На харківському вокзалі для біженців щодня використовують 100 літрів води та 500 глибоких тарілок

29.08.2014 14:06 Архів
фото Юлії Шматченко фото Юлії Шматченко

На вокзалі "Харків-Пасажирський" працюють волонтери. Небайдужі люди об'єдналися в організацію "Станція "Харків". Вони зустрічають біженців з Донбасу просто у залі вокзалу.

Підрахувати кількість тих, хто звернувся за допомогою, украй складно. У день на «Станції «Харків» витрачається близько 100 літрів води і використовується 500 глибоких тарілок. Волонтери годують переселенців тими продуктами, які приносять небайдужі харків’яни. Також запас їжі поповнюється закупівлями, які здійснюються на зібрані кошти.

– Щодня волонтери закуповують ящики з локшиною та супчиками швидкого приготування, консервами й іншими продуктами, які довго не псуються, – розповідає Юлія. – Та й городяни постійно приносять на вокзал хто що може. Нещодавно старенька бабуся приходила, принесла півбулки хліба, з десяток варених яєць і помідорів. Усе, що було вдома. А потім подивилася, скільки дітей на вокзалі, пішла й на останні гроші купила ще чотири батони. Ми їй кажемо: «Бабуся, як же ви тепер самі житимете?» А вона відповідає: «Мене сьогодні син забере, а тут стільки діток голодних, неправильно це». І таких людей дуже багато, які готові поділитися останнім.

– Через вашу душу проходять багато історій переселенців. Багато хто з них – у повному розпачі. Як ви знаходите потрібні слова?

– Кожна людина приходить до нас зі своєю особистою трагедією. Майже всі плачуть, у багатьох безвихідна ситуація, їм нікуди їхати. Як вирішуємо? Спочатку просимо людину просто присісти на стільчик, заспокоїтися. Відпаюємо її водичкою і кажемо, що харків’яни в біді не залишать, і скільки сила намагаємося якось допомогти.
– Є така історія, яка вам запам’яталася найбільше?

– Історій багато. Буквально вчора до нас приїхала з Луганська інтелігентна родина: тато – уролог, мама – психолог, їхня донечка-відмінниця зустрічала свій дев’ятий день народження на вокзалі, – розповідає Юля, перериваючись на телефонний дзвінок «по роботі». Таких дзвінків під час нашої бесіди було дуже багато.

– Ура! Вдалося вирішити питання однієї багатодітної сім’ї, в якій одна дитина хвора на ДЦП. Знайшовся меценат, – ділиться радісною новиною дівчина. – Слава Богу, світ не без добрих людей!

Знову лунає телефонний дзвінок, і знову добрі новини. Одна харківська сім’я відгукнулася на публікацію в Інтернеті й готова прихистити у своїй квартирі декількох переселенців.

А ще хепіендом завершилась історія «вокзального» дідуся. Почесний учитель Горлівки, володар літературних премій, 78-річний Анатолій Шевченко кілька днів «прожив» на вокзалі. Але після того, як його історію було розказано у ЗМІ, дідуся поклали до лікарні, а зараз він у санаторії в Бермінводах (Березовські мінеральні води під Харковом), перебування в якому оплатив харківський меценат Юрій Сапронов. До речі, ця ж людина готова допомагати оплачувати проживання переселенців у бюджетних готелях і хостелах.

Юлія Шматченко, матеріал з газети "Слобідський край" №100 від 21.08.2014

Джерело: SLK
Автор: Администратор сайта