Молоко-2018: приймуть тільки найкраще

Молоко-2018: приймуть тільки найкраще

Колаж "СК"

Із 1 січня 2018 року набудуть чинності зміни до ДСТУ. Відповідно до них матимемо три сорти молока замість чинних сьогодні п’ятьох: екстра-клас, вищий і перший. "СК" шукав відповідді на запитання, чи означатиме це реальне підвищення якості молочних

продуктів для споживачів і слід очікувати виходу на нові ринки збуту чи скорочення худоби на селі.

Хід законом

Позиція Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо цього питання чітка. Кардинальні зміни в молочній галузі давно назріли, і без них не можна рухатися далі.

– Я скажу непопулярну річ, але в цілому виробництво молока в підсобних господарст­вах, іноді в кооперативах, які об’єднують бабусь по селах, не має майбутнього, – висловила свою думку заступник міністра з питань європейської інтеграції Ольга Трофімцева. – Я вважаю правильним рішення про скасування другого ґатунку молока, бо це потрібно було зробити давно.

Сьогодні, за словами представниці Уряду, в українських супермаркетах практично неможливо знайти, скажімо, твердого сиру чи високоякісних йогуртів нормальної якості. Ці продукти готуються з молока екстра ґатунку, якого в нашій країні виробляється дуже мало.

– Тож що має робити держава, яким чином впливати на цю ситуацію? На законодавчому рівні. Ніде у світі молочна галузь насправді не працює так, щоб приймати сировину від одноосібних господарств з одною коровою. І тут мова йде не тільки про стандарти Європейського Союзу. Такі глобальні правила гри. Якщо ми хочемо бути конкурентоспроможними, то в нас тільки один шлях – кооперація і розвиток переробки. Альтернативи нема й не буде. Я наголошую, йдеться не тільки про експорт, а й про внутрішній ринок. Ми з вами повинні мати право споживати якісні молочні продукти, а не щось там з додатками пальмової олії, – додала Ольга Трофімцева.

У профільному міністерстві розуміють, що за такої ситуації в майбутньому у країні імовірне скорочення поголів’я ВРХ, адже, просто кажучи, якщо стане невигідно, люди вирізатимуть свою худобу. Але там переконані, що Україна має прой­ти цей етап. Не виключено, що певний час держава буде навіть трошки нетто-імпортером. Заступник міністра переконана, що це навіть необхідно, бо такі ситуації завжди є поштовхом для розвитку внутрішнього виробництва.

– У того, хто утримається зараз, у майбутньому будуть пере­ваги. Розвиток цивілізованої торгівлі вимагає якісної сертифікованої продукції. Особисті господарства цього не зможуть забезпечити, – підсумувала представниця Мінагрополі­тики.

Мінус по головах,  плюс по молоку

У Харківській області сільськогосподарських підприємств, які займаються молочним скотарством, сьогодні трохи більше 120. Скільки тих людей, хто тримає корів і здає молоко переробникам, порахувати важко. Тим більше, що з 2016 року держава відмовилася від обліку такої молочної продукції в районах. Зараз облік здійснюється лише шляхом опитування інтерв’юерами в контрольних дворах.

За статистикою, станом на 1 липня поголів’я корів у всіх категоріях господарств, включаючи господарства населення, складає 91 000 голів. Із них 55 400 утримуються в особистих господарствах населення, а 35 600 – сільгосппідприємствами.

У Департаменті агропромислового розвитку Харківської обл­держадміністрації кажуть, що загальне слобожанське стадо корів – майже стабільне. Є скорочення порівняно з минулим роком, але не суттєве. Як розповів «СК» начальник відділу тваринництва та селекційно-племінної роботи управління виробництва сільськогосподарської продукції Департаменту агропромислового розвитку ХОДА Олександр Масюк, таке зменшення відбувається також за рахунок ліквідації галузі в дуже слабких технологічно та економічно підприємствах.

– Підприємцям без сучасних технологій займатися галуззю дуже важко і збитково. Потужніші підприємства, які закупили обладнання, використовують науковий підхід і впроваджують передовий досвід колег у веденні молочного господарства, ті навпаки – збільшують чисельність корів, – запевнив Олександр Масюк.

Але таких підприємств в області менше. Із тієї 120-ки мають сучасні доїльні зали 17 ферм.

Виходить парадокс: за роки поголів’я корів суттєво зменшилося, а обсяги молока зростають. Зробити це вдається, за словами фахівця, за рахунок впровадження тих же сучасних технологій.

– Наші підприємства суттєво збільшили продуктивність корів. Із 3000 л надою на рік ми вже сягнули 6500 л. Це дуже високий показник. Навіть цього року, попри складні погодні умови і проб­леми із заготівлею кормів, ми маємо плюс за обсягами виробництва молока, – говорить Олександр Масюк.

До слова, з початку року Харківщина виробила 260 700 тонн молока. І трохи більше половини – 139 200 тонн – надійшло від особистих господарств населення. Щоправда, це зовсім не означає, що все молоко пішло на переробку, а потім врешті-решт з’явилося на поличках магазинів, і ми його купували та вживали. Відсоток молока, що таки потрапляє від бабусиної корівки на заводи, дуже малий. Як вирахував Олександр Масюк, минулого року він склав 3,6 % від 292 000 тонн виробленого молока.

– На жаль, не ведеться останнім часом облік молока, що надійшло від підсобних господарств через посередників. У такий спосіб такого молока, звісно, більше. Може, навіть декілька десятків відсотків, але сумарно все одно не більше 50 %, – каже фахівець.

Суть ґатунків

Із усього того моря молока, яке виробляють наші корівки і яке йде на переробку, найбільше молока вищого ґатунку. Його приблизно 51–52 %. На другому місці перший ґатунок – 30 %, до 1 % маємо другого ґатунку (його на сільськогосподарських підприємствах майже не виробляють). А от екстра молока – того продукту, що вва­жається найякіснішим, – маємо 10–10,5 %.

– Ураховуючи, що декілька років тому його взагалі не було, то сьогодні з 260 000 тонн молока мати понад 26 000 тонн екстра – це непоганий показник. Тим більше, він зростає, – говорить Олександр Масюк і наводить динаміку: у 2015-му було 8,2 % екстра молока, минулого року – 10,5 %. Цього року також очікується зростання.

Вважається, що ідеальне молоко не має контактувати з повітрям. Тоді в ньому не розвиватимуться непрошені мікроорганізми. За словами фахівця, усі ґатунки молока можуть цього не робити, навіть молоко першого ґатунку. За його даними, менше ніж 30 % молока в області виробляється в доїльні відра. Решта достав­ляється або через молокопроводи, або взагалі ідеальним способом – через доїльні зали.

Основна відмінність між ґатунками молока – це кількість у ньому бактеріальних клітин. Для екстра це 100 тис. на см куб., для вищого ґатунку – 300 тис., і для першого – 500 тис.

А далі ще існують вимоги до температури, масової частки сухих речовин. Приміром, для екстра ґатунку вона має складати 12 % (це вища кількість білка, жиру), для вищого ґатунку – 11,8 %. Температура охолодження, скажімо, для екстра має складати +6 °C, для вищого ґатунку – +8 °C.

Тож різниця є з більшості показників. Крім того, є чимало інших нюансів у виробництві, що можуть вплинути на якість продукту. До прикладу, молоко може й не контактувати з повітрям, але недостатньо вимите обладнання зробить свою гидку справу, і до молока доведеться додавати інгібітори (Речовини, які сповільнюють перебіг хімічних реакцій окислення, а також біохімічних і фізіологічних процесів. – Ред.).

Як відзначають фахівці галузі, молоко другого ґатунку не придатне для виробництва молочних продуктів нормальної якості. Утім, його закуповують, воно йде в переробку, і ми потім його споживаємо у вигляді кінцевого продукту.

Загалом факт того, що пропозиції молочної продукції більше, аніж самого молока, наводить на думку: а з чого ж тоді її взагалі виробляють? Адже для пов­ного задоволення Харківської області в молоці власного виробництва потрібно приблизно 900 000 тонн молока. Тоді як ми виробляємо з господарствами населення, а це також і другий ґатунок, – 530 000 тонн. А якщо ще з нового року запрацюють нові стандарти, то молока стане ще менше за 530 000 тонн.

– Не думаю, що населення суттєво зменшить обсяги виробництва молока. Просто буде більше вживати його само по собі, торгувати між собою. Молоко не надходитиме лише на переробку, – заспокоює Олександр Масюк.

Очевидно, що молоко екст­ра-класу – найякісніше. Його хочеться вживати і самим, та й на міжнародних ринках купують саме цей сорт. У Європі, до прик­ладу, наш перший ґатунок  не котується. Навіть вищий  ґатунок є, як деякі фахівці з молочної справи називають його,  «терпимим».

Із екстра молока роблять будь-яку молочну продукцію: твердий сир, масло, йогурти... На жаль, в Україні немає такої кількості екстра молока, щоб продукцію виробляли пов­ністю з нього. І така ситуація склалася не тільки в області, а й у державі загалом. Недостатньо цього й для того, щоб виходити  на європейський і світовий ринок.

– Тому однозначно нам необхідне молоко екстра-класу. І в області є підприємства, які виробляють його. Вони отримують продуктивність корови на рівні країн Європи, тобто 9–10 тис. л молока на рік. Такі підприємства насправді мають рівень рентабельності, який абсолютно задовольняє наше сьогодення з усіма цими складними умовами, підвищеннями тарифів, вартості кормів. Вони все одно мають високий прибуток, – переконаний Олександр Масюк.

На думку експерта, молочна галузь – мабуть, єдина галузь у сільському господарстві, яка дає живі гроші щодня і більш-менш рівномірно протягом року.

Учасників – у жорсткі рамки

Як же буде на ділі, чи заборонять купувати переробникам молоко в населення, хто контро­люватиме це і чи буде покарання за недотримання правил – незрозуміло.

До того ж, недосконалість українського законодавства досі зберігається в молочній галузі.

Таку думку висловив Олександр Масюк:

– Потрібно, щоб наші переробні підприємства формували навколо себе свою сировинну зону. У нашому регіоні з цим є деякі проблеми. Когось не влаштовує якість, когось ціна. Ціно­утворення на сировину в області, знову ж таки, не таке, як хотілося б товаровиробнику. Враховуючи, що переробникам категорично не заборонено додавати різні домішки до продукції, звісно, що на коні є саме він. А має бути навпаки – виробник, від якого залежить узагалі, буде продукція чи ні, повинен грати першу скрипку. А для цього в жорсткі рамки потрібно поставити всіх учасників ланцюжка виробництва молока. У нас нібито є закон про молоко та молочні продукти, але де структури, які перевіряють кінцевий продукт? Хто контролює кінцеву якість продукції? Хто робить конт­рольні закупки в роздрібній торгівлі і перевіряє, з чого взагалі створено молочну продукцію? Не маємо суворого закону, який би категорично заборонив деякі складові в молочних продуктах і  який би давав змогу хоча б якомусь органу просто перевіряти те, що ми їмо.

Кого стосується

Оскільки, за очікуваннями, з нового року другий ґатунок відійде в небуття, і його, по суті, на наших підприємствах обмаль, то складається ситуація, що в принципі ці підприємства не підпадають під категорію тих, що можуть постраждати від змін державного стандарту.

Це підтверджують і молочні виробники Харківщини, з якими поспілкувався «СК».

Так, керівник ПСП «Виселок» Василь Акулов із села Токарівка, що у Дворічанському райо­ні, розповів, що господарство давно перейшло на виробництво молока тільки вищого сорту.

– І ті з моїх колег, хто займається тваринництвом, давно відійшли від других і перших ґатунків, – розповідає Василь Акулов. – Зараз усі в очікуванні, що буде далі. Бо компенсацій і дотацій від держави нема. А який вона зробить крок далі, невідомо.

Разом з тим, його під­приємство не прагне вийти на виробництво молока екстра-класу. Фермер каже, що для нього за ціною виходить майже однаково. Натомість ПСП «Виселок» намагається зберегти те, що має нині, як по тваринах, так і по кадрах.

Виробляють молоко тільки вищого ґатунку і на ПАОП «Промінь» з Кобзівки, що на Красноградщині. Щоправда, там планують збільшити стадо корів (зараз воно налічує 820 голів) і готові вкладатися, аби виробляти молоко й екстра-класу.

– У нас добре обладнання, маємо доїльний зал, контакту молока з повітрям немає. Молоко одразу трубами потрапляє до холодильника, звідти – у машину й на завод, – розповідає керівник ПАОП «Промінь» Сергій Луговий.

Натомість виходить, що від ліквідації несортового і другого ґатунків під удар підпа­дають виключно особисті господарства населення, адже майже 100 % молока звідти – саме таке.

Фахівці кажуть, що отримати молоко першого ґатунку в індивідуальних господарствах можна, але для цього потрібно створити необхідні умови. Якщо немає доїльного апарата й не забезпечено нормального санітарного стану приміщення, де утримується худоба, – цього досягти нереально. Іспит з групи чистоти і з бактеріального осіменіння таке молоко не складе.

Фахівці дивуються, чому досі підсобники не виробляють молоко першого ґатунку, адже за нього платять більше. Щоправда, досягти цього буде дуже важко.

– Умови вирощування корів і зберігання молока в підсобних господарствах потребують набагато кращого. Я скажу так: у селянина корова має бути не засобом виживання, а, скажімо так, хобі. Подобається йому, хай тримає, – висловив думку фермер Сергій Луговий.

Різати чи не різати?  Ось у чому питання

Одне з головних питань, яке виникає зі зміненням сортності молока, – чи не виріжуть тоді взагалі люди корів на селі? Такі побоювання є і в начальника управління агропромислового розвитку Нововодолазької район­ної державної адміністрації Анатолія Ляшенка.

Він розповів, що приблизно три роки тому існувала державна підтримка тих, хто тримав корів на селі.

– Тоді був ефект, і поголів’я ВРХ у нашому районі зросло на 30 %. А що буде із селом, якщо введуть нові ґатунки молока, страшно уявити, – говорить Анатолій Ляшенко.

І фахівці профільного міністерства, і експерти галузі одностайні в тому, що вирізати корів у підсобних господарствах через те, що їх молоко не прийматимуть, не варто. Хоча б через те, що потрібно харчуватися якось і самому.

– Звісно, це несправедливо, бо це важка праця на селі. Якщо людина надлишки своєї продукції реалізовує і отримує дохід – це добре, і це має бути. Нам просто необхідно ментально перебудовувати своє буття, – переконаний Олександр Масюк.

Він радить подивитися, як живуть люди в цивілізованих країнах. Там добре знають, що вживають. А для виробників діє жорсткий контроль продукції.

У нас же бувають навіть випадки, коли власники корів додають до молока соду, навіть і пральний порошок. Якщо певна кількість такого «молока» потрапляє в молоковоз – то весь його вміст псується.

У Європі ж такого поняття, як «господарства населення», узагалі немає. Там є фермер, навіть якщо має лише дві корови. У такому разі він зобов’язаний дотримуватися жорстких стандартів якості і звітувати в органи статистики.

У профільному міністерст­ві сьогодні бачать збереження корів у підсобному господарст­ві у формі ферми як мінімум з п’ятьма коровами і доїльним апаратом.

– Це, скажімо, може бути одна родина. Якщо об’єднаються декілька таких родин-виробників у селі чи з декількох сіл, а потім здаватимуть молоко разом якомусь переробному підприємству, яке робить якісну молочку, –  це також уже шлях, – розмірковує Ольга Трофімцева.

Ще один сценарій розвит­ку молочної галузі в Україні зі зміною ґатунків – пришвидшення створення товарних ферм на 1000–1200 голів.

Перспективним на рівні держави вважається й утворення кооперативів. Але, за оцінками фахівців, у нашій області з цим процесом справи ледве йдуть.

До прикладу, у сусідній  Дніпропетровській області організацією кооперативів по селах зайнялися великі молочні виробники. Як розповів Олександр Масюк, люди об’єдналися, бо вони знали: до них приїде машина і централізовано забере молоко. Крім того, було впоряджено саму інфраструктуру, забезпечено доступ до кредитів і племінної худоби. Для тварин організували централізоване ветеринарне обслуговування, забезпечення кормами, штучним заплідненням. Завдання людини в кооперативі – утримувати на своєму подвір’ї в певному ветеринарно-санітарному стані худобу, доглядати її і доїти. Для тих, у кого багато корів, на подвір’ї установили охолоджувач. Люди із сусідніх вулиць населеного пункту зносять туди молоко одразу після доїння. До речі, доять апаратами, молоко з вимені потрапляє в закрите відро. Необхідно тільки перелити продукт. Кажуть, під час цієї маніпуляції молоко не встигає «нахвататися» з повітря мікрофлори до такого ступеня, щоб змінити ґатунок. Тому в таких кооперативах вдається спокійно збирати молоко вищого ґатунку.

– У нас в області, на жаль, немає такого охочого великого переробника, який зміг би великі гроші вкладати в цю галузь, – розповідає Олександр Масюк.– Деякі переробники намагалися у минулих роках установити низку пунктів охолодження в деяких наших населених пунктах, але справа не пішла.

За словами експерта, на Харківщині існує ще одна проблема, через яку кооперативний рух непопулярний, – низька щільність поголів’я в господарствах населення на одиницю площі. Якщо було б село з великим стадом, можливо, це б і привабило переробника, а в основному маємо тут село з трьома коровами, там село з двома... Збирати це молоко по величезній території логістично й фінансово невигідно.

 Цікавий факт

Молоко декілька годин само себе захищає

Свіже здоєне молоко має бактерицидну фазу, під час дії якої в ньому не розвивається мікрофлора взагалі. І навіть якщо вона й потрапила в молоко, своїми ферментами воно вбиває її. Тільки-но здоєний продукт потрібно встигнути охолодити до певної температури, поки ця фаза триває. Тоді з такого молока вийде якісна і безпечна продукція.

Тетяна Василець