Деякі українські журналісти не знають закони, не вміють рахувати та прагнуть дешевих сенсацій

Деякі українські журналісти не знають закони, не вміють рахувати та прагнуть дешевих сенсацій

nouname.ru

Нещодавно Український освітній центр реформ провів так званий моніторинг регіональних ЗМІ, результати якого дивують...

На одному з українських інтернет-ресурсів з'явилася так звана “репліка” Світлани Єременко під назвою “Куди крокуєм, таваріщі?” та красномовним додатковим заголовком “Харківська комунальна газета присвятила 14 сторінок із 16 звіту Михайла Добкіна…“

“Репліка” ґрунтується на результатах того самого моніторингу того самого Українського освітнього центру реформ і присвячена, крім іншого, публикації в газеті “Слобідський край” від 12 березня цього року матеріалів ХХ сесії VI скликання Харківської обласної ради (які у “реплиці” чомусь названо звітом губернатора).

Наші читачі знають, що для комунальної газети, яка є офіційним виданням Харківської обласної ради та Харківської обласної державної адміністрації, практика публікування матеріалів сесії є звичайною і навіть обов'язковою. Бо, як прописано у нашому Статуті, “основна мета діяльності Підприємства - всебічне висвітлення в газеті “Слобідській край” діяльності органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади... Основні завдання Підприємства - інформування читачів про діяльність Харківської обласної державної адміністрації, Харківської обласної ради.” І головне - звернемося до Закону “Про доступ до публічної інформації”, зокрема до ст.13.1, ст.14.1, ст. 15.1, 15.2 (це для тих, хто не знає, чи забув, чи не хоче знати), де повністю визначено — чому “Слобідський край” зобов'язаний публікувати такі матеріали.

Ось я і міркую: чи то пані авторка разом з “моніторниками” просто не звернули увагу на всі ці “дрібниці”, чи то навмисно не врахували — тому що (припустимо) працювали “джинсовим” методом...

До речі, про рахунок. Аріфметикою всі ми займалися ще в начальній школі. Але пані авторка зі “спеціалистами” з Українського освітнього центру реформ, мабуть, на уроках математики були відсутні, бо не можуть правильно порахувати до чотирнадцяти.

Тому що мені, як і всьому колективу редакції “Слобідського краю”, незрозуміло, як досвідчений (я вважаю) журналіст може написати, що “14(!) сторінок (з шістнадцяти) харківської комунальної газети “Слобідський край” (за 12 березня 2013) заповнено звітом голови Харківської облдержадміністрації Михайла Добкіна”, коли насправді в рамках опублікування сесійних матеріалів із чотирнадцяти сторінок десять було відведено під опублікування рішень сесії Харківської обласної ради, а звіт голови ХОДА було розміщено на чотирьох шпальтах.

Складається враження, що ніхто з тих, хто намагається жбурнути грязюкою в найстарішу на Харківщині газету, навіть не тримав у руках той номер, про який йдеться. Як і журналісти тих інтернет-ресурсів (переважно харківських і виключно опозиційних щодо діючої влади), які не спромоглися перевірити, чи відповідає інформація, яку використовує в матеріалі пані Єременко, дійсності, але з почуттям глибокого задоволення продублювали новину у своїх виданнях.

Тож, кажучи про “джинсу” у ЗМІ, чи не себе та деяких колег, що намагаються змішати з гряззю комунальну газету, має на увазі пані авторка?

...А “Слобідский край”, крім різноманітних матеріалів, присвячених гідним мешканцям області та найзначнішим подіям, що відбуваються на Харківщині, і надалі друкуватиме на своїх шпальтах і рішення обласних сесій, і звіти голів обласної ради та обласної адміністрації, і розпорядження органів державної влади та місцевого самоврядування — як те передбачено Законом. Як би деяким нашим колегам не кортіло зробити із цього привід для сумнівної сенсації. Тому я теж ставлю запитання: куди крокуєте, товарищі колеги?

Лариса Гнатченко, головний редактор газети "Слобідський край"

За матеріалами:СЛОБIДСЬКИЙ КРАЙ