Антикорупційний взірець: як карають хабарників у Румунії

Антикорупційний взірець: як карають хабарників у Румунії

Цілеспрямовано боротися з корупцією в Румунії почали 15 років тому. Зараз цю країну називають взірцем результативної боротьби з хабарництвом серед країн колишнього соцтабору. Як це вдалося нашим сусідам і де ще зберігаються осередки цього ганебного явища, розповідає місцевий політолог. 

Анжела Грамада – експертка громадської організації Experts for Security and Global Affairs, викладачка Бухарестського університету. Жінка народилася в Молдові. Українське сьогодення, як і минуле, їй добре відоме. Анжелині бабуся й дідусь по материній лінії жили в Одеській області. Дитиною вона часто гостювала в них. До Бухареста переїхала у 2005-му, через два роки повернулася в Молдову. Та згодом знову приїхала до Румунії, аби продовжити навчання в аспірантурі в бухарестському виші. Закінчивши його, вона остаточно залишилася жити і працювати в цій країні. Нині працює в ГО та викладає підростаючому поколінню румунців. 

– Коли я приїхала сюди у 2005 році, уся ця боротьба з корупцією тільки починалася, – згадує Анжела.У певний час у Румунії знайшлася політична воля для того, щоб поставити на ноги інститути з боротьби з корупцією. В Україні поки що цієї волі не знайшлося. Вважається, що сааме тодішній президент країни Траян Бесеску поставив основи реформи, покликаної подолати корупцію в суспільстві. Щоправда, це не врятувало його і рідних від нинішніх проблем з органами юстиції. Так, його брат зараз відбуває покарання в тюрмі за звинуваченням у корупції. Анжела Грамада – Так, за Траяна Бесеску було створено фундамент боротьби з корупцією у країні, але це не означає, що антикорупційна реформа ­– це щось дуже легке, що можна зробити за один-два роки. І це важливо знати таким країнам, як Молдова та Україна. У Румунії реформа триває вже понад 12 років, – попереджає Анжела Грамада. Політолог залюбки відповіла на запитання наших читачів.

Артем Фісун

Артем Фісун

смт Пісочин

– Які органи в Румунії виявляють корупціонерів і яку кількість чиновників вдалося притягнути до відповідальності?
Анжела Грамада

Одним з найголовніших органів, який бореться з корупцією, є DNA (Direcţia Naţională Anticorupţie – Національний антикорупційний директорат). З’явився він за два роки до входження країни до ЄС (2007 рік). DNA має велику підтримку румунського суспільства. Цей орган відправив за ґрати не один десяток посадовців вищого рівня. Якщо порахувати, то в купі їх би вистачило на два уряди. Серед покараних за останні 11 років топ-корупціонерів: один чинний прем’єр-міністр, один колишній прем’єр, двоє заступників голови уряду, 20 міністрів та екс-міністрів, 53 депутати (у тому числі Європарламенту) й 19 сенаторів. Крім того, DNA порушив тисячі кримінальних справ, де фігурували міністри, понад три десятки мерів, сотні суддів, митників і поліцейських. Кожного дня ми чуємо, що DNA знайшов ще одного політика або посадовця, який винен у корупції. За одинадцять років DNA конфіскував у корупціонерів майна на 2 млрд євро, хоча ця сума має бути набагато більшою. Річ у тому, що багатьох румунів обурює той факт, що майно і гроші в хабарників не завжди вдається конфіскувати. Залежить це від кваліфікації справи. Приміром, якщо посадовець украв гроші з європейського фонду чи купив у держави земельну ділянку, 1 кв. м якої вартує всього 1 євро. Збитки високі, у цьому разі й майно конфіскується. А буває, посадовець створив для свого родича чи друга такі умови, за яких той виграв тендер тощо. Тоді його можуть позбавити волі. Й у такому разі винний депутат чи міністр відсидить рік – два, вийде на волю, а гроші, отримані нечесним шляхом, залишаються при ньому. Не всі вкрадені гроші вдалося повернути. Конфіскації майна в тих обсягах, у яких дійсно постраждала держава, на мою думку, не відбулося. Тобто, чиновникам стає вигідно відсидіти в тюрмі. Ще один антикорупційний орган – A.N.I, національна агенція, яка займається перевіркою посадовців на репутацію, тобто їхніх декларацій. Крім усіх посадовців, опублікувати свої декларації зобов’язаний і кожний громадянин Румунії, якщо має доходи крім офіційної заробітної плати.Є ще декілька інститутів, які мають у своїх повноваженнях боротьбу з корупцією.

Тарас Бравічев

Тарас Бравічев

Харківський район

– Наскільки незалежними є антикорупційні органи Румунії? Хто контролює і перевіряє їхню діяльність?
Анжела Грамада

Кожна партія, яка приходить до влади в Румунії, намагається контролювати антикорупційні органи, зокрема DNA. І це дійсно наша проблема. DNA намагаються використовувати для боротьби зі своїми противниками. І ця боротьба вже відкрито йде. Нинішній президент Клаус Йоханес (обраний у 2015-му) мав підтримку націонал-ліберальної партії в Румунії. Та вона програла під час парламентських виборів у 2016 році, отримавши 20 % місць у парламенті. Президент зрозумів, що на наступних президентських виборах він може опинитися без підтримки партії. Він почав один грати проти соціал-демократичної партії, яка виграла парламентські вибори. І вирішив, що ставку зробить на DNA, адже цей орган має громадську підтримку. Це зовсім не означає, що DNA працює на президента, але він використовує її у своїх публічних дискурсах. Така ситуація зберігається вже рік. DNA й інші державні антикорупційні інститути фактично опинилися в пастці цієї політичної боротьби. Важливо розуміти, що незалежність цих інститутів – запорука успішної боротьби проти корупції. Суспільство Румунії ще вирішує, кому мають підпорядковуватися антикорупційні органи: уряду, парламенту, президенту. Звичайно, щоб ці інститути були незалежними, їх фахівці мають отримувати гідну заробітну плату. З іншого боку, треба так будувати ці інститути, щоб вони не були ні під парламентом, ні під урядом чи Президентом. Так само має бути й контроль над ними. У Румунії DNA контролює себе сам. DNA може відправити у відставку суддю, прокурора. Є інструменти, за допомогою яких парламент може викликати на килим керівника DNA. Багато політиків не хотіли, щоб DNA запрацював. І він не одразу це почав робити. Він почав набирати оберти п’ять років тому. Багато хто пов’язує це з приходом у керівники DNA Лаури Кевеші, її називають румунською «залізною леді». Перед нею основу заклали інші люди, однак вона змусила антикорупційну систему країни ефективно працювати.

Людмила Сотник-Лутицька

Людмила Сотник-Лутицька

Харків

– Чи заведено в Румунії дякувати лікарям «у кишеню»? Чи взагалі був досвід давати хабар?
Анжела Грамада

– Ні, такого нема. Щоправда, корупція на маленькому рівні ще досі існує, але не в таких масштабах, як в Україні. Наприклад, у лікарні тобі можуть сказати, що певних ліків немає, тому купуйте самі, але це трапляється здебільшого через недбалий менеджмент медзакладу. Досі зберігаються великі корупційні ризики в інфраструктурних проектах. Скажімо, для будівництва певної дороги завищуються ціни, або будівництво затягується. Як-от у Бухаресті зараз ніяк не можуть завершити лінію метро. І гроші, і всі умови для цього були, але чомусь будівництво ніяк не фінішує. Свого часу європейські фонди не могли зайти у країну через високий рівень корупції в галузі закупівель і тендерів. Те, як розподілялися гроші цих фондів, відлякувало європейських партнерів. ЄС дало чітко зрозуміти державі, що проти цього треба боротися. Зараз ситуація краща, проекти заново почали працювати. У Румунії є електронна система, на кшталт ProZorro. І хоч тендери публічні, усе одно люди знаходять лазівки для корупції. Я не зіштовхувалася з таким, щоб від мене відверто вимагали певну суму грошей, але була ситуація, коли посадовець не приймав у мене документи. Мені потрібна була довідка про медстрахування для того, щоб отримати право на постійне місце проживання в Румунії. Люди в черзі обурювалися і сказали, що я маю заплатити за страховку за 6 місяців, які я не жила у країні. Я знала, що це незаконно, і прийшла по довідку в інший день, до іншого держслужбовця. Якби я цього не знала, я б заплатила за те, за що платити не мала, ще й отримала б документ про це. До слова, я працюю в університеті, і за п’ять років викладання мені жодного разу не пропонували гроші за добру оцінку. Тобто залікову книжку з вкладеними в неї грошима тут не зустрінеш. Якщо б таке сталося, студента відразу б відрахували. А от випадки плагіату в наукових роботах зустрічаються. Я мала нагоду знайти плагіат. Студент визнав свою провину, і його відправили не перескладання іспиту. Якби він відстоював свою позицію – збиралася б комісія, яка б вирішувала його долю. Тішить, що в румунів є певний рівень усвідомлення, особливо серед молоді, що давати чи брати хабар – це погано. І багато хто з них боротиметься за те, щоб цього не було.

Важливо знати

Тема протидії корупції в Україні посідає особливе місце у відносинах з Євросоюзом та іншими західними партнерами. Зміни, прописані в Угоді про Асоціацію між Україною та ЄС, навряд чи будуть ефективними, якщо корупція в нашій країні залишатиметься на тому ж високому рівні. В Україні нині створено щонайменше три органи, покликані на боротьбу з корупціонерами: Національне агентство запобігання корупції (НАЗК), Національне антикорупційне бюро України (НАБУ), Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП). Жодні б реформи, зокрема, і ці антикорупційні органи, не з’явилися без міжнародного втручання. Про це говорить Голова правління ГО «Центр протидії корупції» Віталій Шабунін.

За його словами, створення НАБУ та поява антикорупційних детективів — це була вимога МВФ за чергову грошову позику, а відкриті декларації високопосадовців, відкриті держреєстри – вимоги ЄС. Наразі для повноцінної роботи антикорупційної системи в нашій країні потрібно ще запустити Антикорупційний суд (АКС). Адже передані правосуддю справи від детективів НАБУ, від САПу нині загрузли в українських судах. 

Автор: Тетяна Василець

Автор: Роман Шупенко
Читайте також