До університету – за кордон: європейські можливості для студентів і науковців

До університету – за кордон: європейські можливості для студентів і науковців

Фото з соцмереж

Існує стереотип, що навчатися за кордоном – це дорого та непосильно для звичайного жителя Харківщини. Але здобути міжнародний диплом та навчатися у закордонному престижному виші можна навіть безкоштовно.

Навчатися ніколи не пізно

Сьогодні, аби здобути освіту за кордоном, не потрібно мати великих статків та впливових родичів. Європейські навчальні заклади відкривають свої двері для українців за допомогою університетських програм і періодичних грантів. Найбільше стипендійних програм сьогодні розраховано саме на студентів, аспірантів (докторантів) та викладачів, які проводять дослідження.

– Проте слід зауважити, що часто немає вікових обмежень для студентів і викладачів, – розповіла експертка з міжнародної стипендійної освіти, кандидатка соціологічних наук, викладачка кафедри соціології НаУКМА Тамара Марценюк. – Приміром, на магістерську програму ви можете вступати у будь-якому віці. Лише в певних програмах встановлено мінімальну і максимальну вікові межі – наприклад, 25–35 років. Але їх небагато.

Тож, обираючи ту чи іншу навчальну програму, слід визначитися з її рівнем та умовами навчання, які вона передбачає. Це може бути програма бакалаврського рівня (undergraduate level), магістерського рівня (graduate level), аспірантського (post-graduate level чи PhD) або ж для дослідників чи викладачів  зі ступенем (post-doctorate level post-doc).
– Варто також взяти до уваги, що магістерські ступені поділяються на M. A. (Master of Art) i M. Sc. (Master of Science), –  додала експертка. – Відмінність полягає у типі освіти. Тобто якщо це гуманітарні та суспільні науки, які не передбачають обрахунків, використання точних методів тощо, то ви отримаєте M. A. А здобуваючи знання у природничій та технічній  сферах, матимете ступінь M. Sc.

Знання мови –  тільки в плюс

За тривалістю міжнародні програми можуть бути довготривалими, середньотривалими і короткотривалими. Але більшість програм є англомовними. Це і північноамериканські програми (США, Канада), і європейські.

– Якщо ви добре знаєте англійську мову, то можете навчатися фактично будь-де в Європі. Лише у великих європейських країнах, таких як Франція, Німеччина, Італія, Іспанія, викладачі схильні заохочувати студентів до навчання мовою своєї країни, – розповіла вона. – Хоча й такі міжнародні освітні програми поступово стають англомовними. Приміром, Скандинавія повністю англомовна країна, і в цьому регіоні ви спокійно можете прожити без знання місцевої мови.

Проте в сучасному світі, зазначає викладачка, однієї лише англійської вже замало. Тому певна група стипендійних  програм передбачає знання однієї чи кількох романо-германських мов. Приміром, німецької, французької, італійської, іспанської або польської. До речі, сусідня Польща має чимало пропозицій для українців.
– І, звісно, якщо ви знаєте порівняно маловживану мову, як-от: чеську, японську, арабську тощо, то це лише плюс на шляху до навчання чи стажування, – додала Тамара  Марценюк.

Закордонний студент

Велику грантову підтримку, відкриваючи свою освіту для українців, надають Сполучені Штати Америки і Канада, а також країни Європейського Союзу. Це можуть бути програми як урядів тих чи інших країн, так і окремих міжнародних фондів. Прикладом останньої є програма Джорджа Сороса. Окрім того, грантові програми надають  країни Центрально-Східної Європи – Чехія, Словаччина, Угорщина, і колишнього СРСР, наприклад, Естонія.

– На міжнародний освітній ринок досить активно виходять східні країни – Туреччина, Японія, Китай, Єгипет та інші, – розповіла експертка.
Серед програм, які пропонують різні країни, закордонному  студенту може надаватися повна стипендія (full scholarship, fellowship чи grant) або часткова (part scholarship). Є пропозиції, які взагалі не передбачають ніяких стипендій.

– Повна стипендія покриває плату за навчання (tuition fee) у випадку, якщо у країні, в яку ви їдете, передбачається плата за навчання для іноземців), житло, харчування, страховку, кишенькові, інколи навіть на подорож, – розповіла Тамара Марценюк. – Сума, яку надає грант, обчислюється відповідно до мінімальних стандартів проживання у країні, до якої ви їдете.

Щодо документів, то їх перелік переважно є стандартним для всіх міжнародних програм і передбачає аплікаційну форму (програми поступово переходять на онлайн аплікаційні форми), резюме, копію диплома і додаток до диплома (часто офіційно завірені – чи то у відділі кадрів вашого університету, чи у нотаріуса). Також потрібен завірений переклад на іноземну мову цих документів і сертифікат про  знання іноземної мови.

Знадобиться для вступу в іншу країну і рекомендаційний лист чи кілька листів від  викладача, наукового керівника чи працедавця.
– Часто окремо може бути винесено мотиваційний лист щодо даної програми, що, в принципі, є однією з основних частин аплікаційних документів, – додала викладачка. – Усі документи зазвичай заповнюються англійською, яка має бути грамотною. Тому було б добре готувати аплікаційні документи не в останній момент, а протягом певного періоду часу. Зауважте, ваші аплікаційні документи – це перше враження про вас, тому вони мають бути блискучими.




Матеріал підготовлено в рамках проекту «Точне відображення Угоди про асоціацію Україна-ЄС в українських медіа», що втілюється польським Фондом міжнародної солідарності у співпраці з українськими громадськими організаціями «Інтерньюз-Україна» та «Товариство Лева». Проект реалізується за кошти Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), а також за кошти Програми «Підтримка демократії», що, у свою чергу, фінансується з Програми польського співробітництва задля розвитку Міністерства закордонних справ Республіки Польща.

Марічка Зорянська, кореспонеднт

За матеріалами:СЛОБIДСЬКИЙ КРАЙ