Щасливі не плачуть: як уникнути післяпологової депресії

В очікуванні любові

– Дмитре, йди-но сюди! – кричить зі спальні свекруха Христини. – Поглянь на свою дружину, хіба це матір? Ти подивись, подивись – дитина кричить-надривається, а вона відвернулася й лежить, ніби не чує! Речі непрані, розкидані по кімнаті, соска на підлозі валяється!
– Мамо, Христинка – хороша матір, – виправдовує дружину Дмитро. – Просто їй важко, ми не висипаємося, Миколка зараз вночі майже не спить, животиком мучиться.
До Христини ніби здалеку, крізь щільну повітряну подушку, долітали голоси свекрухи й чоловіка. Вона й справді лежала обличчям до стіни, і їй було все одно, хто що каже.
Боже, з якою радістю вони з чоловіком чекали на свого первістка! Вечорами розкладали одежинки та крихітні пінетки, яких накупили попри всі забобони, й милувалися ними. Мріяли, як утрьох, ошатно вдягнені та щасливі, гулятимуть у парку, і синочок посміхатиметься їм. І навіть билися об заклад, скаже синок перше «мама» чи «тато».
А що насправді? Пологи були складними, і вона так змучилася, що коли червонувате слизьке тільце народженого сина поклали їй на груди, зовсім ніякої радості не відчула. Бажання було лише одне – відіспатися.

Материнські почуття забарилися
Додому повернулися – а довгоочікувані позитивні емоції десь забарилися. Дмитро сприймав як належне, що вона підхоплюється, тільки-но Миколка подасть голос, годує за першою вимогою – а це майже щопівгодини, бо малюк швидко стомлювався й засинав, потім прокидався й знову вимагав цицю. Від постійної круговерті й недосипу – вже два місяці – вона то злилась, то впадала у відчай, почала часто боліти голова, постійно хотілося плакати. І ніякої всепоглинаючої любові до сина, про яку вона так багато читала.
Марія Петрівна ж, свекруха, щоб вона довго жила, зайняла очікувальну позицію: ану ж, цікаво, як молода невістка впорається зі своїми новими обов’язками. Та розповідала, яка вона була вправна, коли народила свого Дімочку, все в неї в руках горіло – і прала, і прасувала пелюшки та підгузки, і в хаті в неї все блищало, і обід на столі вчасно, і чоловік доглянутий і задоволений. «І ні про які памперси тоді й не чули!» – зазвичай завершувала вбивчим докором свої тиради свекруха.
Були б живі її батьки, напевно, допомогли увійти в колію і все б налагодилося швидше, а так...

Фото: system-psiholog.livejournal.com

Де знайти вихід
Дівчина схилила голову на стиснуті в кулак пальці й затрусилася від плачу.
Свекруха підскочила й сіпнула Христину за плече.
– Ти диви, вона ще й нюні розпустила замість скочити та почати щось робити.
– Мамо, ми розберемося, візьми поки заспокой Миколку, дитина зовсім зайшлася!
– Ну от просто цієї ж миті, – міцно стулила губи Марія Петрівна. – Твоя дружинонька буде вилежуватися, а я колихати дитину? Нехай вчиться все встигати.
Слухаючи усе це, дівчина ладна була ще більше заридати. Раптом її пройняло: Інна ж, двоюрідна сестра, повернулася з міста, де кілька років працювала психологом. Як вона раніше про неї не згадала? Можна ж було розповісти їй усе, коли та приходила, а не удавати із себе щасливу матір і дружину.
Христина гепнула по постілі рукою:
– Досить!
Вона скочила, нищівно глянула на ошелешених таким поворотом родичів, швидко вдяглася:
– Займіть малого, врешті-решт! – і вискочила з хати.
З Інною вони проговорили кілька годин, болісно витягували на поверхню все, що сиділо глибокими занозами, розбирали найменші деталі усього, пов’язаного не лише із сином, а й з усім їх оточенням.
Тепер щаслива мама Миколки (вона дуже не любить згадувати цей період) каже, що підказка звернутися до спеціаліста прийшла неначе як «зверху». Бо хтозна як усе могло закінчитися, Інна потім зізнавалась: ще трохи – і Христині знадобився б уже психіатр. А про те, що її депресія могла стати причиною затримки розвитку сина та усіляких інших негараздів уже з його здоров’ям і психікою, вона думає, здригаючись.

Фото: Я happy МАМА

Дитина – це не ілюзія
Не кожна дівчина, яка стала мамою, насолоджується радощами материнства. Як правило, молодим батькам кажуть, що діти у домі – це величезне щастя. І справді, з цим не посперечаєшся, однак дитина – це маленька людина з власними почуттями й характером. Багато батьків вважають, що після пологів вони будуть жити так, як і раніше. Однак це навряд чи можливо. На жаль, молодих матерів рідко попереджають про психологічні зміни, з якими вони зіштовхнуться під час вагітності, пологів, доглядом за немовлям, саме тому часто дівчата просто не готові до таких випробувань.

Так звана післяпологова депресія (ППД) – це форма депресивного розладу, що виникає після пологів. Жінка втомлена та знесилена, але часу на відновлення немає. У багатьох з’являється материнська меланхолія, що супроводжується смутком, тривогою, роздратованістю, безсонням, різкою зміною настрою та сильною втомою. Якщо протягом десяти днів після пологів такий стан минає, то він вважається нормальним. Однак якщо він загострюється і триває довше, якщо смуток, тривога або розпач матері настільки сильні, що їй стає важко справлятися зі своїми щоденними обов’язками, – це вже вважається ППД.
– Якщо мама впадає в депресію, то дитина стає неспокійною, погано спить та їсть, може погано набирати вагу. Якщо це затяжна депресія, то в дитини можуть навіть бути невротичні розлади або затримка з мовленням, – пояснює психологиня Ольга Андрусик. – Насправді – це дуже серйозно впливає на дитину, можна подивитися на неї і сказати, як почувається мама – добре їй чи погано. Якщо дитина хвороблива та примхлива, то це означає, що і в мами на душі не комфортно.
Треба стежити за тим, як поводиться жінка – додає психологиня. Якщо мама пасивна, у неї в очах немає щастя, їй нічого не хочеться, вона «на автоматі» без жодних емоцій грає з дитиною та годує її – то, швидше за все, у неї депресія.
Цей стан у матерів виникає під впливом цілої низки факторів, які мають накопичувальний ефект. Тоді жінка може агресивно поводитися з дитиною, кричати на неї або навіть бити, коли ніхто не бачить, також вона постійно боїться за немовля, параноїдально стежить за ним. Емоційно нестабільна мати часто плаче, її настрій швидко змінюється. Якщо не допомогти жінці, то депресія може перерости у післяпологовий психоз – це більш рідке захворювання, однак серйозне, і вже обов’язково потребує лікування. У стані психозу матір може викинути або вбити дитину, або ж сама вчиняє самогубство.

Нові обов’язки
Важливо розуміти, що жінка після пологів травмована, вона відчуває фізичний біль та знесилення. Проте матір постійно повинна бути поруч з дитиною, а також прати, прасувати, прибирати, готувати. У неї не вистачає часу і вона дуже втомлюється. До цього всього додається те, що нові обов’язки їй не до кінця вдаються. Здебільшого, народжуючи, молода матір переконана у тому, що в неї від природи закладений так званий «материнський інстинкт», і вона відразу вмітиме тримати, годувати, гратися із дитиною. Однак, коли жінці дають на руки немовля, вона розуміє, що з нею щось не так, адже вона постійно щось робить не так. Це перші приводи для того, щоб відчувати себе пригніченою та поганою мамою.
Батьки кажуть їй, що згодом стане легше і щоб вона терпіла – усі через це проходили, однак на даному етапі їй потрібно зовсім інше – турбота та підтримка родини. Потрібно допомогти їй звикнути до нової ролі й полегшити її. Психологи радять чоловікам у цей період взяти на себе частину хатніх обов’язків і всіляко підтримувати, а батькам – не корити жінку за те, що у неї щось не виходить, а потроху вчити. Однак важливо при цьому не нав’язувати молодій матері свій досвід як єдино правильний.
Є декілька важливих речей, зробивши які, можна значно полегшити емоційний стан матері у післяпологовий період. Перше – дати жінці хоча б одну-дві години на день, у які вона могла б побути на самоті, зайнятися собою або зустрітися із подругами. А друге – дати їй поспати, скажімо, вдень, коли спить дитина. Психологи стверджують, що лише ці два фактори зменшать ризик виникнення післяпологової депресії до 30 %.

Фото: FainaIdea.com

Брак уваги

Ще одним фактором для депресії стає те, що після пологів раптово припиняється увага до жінки. Коли вона ходила вагітна, про неї дбали, їй потурали, вона була в центрі уваги всі дев’ять місяців. Але як тільки народжується дитина, вся увага негайно переключається на неї. Якщо жінка народила вдруге чи втретє, вона також концентрується на дитині. А якщо це дівчина, у якої вирувало життя, вона гуляла, працювала, подорожувала, а тут вона залишилася за бортом життя, і для неї це величезний стрес.
– Гості приходять і ніхто не питає, як вона почувається – усі відразу кидаються до малюка. Раніше усі з роботи поспішали додому, а зараз ніхто не поспішає, адже дитина вже є, а щось трапиться – то жінка зателефонує. Однак їй самотньо, вона починає відчувати, що нікому не потрібна, – ось це чи не найважливіший фактор виникнення депресії, – розповідає Ольга Андрусик.
До речі, через те, що жінка зі свого боку не може стільки приділяти уваги чоловікові, як раніше, у чоловіків також можуть розвинутися схожі симптоми. Вони почуваються непотрібними, адже зв’язок дитини сильніший з тим, хто більше доглядає за немовлям.
У цьому разі важливо подружжю говорити одне з одним та озвучувати свої переживання й відчуття.

Причини ППД
Юний вік матері
Фізичний біль та знесилення після пологів
Відсутність часу на відновлення та відпочинок
Нові обов’язки, яким треба вчитися
Відсутність допомоги від родини
Самотність і відсутність уваги до жінки
Незадоволеність власним тілом, страх набрати вагу
Незвичне та недостатнє харчування

Симптоми ППД
Дратівливість і занепокоєння
Раптова зміна настрою
Порушення сну, можливо безсоння
Втрата апетиту, або навпаки надмірний апетит
Забудькуватість, проблеми з концентрацією уваги
Головні болі і болі в грудях
Втрата інтересу до немовляти
Постійна тривога за себе і дитину
Знижений або відсутній статевий потяг
Почуття смутку і туги

Аліна Курлович, Тетяна Матвієнко, кореспонденти