Де знаходиться «сестра» Шарівського палацу

 Вона відома як вілла Хаммершмідта, а ще її  називають «боннським Білим домом» – через їх схожість. Але саме завдяки Кенігу вона набула сучасного вигляду.  

 Онук мельника й син булочника, старший з 11 дітей, Леопольд Кеніг був з тих, хто «зробив себе сам». Йому було 15, коли на пожежі згоріло все майно сім’ї, і хлопчик, закинувши навчання у престижному англійському пансіоні та ідею стати архітектором, влаштувався простим робітником на цукровий завод. Через п’ять років він – перший радник директора.

Леопольд Кеніг. Фото: prioritet.org

Вдале одруження на доньці господаря і купівля невеликого цукрового заводу стали стартом у бізнес. До кінця 60-х років він заробляє свій перший мільйон і... влаштовується простим робітником на сучасний цукровий завод у Гамбурзі, щоб осягнути секрети передових технологій.

Кароліна Пампель, дружина Леопольда Кенига. Фото: prioritet.org

Це не заважає йому в 1867 році купити в Бонні – на історичній батьківщині, Німеччині – у місцевого купця віллу в класичному стилі для своєї великої родини (у Леопольда та Кароліни Кеніг народилося 11 дітей, двоє з яких померли в дитинстві). Будучи людиною енергійною і не забуваючи, що змолоду збирався стати архітектором, Леопольд затіває там широкомасштабну переробку.

Фото: 360photography.de

Вілла збільшилася в розмірах, у ній з’явилися їдальня та музична кімната. До 1871 року було прибудовано напівпідвальне приміщення, облаштовано скляний купол і пальмовий зимовий сад довжиною 39 м. У 1872 році було зведено будинок сторожки для садівника, у 1876-му – стайню з трьох павільйонів. Роботи на віллі тривали, й у 80-ті облаштували мезонін, бельведер, тераси; біля фасаду, що виходить на Рейн, звели грот Нібелунгів і заклали спільний із сусідньою віллою ландшафтний парк. До речі, Леопольд Кеніг брав активну участь у житті протестантської громади Бонна і пожертвував чималі гроші на будівництво церкви Хреста на боннській площі Кайзерплац. Із 1868-го Кеніг був членом Боннського читацького товариства.

У 70-ті роки масштабні роботи з реконструкції «гнізда» у Німеччині збіглися з переїздом Леопольда Кеніга з Петербурга в Україну. У середині 70-х він купує 40 тис. десятин землі під буряк в Охтирському та Лебединському повітах Харківської губернії та 16,8 тис. десятин промислового лісу. Він стає власником двох цукрових і одного цукроворафінадного заводу, паркетної фабрики, трьох винокурень, кількох парових млинів, цегельні, ремісничих майстерень.

А в 1881 році Леопольд Кеніг, купивши у братів Гебенштрейнів маєток Шарівку, затіває тут грандіозну перебудову, благо, досвід подібної діяльності він уже мав. Результатом її став розкішний палац із 26 кімнат і не менш розкішний парк. Але в повному складі сім’я жила тут недовго.

Шарівський палац. Сучасний вигляд. Фото: ua.igotoworld.com

До початку ХХ століття Кеніг входить до числа найбагатших людей Російської імперії і контролює 6 % усього рафінадного виробництва країни. За станом здоров’я він з дружиною в середині 1880-х років переїжджає в Канни. У Шарівці господарюють старші сини. А віллу в Бонні Леопольд Кеніг продав у 1899 році Рудольфу Хаммершмідту – таємному раднику комерції і фабриканту; відтоді й до сьогодні її називають «віллою Хаммершмідта» – за іменем останнього власника.

Вилла Хаммершмідта. Сучасний вигляд. Фото: ua.igotoworld.com

Доля «старшої сестри» Шарівки виявилася більш благополучною. Щоправда, вілла теж пережила період занепаду та руйнування: у 1928 році її було поділено на 12 квартир, які здавалися в оренду, меблі й художню колекцію продали з аукціону; пальмовий зимовий сад знесли, а частину інтер’єрів було знищено. Під час Другої світової війни вілла Хаммершмідта не постраждала, а після її закінчення була конфіскована окупаційними військами: у 1948–1949 роках її займав верховний головнокомандувач бельгійських збройних сил у Німеччині генерал Жан-Батист Пірон. 5 квітня 1950 року віллу Хаммершмідта придбала держава – під резиденцію федерального президента, і це допомогло їй зберегтися в чудовому стані. Щоправда, їй довелося пристосовуватися під потреби часу: на горищі, приміром, обладнали кінотеатр і тенісну кімнату.

До 1994 року «старша сестра» Шарівки була першою резиденцією федерального президента. На її терасі, що виходить на Рейн, проводилася церемонія офіційного призначення уряду ФРН. У зв’язку з відомими подіями (падіння Берлінської стіни, об’єднання Німеччини, розміщення столиці в Берліні), німецький президент переніс свою офіційну резиденцію в палац Бельвю в Берліні. А вілла Хаммершмідта стала другою резиденцією глави держави; коли він приїжджає в Бонн, на ній майорить державний прапор.

Фото ua.igotoworld.com

Із 2011 року стало можливо потрапити всередину – правда, за умови, що ти одружуєшся, виходиш заміж або просто гість на весіллі: на віллі Хаммершмідта дозволили проводити офіційні шлюбні церемонії.

Читайте також: Як створювались улюблені мультики нашого дитинства