Збагатимо городи новими рослинами

Східні родичі редьки

З давніх-давен у всіх країнах — від Китаю до Єгипту — широко обробляли редьку, знаючи її цілющу силу. Це овочева рослина мала антибактерицидні властивості, і це допомагало людині протистояти багатьом небезпечним хворобам. Вважають, що прабатьківщина редьки — територія сучасного Ірану та Іраку. Саме звідси вона почала поширюватися в трьох напрямках: на захід (Близький Схід, Єгипет, Європа), південь (Індія) і схід (Китай, Японія). У Європі відомі три сортотипи — редис, редька літня та редька зимова. Китай теж не відстав від європейців і дав світові редис китайський сяо-лобо, редьку китайську лобо та редьку олійну. Пізніше за інші народи на редьку «підсіли» японці, які з південно-китайської білої редьки створили дайкон. Індійські кулінари використовують м’ясисті солодкі коренеплоди дайкона, які можуть досягати 1 м в довжину, як «редькові ласощі». А в Середній Азії без лобо традиційний плов перетворюється на звичайну кашу. Саме з Японії до нас і потрапили ці культури, от тільки дайкон має за одну з назв «японська редька», а лобо чомусь визначають як «китайську редьку». Хоча в Україні, на жаль, лобо та дайкон не набули значного поширення, а дарма.

Фото: россельхоз.рф

Коренеплоди дайкона — дієтичний низькокалорійний продукт (100 г — 21 ккал). Ця редька містить вітаміни групи В, багато вітаміну С і бета-каротину, фітонциди, мінеральні речовини (залізо, фосфор, кальцій, магній, селен, натрій, калій), білок і його сполуки (лізоцим), антиоксиданти та інші речовини. Також у дайконі є ферменти, які сприяють переробці крохмалистих речовин, що є вирішальним фактором для зниження ваги.
Як і будь-яка редька, дайкон успішно виконує антисептичні функції, ефективно бореться з інфекційними захворюваннями, лікує атеросклероз і ревматизм. Регулярне вживання плодів дайкона сприяє виведенню з організму надлишків рідини, очищенню печінки й нирок і навіть розчиненню каменів у жовчному міхурі. Згідно з останніми дослідженнями, у свіжому вигляді дайкон нейтралізує наслідки радіоактивного опромінення.

Фото: profermu.com

У коренеплодах редьки лобо міститься багато вітамінів: С, РР, вітаміни групи В. Багата редька й на каротин, мікро- та макроелементи, ферменти й антибіотики, вуглеводи, білок. Основну поживну цінність редьки складають мінеральні солі. У лобо містяться: натрій, калій, магній, кальцій, залізо, фосфор, йод.

Завдяки високому вмісту біологічно активних речовин, мікро- і макроелементів редька лобо має цілий спектр лікувально-профілактичних властивостей. При зниженій секреції шлункового соку, радикуліті, простудних захворюваннях горла та легенів, нирок, печінки й сечового міхура, ревматизмі вживають 25–30 %-й розчин соку редьки лобо по 110–150 мл в день. Свіжовичавлений сік (по 2–3 ст. л. в  день) сприяє виведенню каменів із сечового й жовчного міхура.

Велика кількість рослинної клітковини та пектину, які є в лобо, не тільки підсилюють вироблення травного соку, а й діють як адсорбент, вбираючи різні шкідливі речовини, у тому числі й надлишок холестерину, знижуючи його вміст у крові. Корисна китайська редька, вжита з олією, майонезом, сметаною, при атонічних запорах: завдяки клітковині сприяє доброму спорожненню кишечнику.
Для профілактики атеросклерозу п’ють сік лобо по 0,5 склянки в день протягом місяця (1–2 курси на рік). На відміну від своїх європейських родичів, китайська редька не збуджує нервової системи.

Буряк і хрін, але інші

Мангольд, або листовий буряк, — популярний у країнах Середземномор’я вид листового салату. Ця культура має багату історію, приміром на Сицилії є рецепти з мангольдом, яким понад декількох сотень років, тобто, він був відомим задовго до того як вчені навчилися виводити різні види. А в Україні ця невибаглива городня культура стає дедалі популярнішою не тільки завдяки тому, що її легко вирощувати, а й завдяки своїм лікувальним властивостям.
Цей листовий салат часто порівнюють зі шпинатом, оскільки він містить багато корисних речовин, вітамінів і мінералів, при цьому залишаючись вкрай низькокалорійним і смачним продуктом.

Фото: profermu.com

Мангольд багатий на вітаміни: А, К, С, вітаміни групи В. Крім того, він містить тіамін, рибофлавін, ніацин, фолієву кислоту, каротин, цукри, білки й мінеральні солі. З мінералів у мангольді присутні магній, залізо, кальцій, марганець, фосфор, натрій, цинк, калій, мідь, селен.
Щодо корисності, то вживання мангольда сприяє очищенню крові і забезпечує її нормальне згортання, допомагає зміцненню зубів і кісток. Цей продукт забезпечить профілактику анемії. Мангольд нормалізує рівень цукру у крові, тому показаний діабетикам, а унікальні протиракові властивості є наслідком підвищеного рівня антиоксидантів. Крім того, листя мангольда підсилюють мозкову діяльність, ефективні для нормалізації зору, корисні для серця та судин.
Катран — рослина морських узбереж Атлантики, Балтійського і Чорного морів, може зустрічатися на Кавказі. Його близький родич, хрін, звична культура на наших городах.

Сама назва роду в перекладі з тюркського означає «смолистий факел», це пов’язано з тим, що катран добре горить. Така властивість, так само як гострий смак і запах, обумовлена значним вмістом у ньому ефірних масел.

У катрана, як і у хрону, в їжу використовуються коріння — вони досягають 3–7 см у діаметрі. Катран і за смаком дуже нагадує хрін, але, на відміну від свого широко відомого двійника, багатший за хімічним складом і містить значний набір вітамінів: А, С, Р, вітаміни групи В. Крім них, катран багатий на білки, цукор, мінеральні речовини, зокрема калій і фосфор.

Фото: flower.onego.ru

Недостиглі плідники без шкірки й молоде листя катрана мають сильну протицингову властивість. Коренеплоди підвищують апетит, покращують травлення, допомагають при розладі шлунка, замінюють гірчичники. Катран виводить веснянки, як антибіотик загоює гнійні рани. Але він протипоказаний при захворюваннях печінки й нирок, виразці шлунка, гастритах і колітах.

Наведемо рецепт засобу для виведення з організму солей. Пропустити 1 кг катрана через м’ясорубку й залити 4 л холодної води. Кип’ятити 5 хвилин, процідити й додати 0,5 кг меду. Зберігати в холодильнику. Пити по склянці на день, поки препарат не закінчиться. Подібний курс лікування проводити двічі на рік — навесні та восени.

Читайте також: Страви з екзотичних рослин