Історія харківської володарки Оскара

Історія харківської володарки Оскара

Фото: youtube.com

3 жовтня виповнилося 130 років від дня народження Варвари Каринської – володарки «Оскара», художника по костюмах і знаменитого американського модельєра.

Варвара народилася в Харкові, в родині багатого купця-мільйонера і благодійника Андрія Жмудського. Сім’я була велика – десять душ дітей – і дружна. Третя дочка Варенька в будь-яку вільну хвилину хапала голку: шила, вишивала і... фантазувала, а одночасно вчилася в гімназії та навіть вступила на юридичний факультет Харківського університету.

Смутні часи революції та громадянської війни Варя Жмудська зустріла, будучи замужем за юристом, відомим адвокатом Миколою Каринським. Це був її другий шлюб. Перший чоловік – солідний підприємець Олександр Моїсеєнко помер, залишивши Варвару молодою, красивою і заможною вдовою з донькою Іриною. У 1915 році Варвара разом з чоловіком Миколою Каринським переїхала в Москву, де майбутня художниця змогла повністю присвятити себе мистецтву. Саме тоді Каринська почала захоплюватися балетом. Після Лютневої революції Варвара опинилася із сім’єю в Петрограді – за місцем призначення чоловіка. Але почалася громадянська війна, яка розлучила подружжя назавжди: він втік за кордон, а вона залишилася. Незабаром поштовою листівкою Варвара сповістила його про розлучення і вийшла заміж за Володимира Мамонтова, представника відомої купецької родини.

А в 1921 році переїхала в Москву і оселилася на Тверському бульварі в будинку, що раніше належав її родині. Там вона відкрила в двох кімнатах, що залишилися після націоналізації, школу художньої вишивки, а також ательє з пошиття дорогого одягу і чайний салон, де збиралися художники, літератори і представники партійно-державної еліти.

Але курс на неп незабаром було скасовано; обстановка настільки загострилася, що вихід був тільки один – тікати з країни.

Які аргументи Варвара Каринська наводила Луначарському на користь проведення виставки радянської вишивки в Західній Європі – сьогодні можна тільки здогадуватися. Але, як би там не було, у вагон вантажили твори образотворчого мистецтва, а в рамах вишивок було заховано фамільні цінності сім’ї Жмудських. У Бельгії Варвара відшукала батька, а згодом перебралася в Париж. Незабаром вона співпрацювала із Сальвадором Далі, Анрі Матіссом, Марком Шагалом, а для російських балетних труп робила костюми. У 1932 році Варвара Каринська знайомиться з відомим хореографом Джорджем Баланчиним, і ця зустріч визначила всю її подальшу творчу біографію.


У 1940 році, коли в Європі йшла війна, Варвара Каринська перебралася в Нью-Йорк і стала Барбарою Каринськи. Їй було вже 55 років, але сил, енергії, творчої кмітливості було доволі. Всі костюми аж до 70-х років для постановок Джорджа Баланчина робить саме вона, спочатку – за ескізами художників, пізніше – самостійно. І всі вони, крім надзвичайної ефектності, надавали максимальної свободи рухам танцівників і допомагали створити необхідний настрій вистави. Водночас Варвара Каринська працює в Голлівуді, одягаючи Марлен Дітріх і Інгрід Бергман. Це принесло їй успіх і зробило знаменитою на весь світ: у 1949 році за кращі костюми до фільму «Жанна д’Арк» з Інгрід Бергман у головній ролі вона отримала «Оскар». Через чотири роки Каринська номінується ще на один «Оскар» – за стрічку «Ханс Кристіан Андерсен».



Варвара Каринська померла, не доживши трьох років до свого 100-річчя. Про нашу знамениту землячку та її долю харків’яни дізналися всього 15 років тому.

Читайте також: РЕТРОСПЕКТИВА НАЙЦІКАВІШИХ ПОДІЙ СЕРПНЯ. ХРОНОГРАФ, 1946 РІК (ФОТО)

ВІДНОВЛЕННЯ ХАРКІВСЬКОГО ТЕАТРУ. ХРОНОГРАФ, 1946 РІК (ФОТО)

АЛИНА ЛЕБІДЬ ВЕДЕ КОМБАЙН. ХРОНОГРАФ, 1961 РІК


Інна Можейко

За матеріалами: SK