляція.
– Відвідування ванної кімнати та кухні – суворо у масці з подальшою обробкою рук антисептиком, дуже швидко – й одразу до себе в кімнату, – розповідає він. – Мені виділили окремий набір посуду, мама ставила їжу в кімнаті, не контактуючи зі мною. Та й їсти особливо не хотілося, більшість часу просто валявся у ліжку.
І таке поводження дало свій результат – Дмитро одужав, а батьки не заразилися.
Десь через сім днів чоловіку стало легше. Здав ПЛР-тест, він виявився негативним. Лікар повернувся до роботи.
Бачать і без тесту
Одною з кричущих проблем в області до недавнього часу були тести на коронавірус. Очікувати результатів ПЛР-аналізу пацієнтам Харківщини доводилося по 10 днів, а то й по два тижні. За цей час людина фактично одужувала, але закрити пацієнту лікарняний та виписати з лікарні не можна було, доки не отримає негативний результат. Тепер же ця проблема вирішена: частково за рахунок приватних лабораторій, які долучилися до збору аналізів, частково за рахунок нового наказу від МОЗ. Згідно з документом, зараз ПЛР роблять один раз, і після 14 днів пацієнта виписують.
– Тепер ми беремо ПЛР однократно. Його у середньому роблять 3–5 днів. Якщо перший результат був позитивним, то другий треба брати тільки для того, щоб людина стала до роботи. Новий наказ передбачає, що через 14 днів після початку ми людину виписуємо. І це дійсно логічно, адже через 10–14 днів хворий стає незаразним. Те виділення вірусу, яке фіксується на лабораторному апараті, не несе загрози для інших людей, – пояснює лікар. – Але зараз ми навіть не сильно зважаємо на результат тесту, ми настільки вивчили коронавірус, що бачимо і без тесту – де ковід, а де ні.
Читайте також: На Харківщині за добу зареєстрували 659 нових випадків COVID-19
Свідомі та «невіруючі».
Дмитро Курилов застерігає, що попереду ще й хвиля ГРВІ, яка може накластися на COVID-19, і наслідки такого поєднання складно передбачити. Зменшити потік нових хворих можна двома шляхами: розвівши потоки пацієнтів на первинній ланці та у поліклініках, а також неухильним дотриманням протиепідемічних правил.
– У нас багато людей «невіруючих»: тобто таких, що не вірять в існування коронавірусу. Але коли вони потрапляють на кисневий концентратор з інтоксикацією й температурою 40, то починають усвідомлювати, що таке ковід. Ті хворі, які проходять через інфекційне відділення, потім, мабуть, і сплять у масках, – зауважує Дмитро Курилов.
Він підкреслює, що маски треба носити правильно: не на підборідді, шиї або рукаві, а цілком закривши ніс і рот. Це убезпечить як інфікованого, так і його здорове оточення.
За словами лікаря, вірус не виділяється просто так, коли хвора людина дихає. Виділення вірусу у великій кількості, достатній для зараження, відбувається тоді, коли людина чхає, кашляє чи кричить. Якщо цей потік мокроти зупинити маскою, то вірогідність інфікування зменшується на 70 %. А якщо маска буде надягнена і на хворому, і на здоровій людині, що поруч, то ця вірогідність ще менша.
– Але ж люди цього не розуміють. Ходять по магазинах, їздять у маршрутках без масок, – нарікає лікар. – Поки не налагодять жорсткі епідеміологічні заходи, поки люди не зрозуміють сутності проблеми, діла не буде. Не допоможе збільшення кількості ліжок та розширення відділень, збільшення кількості бригад та кисневих точок. Так ми не зупинимо пандемію і навіть не скоротимо кількість захворювань. Поки ми не почнемо працювати усі разом, з епідеміологами, поліцією, поки люди не почнуть суворо дотримуватися епідеміологічних заходів, у нас не буде результату.