Право на землю: як отримати свої законні гектари

Право на землю: як отримати свої законні гектари

фото із соцмереж

Багато хто не знає, що згідно із законом кожний громадянин України має право на свій шматочок безкоштовної земельної ділянки. І хоч процедура її отримання непроста, але досить реальна.

Тому «СК» дізнався покрокову схему та перепони, які можуть стати між людиною та її законним клаптиком «родючої».

Визначити ціль

Отримання своєї «порції» земельного наділу передбачено двома законодавчими документами – Конституцією України та Земельним кодексом. Так, згідно зі ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безкоштовну передачу їм земельних ділянок з фондів державної та комунальної власності. Але спочатку людині слід визначитися з цільовим призначенням землі, на яку вона претендує, адже від цього залежать розміри земельних ділянок.

Для ведення власного сільського господарства за законом надається до 2 га землі. А от для заняття садівництвом – усього 0,12 га. Але якщо ви мрієте отримати землю для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, залежно від місця проживання наділи теж відрізнятимуться. У селах така законна ділянка буде сягати до 0,25 га землі, у селищах – до 0,15 га землі, а в містах ще менше – до 0,10 га землі.

Згідно із законом, для індивідуального дачного будівництва кожному громадянину надається до 0,10 га землі, для будівництва гаража – до 0,01 га землі.
Також реально отримати і землю для фермерського господарства, розмір земельної частки (паю) якого визначають індивідуально для членів сільгосппідприємств, розташованих на території певної сільської, селищної, міської ради.

При цьому ст. 116 ЗК України уточнює, що передача земельних ділянок безкоштовно у власність громадян здійснюється один раз за кожним видом використання. Це означає, що кожна людина має право зовсім безкоштовно отримати у свою приватну власність (приватизувати) шість земельних ділянок різного цільового призначення. Це можуть бути землі як у містах, селищах, інших населених пунктах, так і за їх межами (залежно від цільового призначення).

Куди звертатися спочатку?

Для початку охочим безоплатно отримати земельну ділянку потрібно зв’язатися з органом, що уповноважений здійснювати розпорядження земельними ділянками. Так, якщо питання стосується земель комунальної власності, які розташовані в населених пунктах, людині слід звернутися до місцевої ради. А от якщо питання стосується земель державної власності поза межами населених пунктів, за інформацією слід податися до районної державної адміністрації.

До Головного управління Держгеокадастру в області підуть зацікавлені отримати землю для ведення особистого селянського господарства або садівництва державної власності поза межами населених пунктів.

Кроки назустріч

Якщо ви бажаєте отримати земельну ділянку для ведення особистого господарства, будьте готові до досить затяжної нудної процедури та великої кількості документів, які необхідно буде зібрати. Проте, за словами спеціалістів, право на землю реально отримати за три місяці.

Згідно з чинним земельним законодавством, на сьогодні землями державної власності, які не передані в користування або оренду та знаходяться поза межами населених пунктів, розпоряджаються територіальні органи Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Так, для початку людина має подати заяву до територіального управління Держгеокадастру. До заяви потрібно додати такі документи: копію паспорта, ідентифікаційного кода, а також обов’язково графічні матеріали місця розташування земельної ділянки.

– Досить часто в людей виникають запитання, де взяти відповідні графічні матеріали, адже в законі написано, що підходить будь-яка карта, – розповів начальник управління землеустрою та охорони земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Юрій Перекупський. – Проте, практика показує, що будь-які можуть не підійти, інколи через масштаб, або ж обрана земельна ділянка може виявитися вже зайнятою.

Тому, за словами фахівця, аби не наражати себе на незручності, такий матеріал можна взяти в територіальному органі Держгеокадастру, працівники якого перевірять, чи не є ця ділянка вже в чиємусь розпорядженні та чи точно земля входить до державної власності, а не комунальної або колективної.

На основі цих документів Головне управління розглядає заяву і видає наказ, який погоджує розробити проект землеустрою з відведення земельної ділянки. Після цього громадянин обирає одну з фірм, яка має право на проведення землеустрою.
Щоб знайти таку організацію, можна звернутися до сусідів чи знайомих, які вже оформили документи на землю, і запитати їх. Відповідь можуть також дати в місцевій раді. Як правило, на території сільської чи міської ради працюють кілька землевпорядних організацій.

Також можна звернутися до територіального відділу Держгеокадастру та дізнатися, які організації працюють на території району або населеного пункту.

Не попастися на гачок

Здійснити пошук фірм-розробників можна і в мережі Інтернет. Але тут слід бути дуже уважними та обережними, аби не потрапити в шахрайські тенета.
Виконавцем робіт у вибраній землевпорядній організації може бути тільки особа, яка має сертифікат інженера-землевпорядника. Перелік таких осіб розміщено на офіційному сайті Держгеокадастру (http://land.gov.ua/). Без наявності такого сертифіката у виконавця робіт проект землеустрою буде вважатися недійсним.

Також з початку 2013 року кожний користувач землі може перевірити право власності на земельні ділянки в Україні. Відкритий доступ до публічної кадастрової карти дозволив підвищити прозорість даних про характеристики земельних ділянок.
Так, маючи доступ до мережі Інтернет, незважаючи на своє місце знаходження, будь-хто можете дізнатися, чи відповідають дійсності відомості про місце розташування, площу, кадастровий номер, цільове призначення, конфігурацію земельних ділянок.

Не зовсім безкоштовна

Обрана фірма укладає з майбутнім землевласником договір і виконує роботу. Термін виготовлення регулюється договором (з урахуванням встановленого ст. 28 ЗУ «Про землеустрій» граничного 6-місячного строку складання документації із землеустрою). У договорі визначають і вартість, тому за виготовлення державних актів на право власності доведеться заплатити.

– Після закінчення роботи з кінця жовтня минулого року ввели новий порядок – висновок на документацію про те, що вона відповідає вимогам земельного законодавства, – розповів начальник управління землеустрою та охорони земель. – Раніше ці висновки видавали територіальні органи Геокадастру, а зараз ввели практику екстериторіальності.

Тобто фірма-розробниця здає документи в районний відділ за місцем розташування ділянки, а він в електронному вигляді передає їх на центральний сервер у Київ. Там спеціальна програма розподіляє, кому з експертів і на територію якої області України ця документація потрапить.
Виходить, що папери жителя Харківщини можуть розглядати спеціалісти, наприклад, з Одеської або ж Запорізької області.

Таку практику ввели, аби працівники служби могли більш об’єктивно оцінити проектну документацію.
А після позитивного висновку вже завірений документ передається до територіального відділу Держгеокадастру, де його реєструють. Таким чином формується витяг, і земля переходить у власність.

Але на цьому процедура паперової тяганини не завершується.
– Раніше після отримання наказу, витягу і документації органи землеутрою видавали відповідні документи – держакти, які підтверджували право власності, – розповів Юрій Перекупський. – Але сьогодні цю функцію розділили, і відтепер право власності або користування землею реєструється в органах реєстрації.

Тож новий обов’язок спрямовує людину в територіальний відділ Державної реєстраційної служби, де вона здає папери та отримує документ, який підтверджує право на землю.

«Гумові» терміни

Та терміни затяжної процедури отримання земельної ділянки порахувати все ж таки реально. Так, наприклад, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відповідним органом влади має бути прийнято в місячний термін.
– Це пов’язано з тим, що в цей час Геокадастр відсилає запит до територіального органу, де йому надають повну інформацію, що ця земля дійсно вільна, та інші нюанси, – розповів начальник управління землеустрою та охорони земель.

Далі служба займається розсиланням погоджувальних і попереджувальних листів до місцевих органів самоврядування, аби вони виказали свою думку щодо відведення тієї чи іншої ділянки.

Щодо формування договору, то, за словами спеціаліста, все залежатиме від самого користувача та фірми, яка візьметься за оформлення документації.
Також він зазначив, що на формування висновку дається п’ять днів, на внесення даних у Держгеокадастр – дев’ятнадцять, а після приходу повного комплекту документів на другий наказ за законом відвели десять робочих днів.

Тож у середньому, не враховуючи документації, яка розробляється самостійно людиною, та інших складнощів, отримання права на землю займе десь два з половиною – три місяці.

Підводні камені

У змінах до Земельного кодексу, прийняття яких очікується на одному з найближчих засідань сесії Верховної Ради України, передбачено багато новацій, спрямованих на децентралізацію або передачу повноважень на місця.

– Так, наприклад, до повноважень органів місцевого самоврядування мають віднести розпорядження землями сільгосппризначення, що знаходяться за межами населених пунктів, – розповів Юрій Перекупський. – Зараз цей законопроект у Раді на другому читанні, і поки що невідомо, чи відбудуться такі зміни.

На думку Наталинського сільського голови з Красноградського району Віолети Боровської, передати повноваження на місця – це правильне рішення.

– Землею мають розпоряджатися ті люди, які живуть на ній, адже розвиток села та його фінансування можливе за умови сплати податків, – зазначила самоврядовець.
За її словами, погоджувальних листів сільрада не отримувала, відповідно, хто став власником ділянок із зони резерву, не знають.

– Колись, ще роки два тому, ми отримали погоджувальний лист, у якому відповіли, що земля, яку планували виділити під ОСГ, спірна. Річ у тому, що в землевласників збіглися паї, і в суді вирішувалося питання щодо перевиділення земельної ділянки, – розповіла голова сільради. – Тому ми написали відповідь Держгеокадастру, що ці землі державного запасу нам потрібні, але служба все одно передала їх у власність.

Та, за словами начальника, погоджувальні листи з березня 2016 року скасовували, проте з цього року цю норму знову відновили, тому сьогодні територіальні органи Держгеокадастру мають відсилати попередження до місцевих рад.

Також Юрій Перекупський розповів, що ділянку людина може не отримати в разі мотивованої відмови.
– Наприклад, якщо ці землі не відносять до земель сільськогосподарського призначення державної власності, або коли є документи, які підтверджують, що хтось їх уже оформив, – зазначив фахівець.

Ще одним «підводним каменем» у земельному питанні є доведення самого факту, чи скористалася людина своїм безкоштовним правом на ділянку. Досить часто від громадян, що звертаються із заявою (клопотанням) про приватизацію земельної ділянки, вимагають довідку про те, що земельної ділянки за даним видом цільового використання він ще не приватизував.

Слід зазначити, що закон подачі такої довідки не вимагає, і довести «факт наявності або відсутності» приватизованої ділянки проблематично – це технічно можливо лише за певний період і в певному регіоні.

– Бувають такі випадки, коли документи на землю зберігаються в архівах 90-х років. Їх, на жаль, не переведено в електронний вигляд, і не завжди в архіві спеціалісти можуть їх знайти, – зазначив Юрій Перекупський.

Є в Земельному кодексі ще одна цікава норма. У жодному законодавчому документі не записано, що земля має виділятися за місцем проживання.
Тобто якщо людина проживає в Барвінківському районі й хоче отримати ділянку для ОСГ, не слід виключати й той факт, що отримати землю вона може в іншому районі або навіть області. За словами начальника управління землеустрою та охорони земель, у цьому разі єдиним виходом для власника ділянки є здача землі в оренду, за яку він отримуватиме плату.

– У законодавстві внесли відповідні зміни, за якими людина отримує ділянку під ведення ОФГ, але має право передавати їх в оренду, – розповів спеціаліст.

Марічка Зорянська, кореспондент

За матеріалами:СЛОБIДСЬКИЙ КРАЙ