Геніальний гном, містер Катастрофа і переконаний холостяк: зірці Голлівуду Аль Пачіно виповнилося 80 років

Геніальний гном, містер Катастрофа і переконаний холостяк: зірці Голлівуду Аль Пачіно виповнилося 80 років

Фото: comments.ua

Він закохав у себе світ, виконуючи ролі негативних героїв. Хрещений батько і диявол в образі людини, грабіжник банку і власник казино – кожен персонаж у виконанні зірки Голлівуду ставав подією кінематографа.

Керівництво студії «Парамаунт» не хотіло бачити в одній з двох головних ролей у фільмі Френсіса Копполи «Хрещений батько» молодого театрального актора Альфредо Джеймса Пачіно. «Некрасивий та непрезентабельний», – говорили вони. Але режисер наполягав – на щастя для фільму і для самого Пачіно. Багато критиків стверджують, що всіх його персонажів об’єднує самотність. Сам актор вважає, що зовсім інше: жагуче бажання вижити.

Театральний прибиральник

Коли у молодої сім’ї нащадків італійських емігрантів, які жили в Східному Гарлемі, народився син, ніщо не віщувало йому світову славу. Більш того, дитинство і юність майбутньої зірки були неблагополучними. Батьки розлучилися, коли Альфредо було всього два роки. Мати переїхала до батьків у ще більш неблагополучний район – Південний Бронкс. Улюблена розвага раннього дитинства – похід з мамою в кіно; пізніше – бейсбол і звичайне для того району дрібне хуліганство. Курити він почав у 9 років, пити і вживати легкі наркотики – у 12. Бився завжди. І не вчився – за що в 17 років був відрахований зі школи. Щоправда, коли йому було 14, мама подарувала йому квиток у театр – на чеховську «Чайку», і підліток вирішив, що буде артистом. Він вступив в аматорську театральну студію і працював ким доведеться: листоношею, офіціантом, розвізником молока і навіть вибивайлом у барі. До своєї мрії він наблизився мало – йому вдалося влаштуватися театральним прибиральником. Це не заважає йому «весело» проводити вільний час, і до 20 років задерикуватий Пачіно вже кілька разів потрапляє у поліцію. Коли йому було 22, померла від лейкемії мати; Альфредо довго звинувачував у цьому себе і взявся за розум. У 1966 році, після безлічі попередніх невдалих спроб, він нарешті пройшов прослуховування в Акторській студії, яка свого часу дала путівку в життя багатьом відомим діячам мистецтва. Тут Пачіно удосконалював свою гру за системою Станіславського, навчаючись цьому на курсі у Лі Страсберга. «Акторська студія дуже багато значила в моєму житті, – згадував він пізніше. – Це було чудовим, поворотним моментом мого життя. Це змусило мене кинути всі роздуми про інші способи зробити кар’єру і присвятити себе акторству».

Фото: 24smi.org

Шлях до нищівного успіху

Вирішити – не означає зробити. Минуло ще два роки, поки Пачіно отримав першу більш-менш значущу роль – спочатку в Бостоні, потім у Нью-Йорку. У 1968 році він грав вуличного панка Мьорфа в спектаклі «Індіанці хочуть Бронкс» і отримав свою першу театральну нагороду. Через рік він дебютує в одному з театрів на Бродвеї – і знову з успіхом. У тому ж 1969-му відбувся дебют Аль Пачіно в кіно – в невеликій ролі у фільмі «Я, Наталі», а ще через два роки він блискуче зіграв свою першу велику кінороль – наркомана у фільмі Джеррі Шацберга «Паніка в Нідл-Парку». Там його запримітив Френсіс Форд Коппола, який збирався знімати «Хрещеного батька». Заради Аль Пачіно, якого за його зріст у 160 сантиметрів пізніше прозвали «геніальним гномом», він відмовив у ролі Майкла Корлеоне Роберту Де Ніро, Мартіну Шину, Джеймсу Каану, Роберту Редфорду і Уоррену Бітті. «Я постійно думав, що мене звільнять. Потім же успіх фільму зруйнував мене», – розповідав пізніше Аль Пачіно. У кінострічці йому вдалося майстерно передати основну лінію сюжету – перетворення Майкла зі скромного юнака на безжального главу мафіозного клану. У 1974 році актор знявся у другій, а в 1990-му – в третій частині «Хрещеного батька».

У першій частині «Хрещеного батька». Фото: 24smi.org

Кожна роль – стрес

Його невимогливість до комфорту і гонорар за «Хрещеного батька» дозволили здобути незалежність: Аль Пачіно відхилив більше пропозицій, ніж отримує багато акторів за все життя. Цим пояснюється, що за дев’ятнадцять з гаком років екранної роботи він зіграв лише сімнадцять ролей.

У середині 80-х Пачіно взагалі зник з екрана. Причина була, на жаль, банальною: актор сильно пив. Зрештою довелося лікуватися в клініці. У 1989 році на екрани вийшов фільм, знятий Пачіно за чотири роки до того, – «Ганьба округи»: гірка сповідь актора про пережите.

«Кожна роль для мене – стрес. Але і життя – постійне страждання. Мене роздирають взаємовиключні емоції: один день я плачу, другий сміюся. Напевно, по натурі я – депресивний оптиміст, – говорить актор. – Раніше мені допомагала пляшка віскі. О, як я пив! Навіть лікувався в клініці «Анонімні алкоголіки». А потім зрозумів, що треба якось уживатися зі своїми страхами».

З повною віддачею

Аль Пачіно завжди не просто грає, а живе життям свого персонажа. Підписуючи з Пачіно контракт, режисери готові до всього. Актор працює як одержимий, входить у роль повністю, як кажуть колеги, «маніакально», і навіть не відгукується на своє ім’я. Під час зйомок його краще не турбувати – може неадекватно зреагувати. У фільмі «Запах жінки» (саме за нього Аль Пачіно, який вісім разів номінувався на «Оскар», одержав нарешті золоту статуетку), актор так увійшов в образ, що впав на зйомках, заплутавшись у дротах, і пошкодив собі око. А після прем’єри ще кілька місяців ходив навпомацки, як сліпий.

У фільмі «Запах жінки». Фото: 24smi.org

Його герої, як правило, не знають «золотої середини». По який бік закону вони не знаходилися б, завжди йдуть до кінця. Його гангстери не знають, що таке жалість. Але зіграти «страшного бандита з пістолетом» для Пачіно – не головне. Йому важливіше показати, як жорстокість і кров стають способом життя, своєрідною філософією.

Актор не щадить себе в прямому значенні цього слова – аж до травм, а тому в Голлівуді за ним закріпилося прізвисько «містер Катастрофа». Якщо на майданчику – Аль Пачіно, то там завжди чергує лікар. Під час зйомок «Людини зі шрамом» після сцени перестрілки він сильно обпік собі руку, доторкнувшись до розпеченого автомата. У кількох епізодах фільму «Шлях Карліто» актора довелося знімати в чорних окулярах, бо він примудрився розрядити пістолет холостим пострілом прямо собі в око, через що на деякий час потрапив до лікарні. Під час зйомок «Сутички» він, послизнувшись на рівному місці, впав у ванній, розбивши собі ніс (довелося навіть припиняти зйомку, чекаючи поки актор не залікує травму – а для Голлівуду це вкрай рідкісний випадок). У «Запаху жінки» він ламав руку, а в «Хрещеному батьку-2» актор примудрився зламати ключицю і отримати кілька саден під час зйомок вибуху машини.

«Дівчата нічим не ризикують»

Що стосується особистого життя актора, то тут він віддавав перевагу нетривалим романам з партнерками по зйомках. Були моменти, коли Аль Пачіно крутив роман з двома жінками одночасно. Жодну зі своїх коханих Пачіно так і не привів до вівтаря, більш того, варто було комунебудь з них лише натякнути на це, як він відразу переривав стосунки. Особиста свобода для нього – головне завоювання. Коли одна з подруг жила в нього під час зйомок, актор скаржився, що абсолютно не може зосередитися на роботі над роллю. Проте визнає, що йому просто необхідно бачити поруч із собою жінку і спритно уникає питань преси з приводу свого особистого життя.

Фото: 24smi.org


Аль Пачіно: «Цій професії віддано все. І розплата жахлива – повна відсутність особистого життя. Коли я помру, можете написати на плиті: «Він тільки почав розв’язувати свої проблеми. Через 10–15 років він був би щасливим...».

Читайте також: Іван Лапиков: актор, який був не схожим на актора