Харківський бізнес віддає свої приміщення для переселенців з Донбасу

Переважно це вільні будинки у різних селах району. Зокрема, є вільні вчительські квартири в Олександрівці, Червоному Осколі тощо. Проте і цього може не вистачити, адже вже зараз на території району багато переселенців, які зупинилися у своїх родичів і знайомих. А дехто навіть самостійно приїхав і зняв будинок. Точна кількість таких людей поки що невідома. Але щоб їх усе ж таки поселити окремо, тут шукають додаткові місця. – Наприклад, є такі двори, де в літній кухні мешкає бабуся, а в самому будинку ніхто не живе, – розповідає Любов Шамрай. – Ми домовляємося із сільськими головами, що за квартиру люди не будуть платити, а лише за електроенергію, газ тощо.

Долучаються до доброї справи і небайдужі мешканці району. Самі проявляють ініціативу допомогти переселенцям. Зокрема, підприємець у селі Чистоводівка, яка відремонтувала приміщення старої школи для власного бізнесу, віддала його для тимчасового проживання переселенців. Cама вона родом з Донбасу, тому не змогла залишитися байдужою до земляків, які опинилися в такій небезпечній ситуації.
За словами Любові Шамрай, люди зможуть оселитися у переобладнаних класних кімнатах. У приміщенні є загальна кухня.

Загалом же, переселенці почали прибувати на Ізюмщину більше місяця тому.
До школи в селі Студенок, яке розташоване за кілька кілометрів від Слов’яногорська Донецької області, школярі Донбасу ходять ще з 1 квітня. Батьки перевезли їх до родичів, знайомих на час, доки ситуація в області не стабілізується.
А нещодавно одна жінка перевезла зі Слов’янська до своєї свекрухи в Бугаївку десятьох дітей.

– У цієї жінки одна дитина, решта – діти її співробітників. Будинок великий і там вони всі змогли розміститися, – розповіла Любов Шамрай. – Більшості дітей до дев’яти років.
Зовсім юних переселенців уже влаштували у літній пришкільний табір. А от дев’ятикласник складатиме на новому місці шкільні екзамени. Найстаршому хлопцю, який навчається на третьому курсі будівельного технікуму, навіть запропонували роботу на будівництві доїльного залу. І той з радістю погодився.
За словами Любові Шамрай, жінка з дітьми приїхала однією легковою машиною з подовженим багажником.

– Їхали як у рукавиці. Ті діти там лежали штабелями. Тому що винайняти машину, щоб сюди приїхати, дуже складно. Люди не хочуть цього робити, вони бояться, – розповіла голова райдержадміністрації.

Любов Шамрай переконує, що, попри обставини, діти в чудовому настрої – вони дуже раді, що ходитимуть до шкільного табору.

Приїхали донеччани й до інших районів. Як розповів перший заступник голови Близнюківської райдержадміністрації Сергій Лобановський, у декількох сільських радах уже зустріли переселенців з Краматорська та Слов’янська їхні родичі. Таких сімей у районі не менше п’яти.