Німецька наука: що перейняли в бургомістрів наші самоврядовці

Німецька наука: що перейняли в бургомістрів наші самоврядовці

Фото із соцмережі

Вікова аналітика населення, фішки для голосування за екологічні галявини для бджіл, чіповані школярі – це ще не весь перелік того, що здивувало представників Харківського самоврядування за кордоном.

Поїхали за досвідом

Із 25 вересня по 2 жовтня керівники місцевого самоврядування із Золочева, Краснограда, Великого Бурлука, Первомайського, Нової Водолаги та Балаклії ознайомилися з принципами розвитку територій Саксонії, Бранденбурга та Берліна в Німеччині. Навчально-ознайомча поїздка для них відбулася в рамках проекту GIZ «Перспективи та виклики територіальної та функціональної реформи при наданні муніципальних послуг» за підтримки Харківської обласної державної адміністрації та Харківського регіонального офісу реформ та розвитку.
Наші мери та селищні голови знайомилися з досвідом німецьких колег у сфері освіти, житлово-комунального господарства, організації роботи ЦНАПів тощо.
Тиждень роботи зі своїми колегами в різних муніципалітетах на різних територіях дав їм змогу трохи піднятися над ситуацією в Україні, подивитися, яким чином це реалізовано у провідній країні ЄС.
– Досвід німецьких колег є дуже доречним у процесі реалізації реформи місцевого самоврядування і об’єднання громад на Харківщині та надає конкретні приклади інструментів, які органи місцевого самоврядування вже сьогодні можуть використовувати у своїй роботі для забезпечення розвитку територій, відповідної інфраструктури та покращення надання адміністративних послуг населенню, – каже координатор регіонального Офісу реформ та розвитку Діана Баринова. – Учасники навчального візиту матимуть змогу втілити німецькі практики на Харківщині.

Які ж саме, ми розпитали в учасників подорожі: голови Нововодолазької селищної ради Олександра Єсіна та мера Краснограда Володимира Максима. Ці дві громади нині у процесі об’єднання. У планах Нової Водолаги приєднати 10 сільських рад (шість уже дали згоду), у планах Краснограда – три.

Стимул для народжуваності

Голова Нововодолазької селищної ради переконаний, що дечому в німців дійсно можна повчитися.
– У кожній німецький громаді велику увагу приділяють моніторингу ситуації з віковою категорією населення. І старим населенням у себе називають таке, у якого середній вік складає 48+. Реально ми в Україні не замислювалися над цим питанням. Знали, що смертність переважає народжуваність, а глибше не дивилися, – говорить Олександр Єсін.
Вважаючи це великою проблемою, яку треба долати, німецькі громади починають втілювати різноманітні програми, аби заохотити молодь залишатися на периферії, а не їхати до великих міст. Хтось будує житло, хтось створює робочі місця, надає пільги. Одна з програм, про яку розповіли харків’янам, – молодій родині надавали можливість 16 тижнів пожити безкоштовно в повністю обладнаній квартирі муніципалітету. Якщо родині сподобалося, вона мала право викупити це житло.

Олександр Єсін розповідає, що вдома у свої громаді розпочав демографічний аналіз і готує підґрунтя для втілення подібних програм. У Новій Водолазі підраховують, скільки народилося дітей минулого і цього року. Оскільки держава зменшила допомогу при народженні дитини, тут планують платити, наприклад, по 10 000 грн за кожну дитину, за умови, що хоча б останні дев’ять місяців жінка жила в Новій Водолазі. Це зараз у планах.
А от німецьку модель пожежної охорони, на думку Олександра Єсіна, нам буде важкувато реалізувати. За його розповідями, у німецькій громаді на 16 000 населення є 120 пожежних. Здавалося б, це дуже багато. Та насправді більшість з них – не штатні пожежники, а волонтери. Завдання тамтешнього муніципалітету – забезпечити спецтехніку й засоби, люди ж перебувають на своїх звичних посадах. У разі екстреного виклику їм на телефон приходить повідомлення, і вони мають залишити робоче місце та прибути на гасіння пожежі.

– Наші пожежники кажуть, що вивчали цей досвід, і специфіка ось у чому: коли німці прибувають на пожежу, то майно людини, яке горить, – застраховане. І завдання пожежних волонтерів – зробити так, щоб вогонь не розповсюдився далі на сусідні будови, тобто працюють без особливого ризику, – пояснює Олександр Єсін.
Тож для того, аби застосувати таку модель роботи в нас, потрібно, аби страхування було так само повсюдним.

Галявина для бджіл

Голова Красноградської міської ради Володимир Максим у Німеччині, та й за кордоном узагалі, був уперше. Повернувся вражений німецьким планом адміністративно-територіальної реформи, тим, як громади опікуються своїми школами, ЦНАПами, будівлями муніципалітету.
– Здивувала школа в Райхенбасі: сучасне обладнання, там не було охорони – мають відеонаглад на вході, а в кожної дитини є чіп, як флешка, який, наприклад, захований у портфелі. За його допомогою дитина заходить до школи, відчиняє двері в туалет тощо. Із цього чіпа навіть можна зчитувати інформацію, наприклад, щодо того, що дозволено дитині їсти. Зали у школі трансформуються: із гімнастичного – в актовий, – ділиться враженнями Володимир Максим.

Його також вразила система голосування за проекти, які слід втілювати. В одній із громад муніципалітет виклав перелік ідей для фінансування з місцевої скарбнички спочатку онлайн. Так місцева влада залучає до процесу жителів. До фіналу вийшли два проекти, за які потім люди голосували спеціальними фішками. Люди вирішили профінансувати створення екологічних галявин для бджілок і проект з утилізації собачих екскрементів.

– Громади вийшли на той рівень, коли в них більш-менш комфортне життя, і тепер є гроші для втілення ось таких проектів, можливо, для нас чудернацьких, – пояснює Володимир Максим. – Ми побачили, як там усі працюють на громаду. Німці зрозуміли, що крім об’єднання іншого шляху нема. Дійсно, у кожній громаді є свої особливості. Але всі працюють згідно зі встановленим державою планом. У Німеччині є відповідальність перед громадою, є верховенство права і стабільність – і на цих трьох китах вони розвиваються. У всьому іншому ми дуже схожі.

Чому повчитися німцям

Здавалося б, Німеччина заможніша за Україну держава, але разом з тим самим німцям теж є чому повчитися в українських громадах.
– Садки в нас є і кращі, – впевнений Володимир Максим.– Щоправда, кращих садків у нас одиниці, а у Німеччині там вже давно всі такі.
Для прикладу голови наводять дитсадок у містечку Вурцен неподалік Лейпцига, де 12 000 населення. Тут, на думку наших мерів, не приділено належної уваги харчуванню малюків.
– У нас діти повноцінно харчуються тричі на день, – говорить Олександр Єсін. – Батьки можуть обрати меню на кожний день. У цьому ж дитсадку на ранок – це переважно пластівці, молоко, на обід може бути суп, і от вечеря може бути, а може й ні. Якщо дітки на спеціальних заняттях самі щось приготують, цим їх і погодують.
Здивували дитячі ліжка – дуже низькі, на них дитина фактично спить на підлозі, хоча та й з підігрівом.
А ще німецький садок вразив українців оптимізацією витрат. Наприклад, щодо прання речей. Вітчизняний дитсадок укладає договір з відповідним підприємством на виконання цих послуг або має свою пральню. У німецькому ж, зокрема у Вурцені, висить спеціальний графік прання, і кожна родина згідно з ним забирає загальні речі з усієї своєї групи, де, наприклад, десять діточок, і пере речі вдома.

Схожі проблеми

Німецьким і українським громадам, виявляється, заважають схожі проблеми. Наприклад, у Саксонії було 1600 громад, після об’єднання стало 426. Але, на думку Олександра Єсіна, реформа ще не зовсім дійшла до бажаного результату, адже з 426 громад сьогодні лише 40 самоокупні, решта – дотаційні. Існує проблема й іншого ґатунку.
– І у них, і у нас залишаються голови громад, які саботують процес об’єднання, не вірять у нього. Хтось через заробітну плату, хтось просто не довіряє, – говорить Олександр Єсін.
Обидва самоврядці погоджуються, що за об’єднаними громадами майбутнє, і рано чи пізно ми до цього прийдемо.
– Реформа місцевого самоврядування, об’єднання громад і децентралізація покликані для того, щоб передати частину повноважень зверху об’єднаним громадам, у тому числі повноваження щодо залучення інвесторів, розпорядження землею і багато чого іншого. Бо голова селищної або міської ради – це насамперед менеджер громади, який повинен ефективно організувати її життєдіяльність і забезпечити, щоб у цю громаду прийшли інвестори, представники бізнесу, а звідси – сплата податків, робочі місця та покращення умов життя кожного селянина, – говорить Діана Баринова.
І на Харківщині розуміють, що іншого шляху, аніж ставати цими менеджерами, у них немає.

До прикладу, Олександр Єсін розповідає про досвід своєї громади.
– Візьми будь-яке село в районі, проблем вистачає, як-от треба ремонтувати дорогу, садочок, робити освітлення тощо. А дивишся, на рахунку сільських рад подекуди й не один мільйон гривень. Ставиш запитання, а чому ви нічого не робите? А на місцях відповідають: «А навіщо? Прийде КРУ, прокуратура, СБУ... У мене гроші на місці, які до мене питання?» Така позиція неправильна, який менеджер з такого сільського голови? Що він може зробити для громади? – впевнений Олександр Єсін.
У разі об’єднання громади можна створити ефективний центр управління територією, взяти підготовлених фахівців, які знають, як це робити, або навчити та підготувати своїх і ефективно організувати процес перетворень наших селищ і сіл.

Тетяна Василець, кореспондент