У ритмі танцю - навколо світу

Головне - не здаватися

Зранку - заняття з хімії та вивчення аптечної технології ліків, а ввечері виснажливі тренування та вир вуличних танців. Такий ритм життя прийшовся до вподоби 23-річному хлопцеві Владиславу. Ще в юному віці хлопець почав реалізовувати мрію, яка раніше йому здавалася просто нереальною.

Народився юнак у невеличкому селі Уплатному Близнюківського району в сім’ї професійних провізорів. З 7 класу навчався в Близнюківській школі, а після 9-го пішов продовжувати батьківську справу і вступив до Харківського фармацевтичного коледжу.

Але разом із пізнаванням науки та опануванням складної фармгалузі, тоді у 16-річного юнака відбувся справжній переворот всього життя - він захопився  брейк-дансом. Такий стиль танцю він обирає теж недарма, адже брейк для нього - мрія дитинства.

- Оскільки я жив у невеличкому селищі, можливості навчити мене хоча б кільком рухам цього виду танцю не було кому, - розповів Владислав Трофімов. - А коли почав навчатися у Харкові і знайшов однодумців, вирішив спробувати та пішов займатися в гуртоку.

З тренером хлопець займався десь пів року, опанував базу, а потім почав танцювати самостійно. Точніше тоді вже сформувалося коло друзів, які теж захопилися брейком. Так з'явився гурт "ЕТМ", який назвали у честь одного із найбільших заводів Харкова "Електротяжмаш". Виникла така назва, бо саме у Домі культури цього заводу хлопці проводили свої напружені тренування.
І хоч Владислав прийшов у цей стиль танцю тільки у 16 років, але інтенсивні тренування та закоханість у цей вид мистецтва за кілька років зробили свою справу.

- Сьогодні діти починають займатися брейком у п'ять років. Але за міркам танцю почати ніколи не пізно, адже головне - бажання, - розповів юнак. - В Естонії я познайомився з корейцем, який почав танцювати в дев'ятнадцять, а сьогодні йому вже 29 і він успішно продовжує розвиватися у цьому напрямку.

Головне, за словами хлопця, не здаватися, адже спочатку майже нічого не виходить у будь-якій сфері. А щоб не завдати собі шкоди, потрібно знати техніку, для цього й існує база рухів.

Брейк по-харківському

Взагалі батьківщиною брейк-дансу вважають найбідніший район Нью-Йорка - Південний Бронкс, де на початку 70-х років цей стиль танцю став надзвичайно популярним серед молоді та вуличних угрупувань. Він став одним із підвалин хіп-хоп культури, бо є найстарішим і найбільш відомим із всіх стилів хіп-хопу.

Звичайно, танець тих часів значно відрізнявся від того, що розуміють під брейк-дансом сьогодні. Деякі рухи були простішими, а більше уваги приділялось футворку, що дослівно означає «робота ногами». Цей елемент виконується брейкером в присадженому положенні. Тобто він впирається обома руками, а частіше однією в підлогу та виконує різноманітні рухи ногами.

- У Харкові започаткували цей рух ентузіасти, які самостійно тренувалися, а вже потім почали виїжджати на різні фестивалі, - розповів Владислав. -  Наприклад, мій тренер, який мене колись навчав, сьогодні танцює разом зі мною у одній команді.

Сьогодні Владислав від найпростіших рухів дійшов до найскладнішої частини брейк-дансу, яка має назву пауермув. Цей різновид передбачає виконання обертальних та циклічних рухів, що вимагають надзвичайної координації, сили м'язів, гнучкості та відточеної техніки.

До речі, завмирання брейкдансера на декілька секунд в чудернацьких та надзвичайно складних положеннях називається "фрізи". Їх виконують на одній, або двох руках, на голові, на ліктях та інших частинах тіла. А раптові падіння на спину, живіт та навіть сідниці, у брейк-дансі називають не менш чудернацьким словом - "суїсайди".

Тож сьогодні разом із командою однодумців "X-Makers", хлопець  не пропускає можливості відвідувати різні фестивалі, демонструвати свої вміння та технічно відшліфований брейк. Хлопці виступають як на місцевих фестивалях, так і на заходах всеукраїнського та міжнародного масштабів. В Україні такі фести проходять майже кожних вихідних.

Наприклад, у Харкові є теж традиційний відомий фестиваль BREAKIDZ, який проходить у місті вже 16 років в рамках проекту Street Culture. Цей захід збирає кращих бі-боїв не тільки України, але і Європи. У 2016 році фестиваль став особливим, бо пройшло рівно 30 років з того моменту, коли в місті почав зароджуватися бібоінг. І до сьогодні Харків небезпідставно має звання української столиці брейкингу. Іншим масштабним щорічним фестивалем, присвяченим вуличному танцю, є Битва Харкова.

Додати родзинку

Захоплення брейком не завадило хлопцю старанно навчатися в галузі фармакології, тому сьогодні за його плечима - знання, здобуті у  Харківському фармацевтичному університеті, практична робота у Білорусі та вдома у Близнюках - у аптеці, де він допомагає батькам та працює провізором.Та попри основну роботу, участь у різних фестивалях, Владислав знайшов ще одну нішу - допомагати дітям, які тільки розпочинають свій шлях у такому непростому стилі танцю.

Так, кожного дня після роботи хлопець їздить до сусідньої Лозової, де навчає дітей брейк-дансу. Там уже у Владислава склалося звичне коло учнів, яким він передає свої знання та вміння. Але своє навчання хлопець не припиняє, адже впевнений, що цей стиль танцю - унікальний.

- У цьому стилі є своя родзинка, адже є основні рухи, з яких складається база брейку, та кожний танцівник може нарощувати свою базу й створювати унікальні рухи, - розповів танцюрист. - А займатися з дітьми я пішов, бо добре розумію, що у маленьких селищах та невеличких містах мало хто запропонує малечі цікаве дозвілля.

Своя атмосфера

Захоплення брейк-дансом також дало можливість хлопцю побувати у різних куточках світу. Деякі поїздки вдалося реалізовувати завдяки перемозі на фестивалях України. Так, вперше за кордон Владислав поїхав у 2013 році, вигравши відбір. Тоді талановиті рухи брейкдансера побачила Угорщина.

Потім були Словаччина, Чехія, Австрія, Франція, а після - країни Прибалтики.

- В основному на поїздки доводиться витрачати свої кошти, але це того варте, - розповів Владислав. 

І хоча, за словами танцюриста, формула фестивалю однакова - танцюристи різних команд зустрічаються у батлах та показують вправні рухи і складні конструкції, але у кожній країні є своя атмосфера. Дуже Владиславу запам'ятався масштабний фестиваль брейк-дансу у Франції.

- Кожного року тут облаштовують величезне шатро, будують сцену, де проходить феєричне шоу, - згадує брейкдансер. - Тут, аби подивитися на виступи танцюристів, які з'їхалися з усіх куточків світу, збираються близько п'ятнадцяти тисяч глядачів. Тому атмосферу та захват важко передати.

Є й інші масштабні фести, на які мріє потрапити юнак. Це фестиваль у бельгійському місті Антверпен та у місті Гарлем (Нідерланди). Сюди, за словами танцюриста, із усього світу з'їжджаються близько 25-30 тисяч танцюристів, аби продемонструвати свої вміння із хіп-хопу, брейк-дансу та інших запальних різновидів, які "увібрали" в себе вуличні танці.

Марина Проценко, спеціальний кореспондент